ОПАНУВАННЯ БОЛЮ
Глибокі роздуми про біль з книги «Стійкість». Автор пережив багато болю і допомагає своєму другу-ветерану вибратися з долини страждань, у яку той потрапив після повернення з фронту:
«Твій біль не є чимось абсолютно окремим від тебе, чимось таким, що ти долаєш, або ігноруєш, або не помічаєш. Твій біль — частина тебе самого, частина того, ким ти є. І навіть це пояснення не зовсім точне. Біль — це частина того, ким ти є, настільки ж, як і твої думки, як і твоє дихання. Твій біль уже не перебуває поза тобою. Він — це ти, а ти — це він.
— Але — і я хочу на цьому наголосити — наше зростання не відбувається завдяки болю. Наше зростання відбувається тільки тоді, коли ми відновлюємося після правильного болю і робимо це у правильний спосіб.
— Між болем і стражданням існує відмінність. Дуже часто ти не маєш іншого вибору, коли доводиться відчувати біль. Але ти часто маєш вибір стосовно того, чи страждати тобі, адже страждання - це результат того, як ти сприймаєш біль і як
до нього ставишся.
— Щоб описати свій біль, необхідно, метафорично кажучи, вийти за його межі. Необхідно на нього подивитись, проаналізувати. Замість того щоб відчувати біль, ти тепер думаєш про те, що він із тобою робить. На дуже базовому рівні з тобою коїться ось що: ти змінюєш своє ставлення до болю.
— Біль і досі може бути гострим. Але, описуючи свій біль, ми його бачимо. Довільно виявлена увага до болю допомагає нам відділити фізичні відчуття від емоційних страждань, які ми у своїй психіці асоціюємо з цими фізичними відчуттями, — і це однаковою мірою стосується болю від ножового поранення, голоду чи смерті нашого дуже близького родича.
У цьому сенсі все, що справедливе стосовно страху, буде приблизно так само справедливим і стосовно болю. Найбільшої шкоди він завдає, коли залишається прихованим.
Тієї самої миті, коли ми запишемо, чого боїмося, чи дамо собі обʼєктивний звіт про все, що нам болить, ми починаємо
здобувати контроль.
— Чимало життєвих прикростей слід просто ігнорувати. Це не означає, що потрібно придушувати, ігнорувати чи заперечувати будь-який біль. Серйозному болеві необхідно протистояти. Але однією з ознак стійкості є вміння визначати, який біль вартий нашої уваги. Постійне звертання уваги на кожний біль, що зʼявляється у твоєму житті, не веде до стійкості. Зазвичай це веде тільки до рюмсання.
То який же біль має значення?
Почни от із чого: не будь-який біль має значення.»
— Е. Грейтенс, Стійкість. Опанування болю, с. 248-254
@bogopoisk