Борис Філатов

( Доплодилися до мишей ).

…

Я став одним із перших, хто публічно підтримав Президента Зеленського у цьому скрутному для України становищі.

Не через те, що я ним причарований.
А виключно з тієї причини, що я завжди залишаюся державником.
За будь-яких обставин.

У відповідь мені прилетіла купа хейту та божевільних звинувачень.

…

Та я не про це.

А про те, наскільки зараз ( вже запізно ) безглуздо й неоковирно виглядає шквал однакових «постів підтримки» від різного рівня керманичів, а особливо – представників партії влади.

Бо якщо очільники регіонів зробили ці дописи своїми словами, то депутати «Слуги народу» різних рівнів просто почали масово постити одні й ті самі картинки.

Може інших в мережі не знайшлося, може забракло фантазії, а може й в партійному чатику спустили.
Хто знає…

…

Але це навіть не смішно. Це – гидко.

Наче дивишся на пригоди електронних принтерів, в яких замість мозку паперова перфокарта з дірочками.

Утім історія досягла апогею, коли сьогодні у спільні чати директорів ПТУ, закладів культури та спорту зайшли вказівки підтримати Президента.
…

Моралі не буде.

Але якщо раптом хтось в українській владі дійсно сподівається, що з такими недоумками ми можемо виграти війну, то це – зразкова ілюзія.

Треба чітко розуміти, на кого нам спиратися.

На державників та громадянське суспільство?

Чи на дурнів, яким здається, що підтримка вимірюється кількістю картинок у соцмережах?

На місцеве самоврядування та вільну пресу?

Чи на сраколизів і тих, хто успадкував найгірші зразки радянщини?

…

Ну відверто. Чого ми прагнемо цим досягти?

Це ж навіть не самообман.
Це – повнісіньке самон@їб@лово.

Бо знову ж.

Я так і уявляю, як Дональд Трамп та Джей Ді Венс вже спудилися від перспективи отримати на горіхи від директорів українських ПТУ…

Сміятись чи плакати - лайк ставте самі.

Ще у 2014 році вони ціною власного життя довели, що волю українського народу не скорять ані зброя, ані терор.

Їхні імена увічнені в новітній історії і залишаються в наших серцях.

Так само, як і розуміння того, що силу для подолання навіть найтяжчих випробувань ми завжди знаходимо у нашій єдності.

Аби далі міцно стояти в цій війні проти ворожої навали. І бути гідними хоробрості всіх наших Героїв, які віддали найдорожче, аби захистити Українську державу.

Пам’ятаємо.

( Стосовно попереднього посту )

Я здатен мовчати тижнями.
Але одним коротким дописом можу підірвати соцмережу за лічені хвилини.

Можливо, так відбувається, бо ( на скромну думку деяких моїх підписників ) я є одним з найкращих в Україні публіцистів ( тут посмішка :))

А, можливо, це просто наша чергова спроба збагнути певні суспільні явища.

Як, наприклад, той факт, що ми маємо цілий кластер довбнів, здатних лише ненавидіти та сходити жовчю.
Навіть коли йдеться про долю держави.

…

Тож закриваючи тему.

Короткий, але всеохопний висновок щодо мого ранкового посту, котрий зараз зібрав уже понад 11 тисяч лайків та продовжує летіти фейсбуком. І від якого, як то кажуть, бомбануло цеглою.

…

Розберемо по тезах.

Ти пишеш: «Нашого,
українського Президента, можна хвалити або лаяти».

У відповідь тебе обзивають «сраколизом».

…

Ти пишеш: «Президент може нам подобатися або навпаки, проте, яким би він не був, він все одно – наш Президент».

У відповідь тобі закидають, що «ви всі все вкрали у своє корупційне кубло».

…

Ти пишеш: «Розбиратися з тим, який у нас Президент, маємо лише ми самі – українці, а не м@ск@лі чи американці».

У відповідь натовп закритих профілів спамить фразами типу «Філатов точно готується до виборів» або «Цей зламався, несіть наступного».

Завіса.

…

Щоб визначити, а чому, власне, так відбувається, я трохи поверну вас до засад римської риторики ( хоча для дебілів це буде складно осягнути ).

У ту істину, що підміняти аргументовану дискусію переходом на особистості, вигадали не в нинішній клоаці соцмереж, а ще за багато століть до їхньої появи.

«Аrgumentum ad hominem personam» (с)

Адже, вдаючись до хитрощів та маніпуляцій, можна швидше підкорити опонента.
І байдуже, що бодай якогось обґрунтування думки там годі й чекати.

Я не сподіваюся, що подібні терміни відкладуться у черепних коробках альтернативно обдарованих особин.

Бо в них як у приказці: «Виколю собі око, най у тещі зять буде кривий!».

У своїй ненависті до Зеленського вони готові втопити всю нашу Державу.

Так і живемо…

…

Як казав один мій добрий друг, зʼясовувати стосунки в інтернетах – те саме, що полемізувати з унітазом.

Соцмережі такі зло.

Але що втішає.
Адекватних людей, на щастя, набагато більше за різного штибу ідіотів.

Це радує та дає хоч трохи надії.

…

Честь маю.

Ще понад 40 млн грн прямих грошових субвенцій для бойових бригад наших Збройних Сил.

І далі на кожну сесію ми так само виноситимемо питання виділення коштів для захисників.

Бо зараз усім нам — надто в жорстких зовнішньополітичних умовах — вкрай необхідно сконцентруватися на підтримці Сил оборони.

Тож, маючи нагоду, звертаюся до всіх: допомагайте і ви. Адже тільки в єдності наша сила.

Нам може подобатися Зеленський, а може і не подобатися.

Ми можемо лаяти його, а можемо хвалити.

Ми можемо засуджувати його вчинки, а можемо їм аплодувати.

Бо він – НАШ Президент.
Такий, який є.
Немає різниці – поганий він чи ні.

І жодна брехлива істота ані в Москві, ані у Вашингтоні, ані будь-де, не має права відкривати на нього свого рота.

Як майже всі мої собаки, ти прийшла нізвідки.

Худа, налякана та знедолена ти забилася під мангал і три доби боялася звідти виповзти.

А потім ти майже 10 років прожила у Собачому Раю.

На старості ти стала квадратною, нав'язливою та цілком нестерпною.
Психічні травми бродячого життя не відпускали тебе.

Ти постійно жебрала їжу, псувала повітря і весь час плуталася під ногами.

Я кричав на тебе.

На жаль, але в старечому віці ми всі стаємо негарними, а подекуди й жалюгідними та неприємними навіть близьким.

А на вихідних ти зникла.

…

Вчора у найвіддаленішому кутку під сходами тебе знайшли мертвою.

Ти не схотіла, аби я бачив, як ти помираєш.

Марто, ти прийшла нізвідки і обрала піти непоміченою.

Гідна смерть для гідної собаки.

Тепер ти чекатимеш десь у засвітах, аби колись знову сказати мені: «Гав».

Даруй, що я не зміг вибачитися перед тобою.

Як ви помітили, останнім часом я майже нічого не пишу в соцмережах.
Особливо тут, на своїй особистій сторінці.

Просто не маю ані бажання, ані сил коментувати те, що зараз є на політичному порядку денному.

Та й не мого то носа діло.

…

Бо моя справа – опікуватися містом, а не розтікатися у філософських роздумах і всіляких інтерпретаціях.

Утім є дещо, чим вперше поділитися я хочу саме тут.

Як ви пам’ятаєте, у мерії Дніпра створене управління ветеранської політики і триває розбудова ветеранського простору загалом.

Безумовно, місто профінансує всі затверджені програми підтримки для наших захисників і захисниць.

…

Але новина не в цьому.

А в тому, що серед мерів майже у кожного є так званий фонд міського голови, кошти з якого можна спрямовувати на різні добрі для міста та містян справи.

