У Скадовському районі, через неділю після вторгнення ворога у районі залишилось приблизно 10% людей які відверто чекали росію і не приховували своїх вподобань. 20% - були не проти російської влади, але публічно про це не заявляли. 25% це були люди яким було все одно в якій державі жити. Ще 10 % це люди які були ображені на українську владу через втрату посад, роботи, статків та інше і сподівались отримати від росії керівні посади і бути дотичними до влади. 25% - люди які повірили українській владі, пішли на шашлики, але потім були вимушені їхати з дому. 10%- ті хто залишився дома за станом здоров’я або з інших особистих причин.
Можна назвати чотири категорії людей, які залишаються на окупованих територіях взагалі: перша — люди, які не розуміють наслідків окупації і хочуть жити у себе вдома, впевнені, що їх не торкнуться переслідування окупантів, бо вони аполітичні; друга — люди, яких тримають сімейні обставини, наприклад, важкохворі родичі; третя — ті, хто хоче жити в Росії і думає, що окупація дасть їм цю можливість; четверта — принципові люди, які розуміючи складність ситуації вважають, що можуть внутрішньо протистояти ворогові.
Періодично українська влада закликає всіх громадян, які залишаються на окупованих росією територіях, евакуюватися, але багато хто з них не має змоги виїхати — бракує грошей, здоров’я, необхідних документів тощо. Інші не наважуються, бо не розуміють своїх перспектив на вільних територіях. Є й людей, які свідомо вирішують залишатися, хоча не підтримують окупантів.
Жителі окупованоих територій Скадовського, Каховського та Чаплинського районів називають кілька можливих причин, чому українські громадяни можуть залишатися в містах і селах, які контролює Росія. Серед них чи не найважливішим є сімейні та особисті обставини, які ускладнюють переїзд: рідня поважного віку, яка потребує догляду, наявність господарства тощо.
Страх фінансової скрути — один із найбільших чинників, які зупиняють охочих евакуюватись, кажуть люди. Велике значення мають гроші. Переміщення може бути за дорогим для людей, особливо якщо вони вже втратили роботу, звичний дохід, або взагалі втратили засоби до існування через війну.
Ще одна причина, це дорога. Фінансово затратно та небезпечно для життя.
Також є страх перед тим, що все доведеться починати наново: від нового житла до адаптації життя в новому місці. Робота, навчання, спілкування, звички… Вони цього бояться, і це стимулює їх залишатися там, де вони є.
Після скасування виплат переселенцям на загальних підставах, цей хоч і малий, але гарантований дохід в Україні, люди почали повертатися в окупацію. Додому.
Багато людей залишились жити в окупації з різних причин.
У Скадовському районі, через неділю після вторгнення ворога у районі залишилось приблизно 10% людей які відверто чекали росію і не приховували своїх вподобань. 20% - були не проти російської влади, але публічно про це не заявляли. 25% це були люди яким було все одно в якій державі жити. Ще 10 % це люди які були ображені на українську владу через втрату посад, роботи, статків та інше і сподівались отримати від росії керівні посади і бути дотичними до влади. 25% - люди які повірили українській владі, пішли на шашлики, але потім були вимушені їхати з дому. 10%- ті хто залишився дома за станом здоров’я або з інших особистих причин.
Можна назвати чотири категорії людей, які залишаються на окупованих територіях взагалі: перша — люди, які не розуміють наслідків окупації і хочуть жити у себе вдома, впевнені, що їх не торкнуться переслідування окупантів, бо вони аполітичні; друга — люди, яких тримають сімейні обставини, наприклад, важкохворі родичі; третя — ті, хто хоче жити в Росії і думає, що окупація дасть їм цю можливість; четверта — принципові люди, які розуміючи складність ситуації вважають, що можуть внутрішньо протистояти ворогові.
