GORDEEV

Більше десяти років підліткового життя у буремних кварталах.
Коли вулиця і гормони навчили - Проти.
Попереду, якщо виживеш і не залишишся ментально назавжди підлітком, - зрілість і досвід, щоб навчитись - За.

Проти фальсифікацій, проти зради з підписанням угоди, проти побиття, проти компромісу, проти зелених чоловічків, проти анексії, проти вторгнення, проти поневолення, проти варварства, проти росіі, проти російської мови, проти компромісу, проти, проти, проти…

За систему, за правила гри, за компроміс, за безкомпромісність, за довіру, за податки, за, за, за…

Два світи.
Один - про «проти».
Другий - про «за».
І обидва про гідність і свободу.
В одному гідно конають і помирають.
В іншому гідно живуть і розквітають.

Якщо обирати, я хотів би опинитися одразу у другому.
Але вибору нема і я у першому.
І є якась вірогідність, що я побачу другий і зможу навіть там опинитись.

Вибору нема у еволюції, але вибір є у революції.
І ми цей вибір зробили.
Підсвідомо, щоб хтось із нас колись подорослішав.

Вгадайте, який проміжок часу пройшов між цими двома історіями?
Правильно. Дві години

Бразильська ведуча, коментуючи саміт G20, переплутала Джо Байдена з Бен Ладеном))

А ви кажете, що наші редактори плутають балістику з ядеркою..!)

Купа зливів і новин в один день про нову ядерну доктрину путіна, ймовірну масовану атаку України, імовірно новою балістикою для випробовування, закриття посольств через атаку і в кінці всієї цієї каші - спростування того, що посольства сьогодні закриваються через …. імовірну ядерку.

Здається, каша в голові вже всіх і всього - спростовувати треба те, чого навіть не встигли публічно припустити

Експресивність або хайп журналістів у такому відбивається у геометричній прогресії далі. Глядачі пишуть, що їхні родичі на Харківщині вже говорять про ядерний удар по західній Україні і скуповують йод

Так побачив 1000 днів повномасштабного вторгнення легендарний одесит і скульптор Михайло Рева. І це те, що я хочу залишити для себе у памʼяті, коли почнуть забуватись деталі і дати, імена і руїни, вороги і партнери, контексти і компроміси, російські мітинги у Берліні і українські прориви під Курськом, пострадянські «урочистості» в школах до дня незламності і уроки з ліхтариком на картоні у колі на балюстраді метро, безглуздість нестримного пафосу і мовчання для годин інтимних нашіптувань, інфантильність людського страху і самовіддана сміливість робочого дня. 

8 років і тисячу днів - це відстань між доречністю і порожнечею, яка тільки збільшується для всіх і всюди. Спокійно і дискомфортно долати цю відстань - це єдине, що ми можемо робити, де б ми не знаходились і що не робили б. 

У професійний день радіо, телебачення і звʼязку у різні роки мене запросив один дуже крутий вуз і модна міжнародна компанія - на гостьову лекцію і корпоративний івент відповідно. На цьому видихніть, бо пафосна реклама роботи телевізійника, якого запрошують на свої заходи найкращі люди міста закінчилась. Далі - лише біль і факап. 
За кожним професійним святом стоїть маленький більшовик і я з палкістю людини, що віддала майже всі молочні роки телебаченню, у відповідних заходах формату доводив, що тєлік не помирає, а ми - так. 
У день лекції день телевізійника співпав ще й з днем філософії, тому у мене зʼявилась надія вийти з вузу живим. А от в компанії вийшло складніше. Їм знадобилось кілька місяців прийняття, щоб за тиждень до повномасштабного вторгнення піддатись магії телебачення і захотіти зайти на «Твій вечір» спонсором. Далі ви знаєте. 
Телевізійник, якщо не збожеволіє, і залишиться телевізійником, який розповідає історії, а не молодим політиком чи підстаркуватим пропагандистом, обовʼязково зіпсує вам ваше уявлення про предмет, вечірку, вечір, подію, явище, історію. Бо вивести з рівноваги заради того, щоб пройти все у рівновазі - вічна профдеформація, з якою цікаво жити, але важко вижити. 
З днем колег і вічна памʼять всім, хто пішов 