Протягом майже 10 років мого перебування на посаді ці гроші йшли на виплати матеріальної допомоги, фінансування якихось ремонтних робіт чи інших питань, з якими люди зверталися до мене під час особистих прийомів і зустрічей.

Нині ж я ухвалив рішення передати весь ресурс свого фонду – а це близько 30 млн грн – виключно на потреби ветеранської політики.

Тож прошу з розумінням поставитися до цього усіх земляків, що планували звертатися із запитами саме до міського голови.

Треба розставляти пріоритети.
І зараз, вважаю, що це найправильніше, що можна зробити.

Для наших хлопці та дівчат, що боронять Державу.

А враховуючи те, що сума дійсно чимала, то хотілося б, аби кошти були спрямовані у щось системне та справді значуще для наших оборонців.

Тож чекаю ваших пропозицій у коментарях. Подискутуємо.

Дякую.

У Дніпрі з візитом посол Нідерландів в Україні Алле Дорхаут.

Зустрілися в нашому Музеї історії Дніпра та проговорили більше ніж годину.

Пан посол прагне зібрати повну картину того, що переживають українські міста протягом уже майже трьох років повномасштабної війни рф. Насамперед — Дніпро, що залишається головним медичним, військовим та гуманітарним хабом країни.

Тому в нас був змістовний та відвертий діалог. Адже цю комунікацію ми будуємо для того, щоб зберігати увагу світу та закладати основи для подальшої співпраці, що буде корисною для Дніпра.

Ще одна партія комунальної техніки для Дніпра від Японії.

Як ви можете пам’ятати, торік я був у відрядженні в цій країні, і ми вели дуже серйозні перемовини. Відтоді Японія безкоштовно надала для міського господарства Дніпра різне устаткування на десятки мільйонів доларів.

Нині ще два потужні самоскиди на 20 тонн кожен, водовози та бензовоз також готові працювати на всю нашу територіальну громаду.

Тож, маючи нагоду, хотів би ще раз сказати слова подяки японському уряду та народові.

Бо під час повномасштабної війни жодна з наших країн-партнерів не надавала такої потужної допомоги.

До уваги школярів, студентів та загалом – активної молоді Дніпра.

Від сьогодні і до 3 березня кожен та кожна з вас може подати заявки на отримання іменної стипендії міського голови імені Олександра Поля.

Це не нововведення. Місто виплачувало ці стипендії задовго до початку великої війни, і навіть після повномасштабного вторгнення знаходить для цього ресурс.

Бо попри всі виклики ми маємо підтримувати тих, хто прагне допомагати іншим та робити Дніпро кращим.
Хто у вільний від роботи чи навчання час організовує заняття з домедичної допомоги або виготовляє павербанки для військових, хто волонтерить, опікується тваринами чи робить будь-які інші хороші та корисні для міста справи.

Це буде наш маленький внесок у них.
Від 10 до 14 тис. грн.

Подробиці — тут. У першому коментарі.

Наша співпраця з Державною спецслужбою транспорту почалася ще до повномасштабної війни. Вони будували своїм військовослужбовцям будинки, а ми допомагали з облаштуванням дитячих майданчиків.

Зараз, коли Дніпро багато й системно допомагає Силам оборони, із ДССТ у нас теж чітка комунікація.

Не було жодної відмови, коли служба зверталася до міськради Дніпра за допомогою — дрони, РЕБи, модульні захисні конструкції, різна техніка.

І також Дніпро — чи не єдина територіальна громада, що опікується й військовою освітою. Адже ми дали кошти на облаштування військової кафедри одного з університетів, де готують курсантів ДССТ.

Тож це була висока честь — разом з керівником ДніпроОВА Сергієм Лисаком та головами інших обласних військових адміністрацій вручити цим славетним оборонцям їхні заслужені нагороди та відзнаки.

Крізь роки.
Дуже особисте.

…

Уже давно я нічого тут не писав, та зараз є хороша нагода це виправити.

Тим більше, що історія буде про те, як плідна праця завжди дає результат.

Ще до початку повномасштабного вторгнення на одному з Конгресів регіональних та місцевих влад я був першим, хто публічно підняв питання про якнайшвидшу передачу закладів профтехосвіти у власність місцевого самоврядування.

Хоча б тому, що міста є найбільшими роботодавцями і краще знають, як навести лад із училищами.

Та перш ніж ви почнете гортати світлини того, що у нас вийшло, згадайте знайоме і ледь не образливе слово «бурса».

«Бурса» - те, що асоціюється виключно з занедбаними умовами, старезним обладнанням і загалом чимось малоперспективним.

Місцем, куди йдуть вчитися ті, хто нікому непотрібен.

Я знаю, про що кажу, бо дуже давно, ще на початку своєї трудової діяльності, на практиці я працював маляром-штукатуром і брав участь у будівництві тодішнього житломасиву «Фрунзенський».

Дивно, правда?)))

…

Добре пам’ятаю ті часи, і все ж дивно було знову сьогодні взяти до рук шпатель.
Хай навіть й на втіху молодим майстрам.

Але справа в тому, що приладдя, яке зараз є в їхньому розпорядженні, було недосяжною мрією не лише за років мого юнацтва, а й упродовж довгих десятиліть вже в незалежній Україні.

Від простих, але сучасних інструментів та лазерних рівнів до потужних німецьких піскоструминних установок, будівельних тепловізорів, терморіжучих верстатів, віброрейок і багато чого іншого.

Тепер це є в нашій Майстерні будівельників.
Ми придбали все для навчання НАШИХ дітей!

…

Бо Дніпро вкладає у розбудову таких навчально-практичних центрів мільйони гривень, обʼєднує зусилля з профільними міністерствами і потенційними роботодавцями.

За пів року це вже друга робітнича майстерня.
І ми маємо подальші проєкти для профтеху.

Щоб у виграші були всі.
Місто, держава, бізнес і головне – НАШІ діти.

Щоб вони залишалися жити та працювати в НАШІЙ країні.

…

Погляньте самі.
Ні, ні, це - не диво.
Це звичайний результат системної та наполегливої праці.

Дніпро продовжує активно розвивати ветеранський простір — у координації та взаємодії з військовою адміністрацією.
Бо це — пріоритет.

Ми хочемо, аби проєкти для ветеранів охоплювали якомога більше галузей. Зокрема й освітню.

Можливості сприяння таким ініціативам — від здобуття фаху до мовних курсів — обговорювали з ректорами університетів під час засідання Координаційної ради з питань вищої освіти.

Бо хоча ЗВО й не підпорядковані місцевому самоврядуванню, та ми змогли вибудувати чітку комунікацію.
І будемо використовувати її на потрібні справи.

Уперше після початку повномасштабного вторгнення повернулися до нашої традиції молитовних сніданків.

Тож сьогодні зранку зустрілися з пасторами та священниками християнських конфесій Дніпра.

Перше, про що прохав шановних наших гостей, — щоб вони долучилися до роботи новоствореного управління ветеранської політики. І знайшов повне розуміння та готовність працювати разом.

Тож, користуючись з нагоди, хочу ще раз сказати слова подяки нашим християнським конфесіям. За те, що вони допомагають не лише мешканцям Дніпра, а й всім, для кого місто стало домівкою. І за те, що волонтерять та відправляють капеланів до наших Сил оборони.

За майже три роки повномасштабної війни Дніпро раз у раз справами доводить свою підтримку Сил оборони.

Нині ми зробили ще один крок до того, щоб наші захисники й захисниці мали допомогу не лише на лінії бойового зіткнення, а й у поверненні до мирного життя.

Тому сьогодні на сесії в структурі муніципалітету було створене окреме управління ветеранської політики. Під нього також буде передане профільне КП, котре повністю опікуватиметься питаннями, пов’язаними з нашими оборонцями.

