Гамбіт Саллівана

Європа не може гарантувати безпеку собі, не кажучи вже про Україну

Радник Трампа з нацбезпеки Майк Волц в інтерв'ю NBC каже, що Білий дім готує угоду з Україною щодо рідкоземельних ресурсів, щоб «відшкодувати витрати на допомогу Києву». Так само він заявив, що це партнерство включатиме можливість «купівлі ресурсів США».

Якщо перекладати на людську мову, то поставки зброї триватимуть, тільки за рахунок видобутку наших ресурсів. Освоєння родовищ не почнеться завтра і навіть післязавтра, тому цей хід служить поясненням електорату Трампа економічної вигоди для США. Якщо ще простіше, то зброя буде, але в борг. Коли будемо борги повертати, не зрозуміло.

Для мене інтрига полягає у тому, чи будуть обмеження на конкретні види озброєння. Очевидно, що будуть, цікаво на які саме.

Також Майк Волц каже, що «гарантії безпеки будуть на європейцях». Перше, що спадає на думку — європейський контингент в Україні. Я вже говорив, що не вірю в такий сценарій. Але зараз хочу додати, що така конструкція не вселяє довіри. Готовність Європи відбивати повторний напад Росії, м'яко скажемо, під питанням.

Я нещодавно описував сценарій, коли європейські війська тікають з України. Не хотілося б побачити це в реальності.

Проте тримаємо в голові правило — все, що не сказано особисто Трампом, може бути вкидом для торгу і тиску. Можливо, Європу таким чином також приводять до тями. Для чого? Побачимо дуже скоро.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп бачить в Путіні перешкоду

Я разом із колегами по цеху просуваю цю думку вже досить давно. Саме непоступливість Путіна стане ключовим фактором еволюції поглядів Трампа на президента Росії.

Якщо винести за дужки факт того, що Путін саботує мир, то Трамп також бачить у ньому людину, яка підриває його власний успіх. Мир в Україні є одною зі складових спадщини Трампа.

Стриманого оптимізму додає й те, що команда Трампа починає дивитися на проблему миру в Україні не тактично, а стратегічно. Тобто мир за будь-яку ціну на порядку денному не стоїть. Трампу потрібна міцна безпекова концепція, за якою оцінюватимуть його президентство. У цьому в Трампа з Україною спільні інтереси. Це із обмовкою, що ми віримо наведеним джерелам.

Як вже відомо, на конференції з безпеки в Мюнхені Кіт Келлог не представить мирний план Трампа, бо це зробить сам президент. Але я впевнений, що з Мюнхена все одно будуть доноситися натяки про те, як у Білому домі бачать безпекову конструкцію для України.

Тому як завжди зберігаємо оптимізм, але тримаємо себе в руках. Як мінімум, усе розвивається значно краще, ніж прогнозували деякі алармісти.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Після війни «нормальність» не настане

Погоджуюся із думкою колеги, але із маленькою обмовкою. Перечекавши Трампа, Україна все одно не опиниться у світі, який «прийшов у норму». На моє переконання, система міжнародних відносин безповоротно зруйнована. Боротьба за Арктику, питання виживання ЄС як єдиного блоку, потенційна сутичка США і Китаю — все це не дає нам підстав очікувати якоїсь «нормальності».

Тому я б не прив'язував нашу стратегію виключно до Трампа або Путіна. Партійні еліти в США продовжать рухатися до ще більшої поляризації, а правлячий клас у Росії цілком імовірно збереже нинішній курс, навіть якщо Путіна не стане. Через 5-10 років Україні все одно доведеться мати справу з «людьми Трампа» та «людьми Путіна».

Сила і прагматичний інтерес — два фактори, на яких Україна має будувати відносини з ключовим партнером і головним ворогом. Росії — перше, Сполученим Штатам — друге. Так звані «цінності» тепер є симулякром, до якого безглуздо апелювати. Більше не буде класичних демократій і диктатур. Тепер є «клуби за інтересами», де потрібно постійно доводити свою цінність.

Тому так, розбудова інституцій, сил оборони і сильної економіки — це ключова задача після війни/заморозки. І робити це треба буде не тільки для того, щоб стримувати Росію. Світ навколо так само не стане більш привітним. Тому варто думати про те, що ми можемо йому запропонувати.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про еволюцію заяв Зеленського

Ну що ж, ми входимо у фазу «realpolitik». Зовсім недавно озвучування подібного допущення було занадто токсичним.

Варто визнати, що це нормально. Травма війни підвищила інертність нашого суспільства, тож подібну зміну вектора пересічний українець сприймає важко.

Тому саме президент озвучує цю думку, оскільки він задає тренд, а отже, несе всю відповідальність за такі заяви. Зарахуємо це за «визнання» помилки щодо поспішного рішення 2022 року про заборону перемовин з Путіним.

Бачу в цьому частину кампанії з донесення американським елітам думки, що Україна повністю відкрита до будь-якого формату діалогу з ворогом. Питання лише в умовах і рамці переговорів.

Чим далі, тим подібної «еволюції» в заявах нашого президента буде більше. Тому все тільки починається.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європа зробила все, щоб загинути

Спостерігаю як у твіттері європейці копають собі помиральну яму стосовно тарифної війни США з Канадою і Мексикою. Європа відчуває, що вона наступна у черзі.