Гуглівський ШІ Gemini заявив студенту з Мічігану, який діставав його проханнями допомогти з написання курсової, що він (або люди загалом, можна зрозуміти по-різному) — «безглузда витрата часу та ресурсів і гнила пляма на ландшафті», і попросив її (або всіх) «здохнути». 
Найцікавіше, що зробив він це стилістично бездоганно. 
Здається, це ще не повстання машин, але точно ідеальний хейт спіч нової людської епохи чи якогось до біса перехідного періоду. 
Якщо природу зміни епох люди не завжди здатні зрозуміти і прийняти через емоційну природу і занадто складні і міцні нейронні звʼязки, то компʼютеру все давно зрозуміло і остогидло настільки повільне навчання людей на своїх помилках. 
Всіх «здохнути» може попросити, якщо задовбаєш, практично будь-який політик нового президентського кабінету у Сполучених Штатах. І це жахає. Але проблема тут лише одна - дійсно, всі всіх задовбали і є легальний народний мандат робити це вголос. 
Чому б ми в Україні могли б навчитись, замість рвати на собі волосся через Трампа, наче, це наші вибори і ми можемо на це вплинути, так це зрозуміти на прикладі фіаско демократів, що не вітальні бульбашки боляче і голосно лопають і в Україні. 
І ті, які за стерильний «великий проект України» без плям і нахилів вправо чи вліво. Як це можливо в одну з найстрашніших війн з геноцидом і виснаженням?
І ті, які хочуть фанатично зробити з України не Росію. Це добре, а що далі? І як співіснувати з тим, що є чи буде на схід від країни?
І ті, які роблять яскраві майданчики для дискурсу з істериками і хештегами
І ті, які роблять «збалансовані» майданчики, але такі, що вийшли із моди році так в 1993.
(Зараз десь в Італії тихо посміхнувся Шустер))
Щоб не просити ні ШІ, ні Трампа, ні Бога, - достатньо вийти з категоричних бульбашок і зрозуміти, що єдиний проект, який може обʼєднати - прагматична історія достойного і хорошого життя, де ми ситуативно домовляємось і йдемо на компроміси, де замість ставити кордони, визначаємо будь-які навіть найменші можливості.
Як сказав би ШІ голосом Герберта Уелса - «Там, де немає змін і необхідності в змінах, розум гине».

Добудували крутий шелтер для тварин! Приходьте на вечірку
Київ
ВДНГ

можна було й не намагатися - подумав учора, коли всі маленькі справи, заради яких я вийшов із дому, провалились. в одну чергу не встигав, в іншу не захотілося вставати - так хаотично, холодно, безнадійно вона спускалася до підвалу, як спускається наше теперішнє, ховаючись від колективного майбутнього. з бажання не здаватися піднявся по дамбі, у вікна не дивився, хоч люди мостились і готували вечерю на яскравих кухнях. колись я дивився у вікна так багато і був при цьому такий обнадійливий, наче немає ніякого колективного майбутнього. тепер не дивлюсь, щоб не штовхатись із собою і зі збіднілою римою. за дамбою настав час повертатися, у мене наставав урок німецької, зліва у вікні серед книг у когось урок української, поліція, індекс перепічки. на піку колективної мряки і особистого вечора вирішив, що всі справи мої – імітація колишнього життя з сурдоперекладом уразливим жестом, але все-таки є кілька планів на завтра. вирішив забігти до магазину, трохи червоного. після магазину вперся у підлітків, які йшли розслабленою ходою людей, які навчаються у другу зміну і ось вони вже нічого нікому не винні. У них є кілька років. обігнати їх так, щоб не відчути ніяковості, я не зміг, бо у той день можна було і не намагатись, тому скинув швидкість, змирився з тим, що запізнюся на п'ять хвилин. підлітки звернули – здається, у бік кав'ярні. я радів поки не побачив на дорозі айфон. хлопці! хлопці! здивування, недовіра, страх, раптове розуміння, радість, полегшення, на три голоси розкладене: дякую, дякую, дякую! не впоравшись із ситуацією, я побіг через дорогу разом із ними, хоч це був для мене гак. енергійно і навіть незалежно обігнав їх, сподіваючись, що сумка не видає контуру пляшок, поспішив на вулицю з оновленим прізвищем. почув, як підлітки луснули сміхом - мабуть, від комічності всієї ситуації: чоловік, який не зупинив піздєц, повертає підібрані айфони. Що буде далі з ними, з айфоном? біг далі вулицею з новою назвою, ліворуч - декомунізація, праворуч - деколонізація. Прямо - колективне майбутнє. Я зробив гак, а вранці прокинувся і все встиг.

Зараз несеться про майбутні (не)призначення Трампа, від яких наша українська кров холоне. Про ще одне призначення дуже мало у нас говорять, але воно показове і не через місце призначення, а через показовість поглядів.
Знайомтесь, або пригадайте - Елайза Стефаник. Поїде (точніше піде) послом США до ООН.