Далі – створення Ветеранської ради при міському голові і подальший розвиток ветеранського простору загалом. Включно з усіма можливими програмами підтримки наших хлопців та дівчат.

Це – пріоритет для міської влади на наступні роки.
Тож стежте за інформацією.

…

А ще сьогодні також виділили ще 10 млн грн прямої грошової субвенції бійцям 3-го батальйону «Свобода» бригади наступу НГУ «Рубіж».

Працюємо.

Зараз вже можемо підбити підсумки нічної атаки. Комунальники відпрацювали ще зранку. Зараз території дворів уже розчищені.

Загалом маємо 9 постраждалих багатоповерхівок. У двох понівечені покрівлі. Загалом вибито більше 130 вікон.

Нині у будинках є централізоване опалення, світло, вода. Газу немає лише в багатоповерхівці, що була в епіцентрі вибуху. Там зруйновані вентиляційні канали.

Будемо намагатися відновити подачу газу принаймні в один підʼїзд. Решта робіт вимагатиме більше часу.

Також фахівці визначать стан несучих конструкцій будівлі. Далі буде зрозуміло яким чином відновлювати покрівлю.

Працюємо.
Наодинці з бідою нікого не залишимо.

Щороку у Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту ми висловлюємо свій сум та біль за мільйонами безвинно вбитих і закатованих.

Навіть коли самі живемо у реальності жорстоких та нелюдських злочинів уже іншої війни.

І навіть після ночі чергових атак згадуємо також про тих, хто стояв проти нацистських вбивць та ризикував собою, щоб врятувати інших.

Бо, щоб подолати зло у його новій подобі, ми маємо зберігати памʼять про минуле та усвідомлювати його тяжкі уроки.

Тому Дніпро, де так само живуть нащадки Праведників, завжди памʼятатиме.

Ніколи знову.

RUS.

Про «культуру отмены» и полезных идиотов.

…

Для меня всегда было поразительным, как одни и те же люди, вроде, как умные, образованные, интеллигентные и патриотичные, могут страдать раздвоением сознания.

Например, радоваться, тому факту, что в Днепре принудительно переименовали улицу 152-й стрелковой дивизии, освобождавшей город от нацистов и ТУТ ЖЕ осуждать Дональда Трампа за то, что он заявил у соцсетях, что «Россия помогла нам ( США ) победить во Второй Мировой, потеряв 60 миллионов жизней».

Алё, у вас «все вальты в колоде»? (с)

Подарите стране-агрессору еще 80-летие Победы цивилизованных наций над нацизмом, а потом горько рыдайте над тем фактом, как мы сами себя «канселировали» в мировой истории.

Молодцы, х@ли…

У цій війні ми відкрили справжнє значення соборності. Зрозуміли, що кожен з нас може бути її втіленням, її міццю та силою.

Коли великі міста і найменші громади від заходу до сходу країни об’єднані спільною метою — берегти Українську державу та підтримувати Сили оборони.

Допомагати захисникам справами й молитвами. Залишатися людяними, дбаючи одне про одного у тилу.

Завжди бути разом — у взаєморозумінні та повазі.

І великий прифронтовий Дніпро, що незламно залишається основним медичним, військовим та гуманітарним хабом нашої країни, завжди буде частиною вільної, незалежної та соборної України.

Я дуже хочу, щоб ми всі бодай трошки, але усміхалися.

Думаю, що багато хто пам'ятає старий радянський «бородатий анекдот», де Вінні-Пух разом із П'ятачком приходять в зоопарк, де ведмежа довго й сумно дивиться на бегемота в клітці.

«Вінні, Вінні, над чим ти замислився?»

«Ех, таким обличчям би та й медку сьорбнути…»

…

Так, так, це не собача морда, а саме обличчя.

І ще. У кого яке життя, то таке й морозиво :)))

Усміхніться!

У цієї соцмережі є хочаб одна людина, окрім мене, хто не написав про інавгурацію Трампа?

Ну ж бо, відгукніться!

:)))

Про Михайла, впертих гуцулів 2.0 та Господа Бога.

…

Раніше я вже неодноразово казав, що з Господом Богом у мене дуже складні стосунки.
Іноді я зовсім не розумію якими стежками та для чого він нас так водить…

У понеділок я писав про свого друга та однопартійця Юру, котрий, втративши у бою ногу, опинився в лікарні Дніпра.

А вже наступного дня сюди привезли іншого нашого однопартійця, ще одного впертого гуцула Михайла!

І знову же з пораненням ноги…

Простого хлопця-ветеринара родом із славетного села Мишин, чиїх музик знають та люблять далеко за межами України.

Як і Юра, Михайло, балотувався від «Пропозиції», утім не пройшов до обласної ради Франківщини.

Скромний, безхитрісний, але як усі гуцули – страшенно впертий.

Тому, незважаючи на суттєві проблеми зі спиною, Михайло також пішов воювати.

Тягав міни, виходив із групами на завдання і робив усе необхідне.
Навіть попри те, що спина ані на мить не давала про себе забути.

Бо ж він – впертий гуцул.

7 січня на кордоні Сумщини та Курщини Михайло потрапив у засідку й отримав дуже важке кульове поранення ноги.

Кінцівку вдалося зберегти.
Згодилися його знання ветлікаря та здобуті навички бойового медика.

Він самостійно наклав турнікет, послаблював його, та сім годин (!) терпляче чекав на евакуацію.
І врешті також опинився у Дніпрі!!!

Тепер двоє гуцулів – друзів та однопартійців – лежать у сусідніх палатах.
Ба навіть вже намагаються ходити один до одного в гості.

…

І якщо з Юрою ми обов’язково підемо горами, то з Михайлом, без сумніву, ще потанцюємо.

В рідному Мишині. Разом з музиками.

Я знаю це точно.

RUS

…

Извините, но я напишу на русском.
Потому, что есть некоторые, до которых не доходит.

Правда не доходит не только «соловʼїною», но и на русском, английском или даже иннуитском языке.

Но я постараюсь достучаться.

У меня работа такая. Убеждать идиотов.

…

Я напишу то, что может многим не понравится.

Включая моих поклонников в соцсетях.

…

Я уже писал об этом.

О гебефрении. Это симптомокомплекс, когда поведение пациента становится ребяческим или дурашливым.

Например, в социальных сетях это выражается в расстановке смешливых лайков, когда вроде как текст совсем серьезный.

…

Я о чем сейчас?

Да о том, что на предыдущий пост о том, что мне в России впаяли «девятку», появились сотни идиотов, которым от этого стало весело.

Ну смейтесь.

Мне, безусловно, похер.

Но этом совсем невесело.

…

Вам же четко, черным по-белому написали, что это не шутки.
Это СИСТЕМНАЯ работа государства-агрессора против национальной безопасности.

Вы, мои дурашливые гебефреники, например, знаете, что такая же схема применяется против эстонских должностных лиц?
Знаете по каким обвинениям?

За СНОС советских памятников !

Вроде как смешно, но пользуясь своим межправительственными соглашениями с государствами третьего мира, РФ, таким образом, усложняет жизнь десяткам своих оппонентов из стран свободного мира.

…

А вы в курсе, что бывали даже ситуации, когда по таким «смешным» делам наших военных задерживали даже в Евросоюзе.

Просто Интерпол что-то напутал с «red notice”…

…

А вы смейтесь дальше.

«Хоть поржем» (с)

Враг у нас лютый.

А идиотов просто немеряно…

Я навмисно не коментував цю «новину» вчора.

Скажу стисло.
Безумовно, це - гордість.

Це визнання моїх заслуг перед моєю Державою.
Це відповідь всім покидькам, що періодично намагаються мене скомпрометувати та розказувати ( особливо з за кордону ) «хто більше патріот».

…

Та ще.

В мене є лише одне запитання.

