Про роботу над фрескою – сам скетч, ч. 2
Я трохи потренувалася малювати фігури в стилі давньоєгипетського мистецтва, подумала, яка частина тексту відповідатиме певному фрейму, і як усе це буде "рухатися". А потім сіла за роботу (мені завжди подобається продумувати такі штуки 😀).
Найцікавішим для мене було додати на фреску наших реальних персонажів – Сета й Анубіса. Це вийшло дуже кумедно: ніби дивимося на справжній малюнок на стіні храму, а там бачимо червоноволосого бога з гострими вухами й бога з вугільною шкірою та світлими кінчиками на темному волоссі. Персонажів, яких ми вже зустрічали в грі 😳
Я додала й анімаформу, адже без неї ніяк. Для декору використала деякі ієрогліфи та прикрасила ними кілька фреймів, а людей, що поклоняються, просто взяла зі справжньої давньоєгипетської фрески. У першому фреймі Анубіс і Сет стоять десь посеред полів Іалу, тому там зображено золоте колосся (саме так я уявляю це місце...).
Фінальним героєм сюжету стає бог Гор із його вибитим Сетом лівим соколиним оком – Уаджетом, символом царської влади 💅
Нефтиду й Ісіду я навмисно розташувала дзеркально одна до одної, адже в єгипетській культурі вони символізують протилежності: Ісіда – панівна вдень, Нефтида – уночі. Світло і темрява, сонце і місяць. Знак Анкх також був обов’язковим елементом, адже він уособлює вічне життя, відродження та божественність. Щоправда, тільки зараз помітила, що у фінальному варіанті ми забули додати його поруч з Осірісом... Ну, нічого, Анубіс простягає його, передаючи владу в Потойбічному царстві новому правителю 🤔
Намалювавши та визначивши основний зміст фрески, я передала скетч і технічне завдання художнику. Йому залишилося перетворити мої скромні каракулі на щось справді красиве й акуратне. І це вдалося 😏
Джерело: Ремі, сценаристка історії "Пісня про Червоний Ніл"
#новини #сценарист