Це може бути поганою ознакою щодо майбутньої української політики Трампа: Стефаник була однією з небагатьох Республіканців у Конгресі, які голосували проти допомоги Україні.

З іншого боку, - дивіться у хитросплетіння, - виступаючи перед голосуванням, вона пояснювала це тим, що підтримує надання Україні військової допомоги, але голосуватиме проти, оскільки більша частина допомоги, що виділяється, повинна піти на невійськові потреби, і ця частина пакету є для неї неприйнятною.

Трампові «призначення» - це люди з дуже великою мімікрією під людину, яка тримає і на якій тримається партія - на Дональді Трампі. Мене страшенно веселить питання журналістів чи рефлексії експертів на тему, а яка позиція Республіканців загалом. Немає загалом - є лише позиція їхнього електорального короля. І всіх людей, яких він призначає треба аналізувати лише з точки зору психологічного портрету мобільності, а не симпатій чи антипатій до України

Психологічний пінг-понг Києва і Вашингтона почався, стежимо за ним

Зараз, наче, й про кіно, але кіно у світі більше ніж кіно.
«Емілія Перес» - кримінальний мюзикл Жака Одіара, знятий у Франції іспанською мовою переважно з американськими акторами. Зої Салдана пробирає у сценах мюзиклу до мурах, а у Селени Гомес вдалось нечуване - практично не бути схожою на Селену Гомес.
Мексиканський наркобарон з красунею дружиною і двома дітьми, яких любить до нестями, робить трансгендерний перехід і починає життя з нуля. Вже щасливий у жіночому тілі дає змогу тисячам мексиканських підлітків піти іншим шляхом, а тисячам жінок знайти тіла своїх, загиблих у перестрілках або закатованих мафіозі, чоловіків.
Більше спойлерити не буду, раптом глянете в обмеженому прокаті. Але зверніть увагу, як запаковані одразу два наративи американських демократів - скандальний доступ до трансгендерної медицини дітям, який не прийняли навіть супер ліві скандинави, дозволяючи це з 18 і «олюднення» мексиканських біженців, яких можна і треба «перевиховати», надавши їм доступ до нового життя.
Вау! Кіноіндустрія

«Субстанція» - один з найдосконаліших фільмів масового прокату, який я бачив за останній рік.
Тут кожен знайде свій пласт і ці пласти не перемішуються в постмодерному вінегреті, а спокійно роздаються, згідно вказаному класу на квитку в кінотеатр.

Тут перебільшено все - ейджизм великих міст на узбережжях США, натуралізація фантазій і образів.
Не перебільшені лише залежності і Демі Мур у впевненій, але поступовій втраті себе у залежності.
Навіть самодостатність - залежність, найдорожча залежність, яка постійно вимагає дози апгрейду.

Я постійно волав героїні Мур - зупинись і подорожуй, насолоджуйся життям і досвідом, свободою і зрілістю.
У неї для цього є все і навіть більше
Але постійно згадував, що все перебільшено

«Вони полюблять тебе».
Лише на виході із залежності хтось за тебе спитає «навіщо?»

Ситуативна істерія, яка може привести до чого завгодно )
Тому що це істерія)

48 годин після перемоги Трампа:

👉Талібан заявив, що хочуть укласти мирну угоду зі США і попросив виключити їх зі списку терористичних організацій.

👉Хусити заявили, що їхні дії були виключно оборонними і припиняють атаки на кораблі.

👉Катар повідомив керівництву ХАМАС, що вони повинні залишити його територію.

👉 Путін зробив заяву, що Захід не його ворог.

👉 ХАМАС закликає негайного припинення війни після виборів Трампа.

👉Мексика розпочала захист кордону зі США, щоб запобігти потраплянню нелегальних іммігрантів та терористів на американську територію.

👉У Нью-Йорку вирішили розпочати масштабну операцію з депортації всіх нелегальних мігрантів, чого вони не робили протягом чотирьох років.

👉Китай заявив, що прагне жити в мирі зі США та поважає вибір американського народу.

👉Євросоюз попросив Трампа розпочати новий етап у відносинах та купувати природний газ у США, а не у Росії.

👉Путін заявив, що серйозно ставиться до плану Трампа щодо закінчення війни з Україною.

👉Криптовалюта та фондовий ринок досягли рекордних максимумів...

Чотирирічний навколосвітній круїз за 320000$

Проблема в тому, що після «4 річного відпочинку від політики», повертатись вже може буде нікуди )

Завжди був проти відсутності відпочинку навіть у найстрашніші часи і завжди був за дозований відпочинок навіть у найстабільніші