Після того, як мене «засудили» в росії, коли вже те саме станеться із хоча б одним прокурором-«інвалідом» чи бодай якимось «правоохоронцем»-пенсіонером?

Простіше кажучи, коли країна-терорист зверне свою увагу, на всю наволоч, що збиткується та нищить в Україні місцеве самоврядування?

Запитання, без сумніву, риторичне.
Хоча я казав про це тисячу разів.

Ніколи.

Росіяни зовсім не дурні, «чмобіки» та «ванюшки», як нам розказують на телемарафоні.
Вони системно та дуже послідовно займаються всіма, хто має вплив на спроможність нашої держави, але жоден басманий чи бозна-який суд по той бік кордону не помічає нікого з потенційних колаборантів.

Можна довго сміятися на такими «вироками», але це дійсно не смішно.
Політика та війна колись закінчаться, але, мені вже ніколи не поїхати, наприклад, в Таїланд чи Єгипет…

Але я гордий, що тепер знаходжусь в компанії Василя Малюка, Кирила Буданова, наших військових та журналістів, а не «інвалідів» та «пенсіонерів».

Честь.

На жаль, у цій жахливій війні так багато загиблих, що у Дніпрі не вистачить вулиць, аби дати кожній їхні імена.

Ми довго шукали варіант, котрий влаштував би всіх.

Тому у місті зʼявиться сквер імені Михайла Кореновського.

Нашого славетного тренера з боксу, відомого далеко за межами Дніпра. Світлого та щирого чоловіка, котрий навчив сотні дітей і мав багато планів на життя.

Аж поки не загинув від російської ракети разом із понад чотирма десятками своїх сусідів.

А світлина «жовтої» понівеченої кухні його квартири стала символом цього військового злочину у всіх світових ЗМІ.

…

Сквер знаходитиметься біля Інституту фізкультури. 29 січня голосуватимемо за це на сесії.

Він стане даниною пам’яті тим добрим та правильним речам, які встиг зробити Михайло.

І також – уособленням історій вкрадених життів.

Не лише наших земляків, вбитих у будинку на Набережній Перемоги, 118, а всіх цивільних дніпрян, які загинули від російського терору.

Вічна памʼять.

Повторю знову.

Біль, який не вщухає і не вщухне ніколи.

Будинок на Набережній Перемоги, 118.

Будинок, в якому жили та живуть мої друзі та однокласники.

Будинок, який стоїть лише за кілька сотень метрів від того, де я народився і провів свої щасливі дитинство та юність.

Там і досі живе моя рідна сестра.

Моя рідна та затишна «Перемога»…

Мій житловий масив, від якого я обирався до парламенту, і де знаю буквально кожен кут.

…

Сьогодні друга річниця страшної трагедії, коли нелюди своєю ракетою вбили 46 мирних громадян та зламали долі ще десяткам простих людей.

Памʼятайте про це.

…

Повторю знову.

Тільки лють і помста.

Те, що дає нам сили жити та боротися далі.

Юри пост.

…

Ми познайомилися з Юрою, коли створювали на Франківщині відділення партії «Пропозиція».

Він так і не зміг обратись депутатом. Бачте, регіон складний, старих партій та своїх політичних гравців вистачає.

Утім ми продовжували товаришувати й без політики.

Знаєте, я чомусь відчуваю величезну повагу до гуцулів. Людей впертих, складних, гордих, своєрідних і подекуди злопам'ятних.
Проте коли вже вони тобі довіряють, то вміють дружити, як ніхто інший.

І це в людях я ціную найбільше.

…

А потім почалася велика війна. І Юра пішов воювати.

Будучи батьком трьох неповнолітніх дітей та аспірантом денної форми навчання.
Пішов добровольцем. А не ховався у себе в горах Верховини.

Я дуже багато допомагав його підрозділу.
Ні, не я, ми всі. Дніпряни.

Дронами, квадроциклами, обладнанням та грошима.

…

А 9 січня Юрі відірвало ногу.

Він, як наш інший товариш, однопартієць та побратим Саня Цебрій, пішов у бій, в який міг не йти.

Але інакше він не міг: «Альбертичу, я ж гуцул – усе життя ходив горами, як я міг кинути своїх хлопців? Їм усім далеко за 45, вони ж непідготовлені. Я мусив піти з ними».

І Юра півтора кілометра повз із відірваною ногою, стікаючи кровʼю.

А останні півкілометра йому допомогав побратим Богдан, позивний «Боймер», без якого він точно не доповз до точки еваку і якому він дуже вдячний…

…

А тепер Юра лежить у Дніпрі в лікарні та…мріє повернутися на фронт.

Каже: «Вже завтра встаю на милиці та починаю реабілітацію».

Адже він – впертий гуцул.

…

Друже мій, ти ще проведеш мене горами.

Я точно знаю.

Шановні мешканці житломасиву Придніпровськ.

Як я і обіцяв, під час позачергової сесії міськради ми затвердили механізм виплат вам матеріальної допомоги.
Аби частково покрити понаднормове споживання електроенергії, до якого ви змушені були вдатися.

Тож, хто вважає за потрібне, будь ласка, звертайтеся до Лівобережної адміністрації.

…

По теплу. Зараз уже все готове до поновлення подачі опалення.

Але я ще раз нагадую, що зробити це одномоментно — натиском однієї кнопки — неможливо технічно.

Утім, якщо не буде ніяких форс-мажорів, то вже цієї суботи в оселях Придніпровська знову буде тепло.

Принагідно також хочу подякувати нашим енергетикам, комунальникам, обласній військовій адміністрації та всім причетним, хто допомагав із вирішенням цієї проблеми.

Коли ми всі разом - ми непереможні.

Віддали бригадам ще понад 60 «мавіків» та 11 РЕБів. Насамперед тим, хто зараз на Покровському напрямку.

Хлопці задоволені. А ми продовжуємо працювати.

Завтра буде позачергова сесія, де виділятимемо кошти для наших славетних оборонців.

А 22 січня буде чергова сесія — і ми теж розподілятимемо бригадам гроші у вигляді прямої субвенції.

10 років пройшло.

Нічого не змінилось.

Також нічого не змінилось і за часів коли Бандера писав свої твори.

Читайте Бандеру, вивчайте Бандеру, а не просто возвеличуйте.

Бо він був дійсно пророк…

Я давно про нього не писав.

Про свого бабайку-алабайку.

Про золотого хлопчика ріднесенького.

…

На першому фото він звісно ще підліток, а зараз уже зовсім великий.

І, на жаль, двоє величезних альфа-самці, як англійський мастиф і алабай, не можуть поладнати на одній території.

Але...

Але ми знайшли варіанти, як розійтися полюбовно.

…

Я не хочу бути тут нудним і давати поради з кінології.

Скажу лише одне. Якщо відчуваєте в собі змогу тримати великих собак, нікого тоді не слухайте.

Але великі собаки – це завжди велика відповідальність.
І велика любов.

…

Скільки мені розповідали страшних історій про «кровожерливих» алабаїв…

Та це не собака, це – котик:)

Безумовно, вкрай важливими є генетика та виховання.

Не кричати на собаку, не примушувати, не заохочувати агресію.
І у жодному разі не можна бити собаку.
Навіть підіймати на неї руку!

Потрібно просто ЗАВЖДИ розмовляти.

І він ЗАВЖДИ почує.

…

Із алабаєм треба наче з молодшим братом – маленьким, упертим, але таким любим.

Брат завжди буде братом.
За будь-яких обставин він стоятиме за тебе горою.

А ще для алабаїв існує дві реальності: всі, хто всередині периметра – це його особисті барани, і їх він зобов’язаний охороняти :)), а ті, хто зовні, це – вовки.

Хоча це вже зовсім інша історія.

…

Не бійтеся великих собак.

Просто спокійно поговоріть.
Це набагато ефективніше, ніж із людьми.

