У ХХ столітті Україна пережила три страшні штучні голоди — 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, які стали інструментом радянської влади для знищення українського народу.
Причини голоду так і не були розслідувані у срср, а винуватці не понесли покарання за скоєне. Факти про голодомори замовчувались, згадки про них були суворо заборонені. Тих, хто наважувався говорити правду, переслідували, репресували, знищували.
Пам’ять про заморених голодом українців нагадує нам про жахливу ціну несвободи та вчить протистояти будь-яким спробам знищення національної ідентичності.
Ми зобов’язані передавати наступним поколінням урок про те, як важливо бути вільними, адже окупація тоталітарними режимами призводить до найстрашніших наслідків.
Сьогодні в Академії запалають свічки, щоб віддати шану мільйонам невинних, які стали жертвами цих нелюдських злочинів.
Пам’ятаємо і ніколи не забудемо!