Ну і зрештою, де ще побачиш таку чарівну усмішку.

Але Степан залишив нам не гірший спадок.

«Життя треба прожити так, щоб після твоєї смерті моск@лі боялися тебе ще кілька поколінь» (с)

Це гасло ви ще багато разів побачите сьогодні у свої стрічці.

…

Та я знову ж про інше.

А про те, що я завжди зневажатиму подвійні стандарти, брехню та ницість.

Бо 90 % тих, хто приходить тебе повчати, малюють собі картину світу під власні вологі фантазії та кульгаві уявлення – про історію і не лише.

Я ж писатиму те, що захочу.
Бо це - моя власна сторінка.

І мені вистачає клепки розуміти, що, попри парадоксальність загального сприйняття, між підтримкою встановлення ханукії та підтримкою Бандери немає жодного протиріччя.

…

І тому з Днем народження Вас, Степане Андрійовичу!
Дійсно круто починати кожний Новий Рік з Дня народження Бандери.

З Новим Роком та Слава Україні!

Це заледве вкладається в голові, але минуло вже 11 років, відколи для нас почалася інша реальність. Сувора та жорстока.

Ніхто не прагнув жити в часи постійних потрясінь. Але такою була єдина можливість відстояти незалежність Української держави та права українського народу на існування.

Кожен і кожна з нас давно засвоїли, що гідність — це про вчинки, а не слова.

Що ми платимо таку високу ціну за захист своєї свободи, аби більше ніхто не зміг на неї зазіхати.

І що, коли ми є одне в одного, то завжди будемо сильніші за всі біди й випробування.

В результаті обстрілу постраждала будівля центру реабілітації інвалідів.

Зруйновано котельню, вибиті вікна.

По людям інформація уточнюється.

…

Ми маємо справу з оскаженілими покидьками.

Декілька тижнів тому я публічно звертався до правоохоронців щодо діяльності в Україні банди нахабних кіберзлочинців та шантажистів, котра, вочевидь, має «дах» у певних структурах та своєрідний вплив у політичних колах.

Жодної реакції не було.

Хоча, нагадаю, що ці люди не лише дискредитують політиків – починаючи із голови ВР Руслана Стефанчука і закінчуючи особисто мною, а й займаються також рекетом бізнесу.

…

Чому їх досі не взяли за зябра? Я не знаю.

Мабуть, комусь таке дуже вигідно.

Проте зараз журналісти Hromadske оприлюднили розслідування, котре у будь-якій цивілізованій країні мало б ефект вибуху інформаційної бомби.
( Лінк тут )

Там є про все.

І як під прикриттям патріотичних лозунгів, вони травлять всіх, хто перетинає кордон (хоча при цьому самі вештаються паризькими люксовими готелями з пакунками Louis Vuitton), і як підробляють документи ВЛК.

Коли покидьки, що остаточно втратили людську подобу, розповідають про свою захмарну любов до країни, це завжди нестерпно гидотно.

Та дещо хочеться окремо підкреслити. На чолі цієї банди стоїть екскерівник ОП Андрій Богдан, котрий явно їх усіх координує.

При цьому, зважаючи на бездіяльність правоохоронців, він, вочевидь, отримав на те карт-бланш – із можливістю в подальшому повернутися в політичне життя.

Інших пояснень у мене немає.

…

Неофіційно.

Дивіться, хлопчаки, я ж вам казав, що вас дістануть з під землі ?
У Парижі, Відні, Монако.
Будь-де.

За рідних, близьких, друзів, за мою покійну матір вам не буде спокою до кінця вашого жалюгідного життя.

Тому повторюю ще раз: це – лише початок.

…

І так. Мені ту «картину» Джокер теж дарував.

Але у моєму кабінеті вона отримала певний апгрейд.

Страшенно символічний.

Миті, коли незручно.

…

Великий Конгрес мерів Франції у Парижі.
Понад 10 тисяч учасників.
Години дискусій.
Десятки ЗМІ.

Разом із українськими колегами ти підіймаєшся на сцену, а тобі стоячи аплодують посадовці всіх муніципалітетів Франції.
Від ошатного Парижа до найменшого села.

Ти йдеш, а сльози навертаються на очі.
Бо ти розумієш, що не заслужив на таке.
Бо це просто твоя робота.
Бо саме для цього тебе обирали люди.

І що своє рідне Місто, на яке кожної ночі летять кляті «шахеди», а кожного тижня – ракети, ти зоставив точно не заради овацій.

Лишень для того, щоб з усіх можливих майданчиків лунав один і той самий меседж: не можна забувати про війну в Україні.

І що вільний світ не має права відпускати нашу країну ані зі свого порядку денного, ані зі свого серця.

Разом із керівником ДніпроОВА Сергієм Лисаком мав змогу зустрітися з нашими німецькими друзями у Кельні — пані мером Генрієттою Рекер, прем’єр-міністром федеральної землі Гендріком Вюстом та міністром федеральних і європейських справ, закордонних справ і засобів масової інформації Натанаелем Лімінські.

Після унікальних «Днів Дніпра», які провели тут наприкінці літа, наша співпраця триває.

Нині один з основних акцентів на зміцненні підтримки саме муніципальних лікарень Дніпра.

І, безумовно, кожна така зустріч із іноземними партнерами — можливість вкотре нагадати їм, що війна в Україні, все що переживає Дніпро та інші наші міста, має залишатися у світовому порядку денному.

Про Дантові кола пекла.

…

Як ви, напевно, пам’ятаєте, у великого Данте є знана поема, де він описує тортури різного штибу грішників у загробному житті. Зокрема, ошуканців і зрадників.

Тому зараз я хочу розповісти вам про людей, які цілком заслужено могли б розташуватися на останніх колах Дантового пекла.

Їхня проблема в тому, що вони всюди й ніде одночасно.

Їм здається, що вони щось собою являють, та насправді їх не існує.

Не лише через соціальний статус, а й з огляду на їхню морально-етичну позицію.

Вони – наче перекотиполе.
Поясню чому.

…

Після електоральної революції 2019 року до влади прийшло чимало людей, що так само підпадають під цю характеристику.

Візьмем хоча б трійко депутатів- «слуг народу» від Дніпропетровської області.
Роман Каптєлов, що балотувався у Павлограді, Сергій Северин від Синельникового, та Денис Герман від Нікополя.

Жоден з них не має стосунку ані до Павлограду, ані до Синельникового чи Нікополя.

Проте дуже мудрі громадяни обрали їх до Верховної Ради. Тож з одного боку вони представляють поважні територіальні громади, а з іншого їх там ніхто не бачив.

Бо живуть вони в Дніпрі.

Звідси вони родом і тут-таки мають свої економічні інтереси.

Ні, безумовно, про них можна було б розповісти більш цікаві речі. Наприклад, як родина Каптєлова живе у москві. Або як компанію Германа СБУ свого часу перевіряла на причетність до фінансування тероризму.

Чи взагалі – як раніше всі вони швендяли довкола Коломойського, а тепер опинилися «в полоні» керівництва ВР.

…

Та зараз не про це.

А про те, що люди, котрі з Дніпра (але при цьому нібито не з Дніпра) й котрі постійно катаються то до столиці, то ще бозна куди, сьогодні таки позбавили своє рідне місто 2,3 млрд грн.

Просто підло утрималися під час голосування бюджетного комітету – замість того, аби публічно висловити свою позицію.

Хоча, попри свої рандомні пересування, вони все одно на постійній основі мешкають у Дніпрі.

Жеруть, пʼють та справляють свої потреби у нашу каналізацію.

І при цьому із засцяними очима грабують своє ж місто.
Підступно утримавшись.

Загалом, на моє глибоке переконання, для тих, хто не здатен визначитися – чи йому до розумних, чи до красивих, мало б бути окреме коло пекла.

Але Данте такого не застав.

…

А ви, шановні дніпряни, коли зустрінете на вулиці таких «земляків», можете просто плюнути їм в обличчя.

Робота медійників ніколи не була простою. Бо ж якісний інформпродукт це не лише про ґрунтовну працю, а й про чималу відповідальність.

У нинішній реальності вона часто змушує вас ризикувати собою. Аби люди знали про події в своїй країні, а український голос завжди чули у світі.

Хтось вирішив змінити фах на військову службу, а хтось навпаки — повернувся до нього після фронту.

І це ще одна з вагомих причин того, чому всім дотичним до створення інформпростору, варто пам’ятати: справжнє інформування людей завжди цінніше за клікбейт.

Бо коли дбаєш про якість контенту, треба починати з поваги і до його споживачів, і до самих себе.

Дякую всім, хто незмінно дотримується стандартів професійності.

Зі святом, колеги.

Ну що, друзі, скучили?
Тоді до вашої уваги новий випуск.

Тут і звіт про гостинці нашим хлопцям та дівчатам на бойових позиціях, і вичерпний аналіз колотнечі довкола прийняття наступного держбюджету.

Бо Дніпру знову намагаються залізти в кишеню й витягти звідтіля 3,3 млрд грн.
Якщо коротко, то це кошти, завдяки яким місто може відновлювати потрощені після російських обстрілів вікна й ремонтувати покрівлі у ваших будинках, школах і дитсадках.

Що буде, якщо деякі ініціативні товариші в уряді не схаменуться й таки зроблять це?

Ну, послухайте самі.
І не кажіть потім, що я вас не попереджав.

Пост внутрішнього вжитку 2.0.

…

Цей допис не для всіх моїх підписників та, особливо, простих та порядних людей.

Лишень для тих, хто має його прочитати.
Для нашої так званої «елітки», котра одразу збагне, про що ж тут йдеться.

Тож, за карколомним збігом обставин, телеграм-канал «Темный рыцарь», де писали, що моя вже понад десять років покійна матір живе нібито покинута мною напризволяще, раптом зник з ефіру.

Не розповідатиму публічно зайвих деталей (хоча, кому треба, надам подробиці приватно).

Просто вийшло так, що я обіцяв дістати з-під землі всіх тих, хто дотичний до оббріхування мого чесного імені, цькування моїх близьких та друзів.

Тому це – лише перший хід.
А ще – єдиний в історії українського телеграму ( а може й не тільки ) випадок, коли спеціально навчені люди одним натиском кнопки стирають канал.

Мабуть, декому, насамперед смішним кіберзлочинцям типу романа кравця «Джокера» та колаборанта з російським паспортом сеяра куршутова, варто усвідомити, що вони наступні в черзі.

…

Але.

Але для мене залишається відкритим одне запитання: чому щоразу, як я говорю про нашу «елітку», багато героїчних товаришів, як-то друга в державі особа, спікер парламенту Руслан Стефанчук, що йому в тому телеграм-каналі понаприписували якихось коханок, чи то судді, яких там теж поливали брудом, жодним чином на все це не реагують?

Я ж натомість сказав і зробив.

…

Ситуація дуже проста.

Я – як той медоїд.

Маленька, але люта й хижа тваринка з великими зубами й кігтями, чию товсту шкіру не здатні прокусити ані тигри з пумами, ані отруйні змії.
І яка, за нагальної потреби, вчепиться у набагато більших за себе істот.

Медоїдові не треба зайвого.
Але своє та своїх він не віддасть.

…

Тож ДАЙТЕ СПОКІЙ.

Бо на тих, хто відкрив собі ворота до пекла, далі чекатимуть відповідні пригоди.

А загалом, без особливих емоцій, я хотів сказати лише те, що в умовах цієї страшної війни моїми основними завданнями є забезпечення життєдіяльності міста та проходження ним опалювального сезону.

І аж ніяк не участь у всіх цих розбірках.

То нащо весь час зачіпати мене, мою родину та моїх друзів?

Утім, якщо ви це робите, то маєте розуміти, що буде відповідь.
Що через десять, через двадцять років – якщо я вже не буду мером, я вас все одно знайду й дістану звідусіль.

Де б ви не були.
У Відні.
У Монако.
Навіть на тому світі.

…

«Темный рыцарь» це просто перший й найпростіший приклад.

Попередження власникам інших анонімних (і не дуже) каналів – включно з мільйонниками.

Бо коли ви існуєте у паралельному метавсесвіті, який ви запхали в голови й нашої «елітки», то не забувайте, що у системних, послідовних та дуже злопам'ятних людей є механізми вашого множення на нуль.

Натисканням лишень однієї кнопки.

Подумайте, хочете ви того чи ні.
Вирішіть між собою: чи ви виходите публічно та відкрито чи кидаєтеся лайном зі своїх інтернет-гнидників.

Бо насправді всі, від правоохоронців до істеблішменту, знають, хто за всім цим стоїть.

Хто влаштовує дискредитацію місцевого самоврядування, антикорупційних активістів, нардепів, суддів і навіть голови ВР.

Та всі чомусь мовчать.
Не хочуть звʼязуватися з пройдисвітами.

…

Але пройдисвіти звʼязалися з медоїдом.

Тож, діти, coming soon…

Чому?

…

Поміж поїздок на фронт заскочив додому, аби провідати своїх улюбленців.

І тут у мене виникло запитання, на яке я не знайшов відповіді.

Протягом майже десяти років свого перебування на посаді я завжди намагався обʼєднати людей.

Траплялися різні історії (хто пам’ятає, той пам’ятає), проте врешті всі згуртувались заради спільного результату.

…

Мені навіть вдалося обʼєднати стокілограмового мастифа та кішку, що бʼє щурів одним махом лапи.

Вони дуже дивний тандем антагоністів.

Ніколи не уявляв, що матиму кішку та собаку одного окрасу, а тепер вони наче Джекіл і Гайд.

…

Проте от чого я не можу збагнути.

Чому Мінфін кожного року хоче нас пограбувати?

Чи нащо, коли ситуація на донецькому напрямку майже валиться, ми продовжуємо зʼясовувати стосунки всередині країни та перекидаємо провину одне на одного?

Я не можу пояснити собі: як, обʼєднавши депутатів та містян, владу різних рівнів у ключовому прифронтовому місті, що прийняло близько 200 тисяч переселенців, та навіть примиривши кішку з собакою, мені ніяк не вдається знайти спільну мову з тими, хто має дбати про збереження держави?

Чому віце-спікери з віце-премʼєрами постійно брешуть, інтригують, прикидаються ідіотами та кажуть: «Це - не ми» (с)?

…

Хлопці, схаменіться!

Бо поки хтось може думати лише про проходження опалювального сезону, там марять виборами та власними рейтингами.

Чому?
Чому?
Чому?

Відповіді у мене немає.

…

Можливо, ви підкажете мені в коментарях.

А поки ж Абу та Жучка, кішка з собачою душею та імʼям, передають вам вітання та бажають хороших і спокійних вихідних.

Офіційно.

Провели позачергову сесію міськради.

Депутати проголосували за підтримку Плану перемоги Президента, звернення до ВРУ, міст-партнерів та виділення майже 27 млн грн для допомоги постраждалим після останнього ракетного обстрілу рф.

Місто замінить побиті вікна, двері та відремонтує пошкоджені покрівлі.

…

Неофіційно.

І ще одне.

Шановні дніпряни. Як і завжди – на кожен удар по рідному місту ми відповідатимемо ще більшою допомогою нашим Силам оборони.

Тому просто зараз я вирушаю до наших військових на позиції з усім необхідним.

Намагатимемося обʼїхати всі напрямки, тож буду офлайн десь близько тижня.

Відзвітую вже після повернення.

Остання частина партії автобусів з Мілана вже у Дніпрі. Поставимо їх на шкільні перевезення, щоб малеча комфортно доїжджала на навчання.

Загалом тоді у Мілані з мером Джузеппе Салою я домовився про постачання майже 40 таких автобусів. І через Дніпро ми вже роздали їх місцевому самоврядуванню по всій країні.

Тож вдячний нашим італійським друзям. Міста-побратими зараз потужно нас підтримують.

Найближчим часом я також поїду у відрядження, аби далі залучати таку необхідну під час війни допомогу для нашої територіальної громади.

Через нічний удар росіян у Дніпрі загинуло пʼятеро людей.

Завтра, 27 жовтня, у місті оголошено траур.

Щойно повернувся з місця нічної атаки рф. Росіяни вбили чотирьох людей, серед яких — дитина.

Загалом із ночі для ліквідації наслідків працюють усі служби, комунальники та волонтери. Місто вже створило комісії. Ми рахуємо вибиті вікна. Допомагатимемо їх вставляти.

Також транспортне сполучення в районі просп. Яворницького відновлено.

Пост персонального характера.

…

Я специально пишу тебе этот пост на русском, хотя, уверен, что соцсетями ты не пользуешься. Но соседи прочитают.

Ты - это тот пьяный мужик в чёрном спортивном костюме, присыпанном побелкой.

Тот, кричал мне: «Филатыч, привет, Филатыч. Бл@ть, никогда не видел тебя живым и тут увидел!»

А строгие женщины-соседки цокали и говорили: «Он не Филатыч, а Альбертыч, помолчите, мужчина, немного»

А ты орал: «Филатыч, представь, у меня все три окна выходят во двор. Сижу, раз, взрыв и вспышка. И соседний дом испарился. Полностью»

А я в ответ: «Разрешаю идти забухать»

А ты: «Да я с четырех утра пью. Ты ж нас не бросишь, Филатыч?».

…

Обещаю.
Не брошу.
Никто не бросит.

Мы все друг друга не бросим.
И мы все должны быть вместе: от Президента до тебя.

Иначе, нам всем п@здец.

Надеюсь, что мы услышали друг друга.

Шановні журналісти, блогери, телеграмщики та інши ютубери.

Дуже прошу не бігати за мною, не фотографувати зі спини та сповіщати про «героїчне подолання наслідків».

Це - моя РОБОТА!

Робота, розумієте?!!!

Краще подякуйте рятувальникам, поліції, комунальникам, лікарям та волонтерам

Давайте я поясню дуже простими словами.
Бо майже всю ніч не спав.

На жаль, ми всі звикли до війни. Ми, іноземці, весь світ.

Людина така істота, що звикає до всього.

Обстріли кожного дня - для нас майже «нова реальність».

Але за інформаційним шумом , що триває кожного дня: «уламки дрона впали на багатоповерхівку», «в результаті роботи ППО», бла-бла-бла, ми почали забувати, що коїться насправді.

Це не просто «двухплверхова будівля».

Це - звичайний житловий будинок на 8 квартир.

Вчора ці вибл@дкі влупили в Дніпрі балістичною ракетою в житловий будинок.

Ніякі не «уламки».
Жодних військових цілей поруч.
Пряме.
Влучання.
В житловий будинок.
На 8 квартир.
Цивільних людей.
Балістичною ракетою!!!

Поруч ще один такий же житловий будинок зруйнований.

Є загинувшиє. У дитини відірвана рука.

…

Вони хочуть нас знищити.

Памʼятайте про це кожного дня.

У Дніпрі постраждала 8-річна дівчинка. Її доставили до лікарні. Стан дитини середньої тяжкості.

Загалом на зараз – вже 9 поранених. Четверо госпіталізовані.

Частково зруйнована двоповерхова житлова будівля. Під завалами може бути людина.

Пошкоджені також 4 багатоквартирні будинки і один з медзакладів.

Вже є одна постраждала дитина.

Всі служби працюють.

Дякую військовий адміністрації, ДСНС, поліції, комунальникам.

…

Далі всі подробиці від керівництва ОВА

Пост внутрішнього вжитку.
Хто знає, той зрозуміє.

…

Я вже багато разів про це казав.

Якщо ви давно мене читаєте, то встигли пересвідчитися – я не помиляюся ані в людях, ані в прогнозах чи сценаріях розвитку подій.

Бо в мене звірине чуття.

Вісім років тому я написав свій пост про Джокера, що витягає мене з будь-яких негараздів.

Відтоді багато чого змінилося, та й джокери тепер інші:))

Тут, як то кажуть, яке їхало, таке й здибало.

Утім, є контексти, що не застарівають.

Розлогого тексту не буде.
Розумні й без того здогадаються.

…

P.s. Світлина з пістолетом так само восьмирічної давнини та має тут виключно ілюстративну функцію.

Скоро, зовсім скоро.

Разом із начальником ДніпроОВА Сергієм Лисаком взяв участь у розширеному засіданні президії Конгресу місцевих та регіональних влад.

Після презентації Плану перемоги важливим є меседж президента, що міжмуніципальне співробітництво міст із громадами в країнах-партнерах також має особливе значення для його реалізації.

Дійсно, так ми показуємо світові, що суспільство та влада на всіх рівнях єдині у своїх зусиллях, щоб закінчити війну на українських умовах.

І Дніпро готовий далі робити для цього все необхідне.

Освітяни понад з півтора десятка українських громад сьогодні працюють у Дніпрі.

Радий бачити всіх колег з місцевого самоврядування, а також наших урядовців і народних депутатів.

Дніпро завжди відкритий та готовий ділитися досвідом.

І у питанні профтехучилищ, на яке ще до великої війни я першим звернув увагу на Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові.
І щодо надбавок для різних категорій педагогів, медичних сестер та лікарів.
І щодо інших питань, про реалізацію яких ми готові не лише розповісти, а й показати її.

Другий випуск вже готовий до перегляду.

На відверто божевільних прикладах розглядаємо, як #бандамародерів свідомо блокує допомогу армії від міськради Дніпра.

Тож дивіться та дивуйтеся.

Бо ви дізнаєтесь, як наземний робот перетворився у летючий дрон, і як можна дійти пікової точки у фальшуванні судових експертиз.

Не забувайте підписуватися на канал.

https://youtu.be/_jQP50gPNiQ?si=TEofEgnHavSdNhUO

Дуже виразний та проникливий репортаж від «Української правди».

Дякую колективу «УП» за те, що зробили таку всебічну підбірку про життя Дніпра.

Показали, які в нас неймовірні люди – від волонтерів та лікарів до інтелектуалів та бізнесменів.

Бо кожен і кожна, хто зараз працює на благо рідного міста, це і є найбільша цінність Дніпра.

Якщо маєте час, обовʼязково подивіться.

P.S. Про #бандамародерів там теж є.

https://www.pravda.com.ua/articles/2024/10/22/7480758/

Ну що, готові?

Як і обіцяв, я повертаюся до ефірів. Наче 20 років тому.

…

У першому відео говоримо про те, як, прикриваючись боротьбою з росією, СБУ у Дніпрі прирівняла боротьбу із незаконною забудовою до пособництва державі-агресору.

Просто у нас в країні є дві СБУ.

Одна нищить справжніх ворогів по всіх фронтах (за що їм величезна подяка).

Але інша – сидить в тилу та, наче зграя пацюків, кидається на неугодних, фальшує кримінальні справи та рекетирує бізнес.

Відео виходитимуть часто.
#бандамародерів

Тож чекайте на шок-контент і приєднуйтеся в соцмережах:

— YouTube: https://youtube.com/channel/UCjxFKiqOrozJSrKexlkd9hQ?si=8BHm2CBKS_g0qbL2

— Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100002157183088
https://www.facebook.com/filatovborys

— Інстаграм: https://www.instagram.com/borysfilatov?igsh=dm10MHBsNjJoZ2l4

Нет больше Джокера:)))

«Пизда котёнку» (с)

Слабенький оказался, малолетка дурной.

Просто когда вы, мрази, ходили на горшок, я уже два университета закончил с «красным» дипломом.

Все только начинается, банда мародеров.

За свою покойную мать я вас из под земли достану.

Офіційно.

…

Після моєї вчорашньої заяви та нещодавно обіцяного оприлюднення деяких прізвищ, продовжуємо виводити чортів на світло Боже.
Бо ця нечисть має силу лише в мороці тиші.

Тож цим я офіційно та публічно заявляю, що не маю жодного стосунку до телеграм-каналу «тёмный рыцарь Днепр», де постійно дискредитують центральну владу, керівників області (зокрема начальника ДніпроОВА Сергія Лисака), а також представників депутатського корпусу.

Також звертаю увагу правоохоронних органів, насамперед — кіберполіції, що власником та адміністратором вищевказаного каналу є кібершахрай та шантажист Роман Кравець.
Він же Джокер.

За наявними та численними свідченнями, саме ця людина у звʼязці з бандою мародерів із правоохоронних органів займаються рекетом і залякуванням бізнесу.

Я особисто готовий дати свідчення на пана Кравця. І, серед іншого, розповісти, як саме він створював цей телеграм-канал.
А ще – привести декількох додаткових свідків.

…

Прошу розцінювати цю заяву як офіційну.

Адже, на моє глибоке переконання, в умовах війни дискредитація через телеграм-канали будь-якої з гілок влади має бути прирівняна до диверсії та каратися довічним позбавленням волі.

Повторю ще раз. Я публічно та відкрито (!) оголошую, що готовий дати свідчення стосовно кіберзлочинця та шахрая Кравця, котрий неодноразово хизувався мені, мовляв, він має прихильність вищого політичного керівництва країни.

Дякую за увагу.

Извините, но я всё-таки, на русском, чтобы некоторым было понятнее.

…

Смотрите, если собрать всю падаль с просторов интернета, все лживое, мерзкое, гнилое, вонючее, трусливое, ничтожное, манипулятивное, бессмысленное и бесполезное, такое как Кравец «Джокер» и Арестович, инкорпорировать их вначале во власть, то потом не нужно сидеть и удивляться, почему люди начинают считать власть аморальными лжецами.

Помните, я всех предупреждал, что они не остановятся и начнут «кататься на квадроциклах», купленных для ЗСУ?

Опа, и тут сегодня появился вброс от использованного презерватива Люси, корчащего из Вены оппозиционера.

Дурачку- военному «эксперту» и его кукловодам даже неведомо, что 100 купленных квадроциклов никакие не «б/у», хотя бы потому, что их лично принимали военные из нескольких бригад.

Ну а уж обвинять меня в том, что я виноват в отсутствии фортификаций в 150 километрах от областного центра - это уже за гранью безумия.

Я.

Чьи полномочия заканчиваются на дорожном знаке «Дніпро».
Не построил укрепления на границе с Донецкой областью.

Ни Кабмин, ни ВЦА.

Я.

…

Когда напомаженное существо среднего пола, сладкоголосая метросексуальная сирена, «ходивший в разведку боем» десятки раз ( правда, в женском платье, и в кино ), оргазмирующий на себя неадекват, пишет мне публично угрозы и зазывает ко мне домой «гостей с помпой», то это уже даже становится смешно.

Этож, еханый бабай, чистый постмодерн.
Постструктурализм.

Жиль Делёз нервно курит бамбук в сторонке.

Военный «эксперт» - дегенерат, дуривший годами полстраны, который даже не знает, что местное самоуправление уж точно не отвечает за копание окопов с блиндажами.

Особенно за границами своих населенных пунктов.

…

Знаете, почему я спокоен?

Потому, что когда в грязные разборки включают дешевых ничтожеств, то это значит, что у её кукловодов уже нет ни аргументов, ни силы.

…

Сегодня я подал заявление в ДБР.
Вечером будет еще одно официальное заявление.

Смотрите, я не успокоюсь, пока не вытащу всех чертей на свет Божий.

Офіційно.

Звернення до генерального прокурора Андрія Костіна, міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка та голови СБУ Василя Малюка.

Шановні колеги.

Вимушений знову звернутися до вас публічно та офіційно (хоча після минулого разу сплинув вже тиждень тиші).

Поки ж ви відмовчуєтеся, нагадаю, що кампанія по дискредитації мене особисто та міськради Дніпра вцілому, координується та синхронізується не лише анонімними телеграм-каналами, що мають, зокрема, російських власників, а й вашими підлеглими.

Не коментуватиму аморальність того, що коїться. Наприклад, коли викладають світлину моєї покійної матері, котра померла ще у 2012 році, і стверджують під ним, що вона жива, а я її кинув та не допомагаю.

Утім і ви, і я, і ще купа людей знають, що ви знаєте, хто стоїть за цими телеграм-каналами. Що ваші підлеглі постійно використовують їх у своїх інформаційних провокаціях проти всіх неугодних – місцевого самоврядування, антикорупційних активістів та незалежної преси.

Коли ви це замовчуєте та робите вигляд, що нічого не бачите – ви так само несете моральну відповідальність. Як колишній співробітник Служби безпеки України та Офісу Президента Артем Шило або його наступник в СБУ Анатолій Лойф та інші співробітники сумнозвісного департаменту захисту нацдержавності.

Глибина морального дна, яке пробили ваші підлеглі, просто неосяжна.
А ви при цьому мовчите та обираєте бездіяльність.

Проте я не збираюся засуджувати вас. Нехай це роблять Бог та народ України.

Я звертаюсь до вас із суто офіційною заявою. Адже достеменно відомо, що фотографії невинних людей, зокрема й покійних, котрі постійно публікують анонімні телеграм-канали, взяті з баз Міграційної служби саме співробітниками МВС.
Приміром, Владиславом Гавриленком із департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції України.

В інтересах бандитів та шантажистів він неодноразово викачував персональні дані людей, залишаючи в системі свої сліди та електронний лог.

Тому прошу терміново провести службове розслідування, аби зʼясувати:

1.Чи є у Гавриленка спільники і чи діє він за вказівкою голови ДСР Андрія Рубеля, котрий також причетний до переслідування співробітників міськради Дніпра?

2.Які ще персональні дані військових, членів їхніх родин чи співробітників ГУР викачували з баз Міграційної служби працівники МВС – і куди потім їх передавали?

3.Надати суспільству вичерпну інформацію щодо того, яким чином ваші підлеглі, зокрема й ті, що нібито опікуються захистом нацдержавності, координують свої дії з власниками анонімних-телеграм каналів. Адже прізвища останніх вже неодноразово публікувалися в пресі та всім відомі. Як і те, що ці власники мають російські паспорти та при цьому охороняються співробітниками, наприклад, СБУ.

То що це? Робота пʼятої колони в межах України? Чи спроба розправитися з неугодними?

Ще раз звертаю вашу увагу, що це – офіційне та публічне звернення, стосовно якого повинна бути порушена кримінальна справа.

Відповідальністю за введення в оману попереджений.

P.S. Не хотів писати, але все ж: ступінь морального розкладу “правоохоронної” системи України вражає.

І я щоразу повторюватиму, що під час війни вона перетворилася на банду мародерів, що не гребують взагалі нічим.

Я майже ніколи не роблю репостів але зараз буде виключення.

Почитайте.

Це жах.

Це те, про що я кажу: «правоохоронна» система країни перетворилася на банду мародерів, яка, користуючись війною знущається над всім та всіма.

Цікаво розібратися, які справи з «інвалідами» в Генеральній прокуратурі, МВС та СБУ, чиї керівники ховаються від моїх відкритих та публічних питань вже більше тижня…