Але найбільше мене забавляють спроби Європи зустріти тарифну війну з незворушним обличчям. ЄС заявив, що «вживе жорстких заходів у відповідь», якщо американські тарифи доберуться і до європейців.

Це просто смішно. Європа, чия економічна траєкторія застрягла між американськими тарифними загрозами і китайським демпінгом електромобілів, ще намагається лякати США. Ну хоч не позорилися б.

Чому для європейців це раптом стало несподіванкою? Адже вони вже мали справу з Трампом. Все вказувало на те, що він буде президентом. Але вони сліпо вірили в диво і в «правильного» кандидата, який заплющить очі на торговий дефіцит, безбожну регуляцію американських компаній тощо.

При всьому цьому, на думку Європи, американці зобов'язані забезпечити безпеку континенту. І бажано, щоб європейці майже нічого за це не заплатили.

Трамп рубає з плеча. Як на мене, дарма. Але Європа занадто довго перебувала в мареннях своїх «цінностей», які в період перезавантаження світового порядку нікому не потрібні.

Гармати, армія, промисловість, сучасні технології та економіка — ось що визначатиме виживання в прийдешній епосі. І просто зараз Європа робить усе, щоб не вижити.

Власне, вчорашній войс пана Валентина є кращою аналітикою по цій темі. Без жартів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Гранти в Україні = висадка на Місяць?

Я спеціально не торкався теми грантів. Але маніпуляції такого рівня залишати поза увагою не можна.

Бабель поставив в один ряд висадку на Місяць із фінансуванням медіа-проектів (і не тільки) в Україні. Це просто некомпетентність чи банальна пихатість із претензією на месіанство?

Я не розумію, як можна не розрізняти фінансування національних проєктів США та грантову підтримку інших держав. У пості присутні ще кілька некоректних порівнянь. Наприклад, Бабель пригадує, що подорожі Колумба фінансувала іспанська корона. Знову таки, це фундаментальне нерозуміння, чим відрізняється грант від держвитрат імперії.

Важливо підкреслити, що я зараз не даю оцінку призупиненню підтримки від USAID. Я підсвічую свідому маніпуляцію, яка має жалюгідний вигляд і загалом дискредитує громадянське суспільство в Україні.

Мені начхати, хто і скільки отримує грошей. Робіть корисні справи навіть за чужі гроші. Але знімайте корону з голови. Це просто виглядає пошло.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп зробить вам боляче, але це не смертельно

Добре, що інформація про припинення військової допомоги Україні не підтвердилася. Але нам усім необхідно прийняти одну неприємну річ.

Жити однією «перемогою» не вийде. Тиск на Україну з боку США буде. Цей тиск може набути різних форм: часткове обмеження допомоги, підігрівання дискусії про мобілізацію 18-річних тощо. У такий спосіб адміністрація Трампа надсилатиме до Москви сигнал про те, що Україну також «приводять до тями» перед потенційними переговорами. Чи «купить» це Путін — питання інше. Скоріше за все ні.

Я розумію, що нам це не подобається. Але в розумінні Трампа калібрування позицій потребує не тільки Росія, а й Україна. Зрештою, ми теж маємо усвідомлювати, що нам не вдасться зайти в переговори із завищеними вимогами та очікуваннями.

Тому неприємні новини ще попереду. Головне, не перебільшувати їхній масштаб і тримати в голові, що Трамп не вважає Україну перешкодою до миру. Це ключова метрика на даний момент. А емоційні гойдалки є частиною пошуку основи переговорної рамки.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Війська ЄС в Україні — міф?

Financial Times знову педалює тему розгортання європейських військ в Україні. Зеленський нещодавно озвучив, що для реального обговорення цієї ідеї європейці мають бути готовими тримати в Україні щонайменше 200 000 солдатів.

Видання не погоджується з цією оцінкою і, посилаючись на анонімні джерела, стверджує, що для подібної операції буде достатньо близько 40 000 солдатів.

Головним «аргументом» є нібито те, що для висадки в Нормандії в 1944 році союзникам знадобилося менше 200 000 солдатів, про які говорить Зеленський.

Не хочеться засмучувати журналістів з поважного видання, але в операції «Оверлорд» союзники задіяли близько 150 000 солдатів. Це не так вже й сильно менше від тієї цифри, яку озвучив президент України. Тому цифра в 40 000 тим більше виглядає непереконливою.

Плюс до всього європейці чомусь називають таку кількість «стримуючим елементом». Але в чому, власне кажучи, стримування? У статті не згадується про готовність відбивати вторгнення Росії разом з українцями. І ця невизначеність не дає оцінити потенціал усієї місії.

Уявіть ситуацію: починається повторне вторгнення Росії. Європейські війська в Україні не мають ні бажання, ні мандата на збройну відсіч. У зв'язку із загрозою життю/оточення солдатів, європейський контингент розгортається та прямує на західний кордон з метою покинути територію України.

Видовище страшне і, м'яко скажемо, ганебне. Путін вкотре продемонструє неготовність Європи до війни.

Такий сценарій цілком реальний, якщо початок місії не супроводжуватиметься чіткою декларацією цілей і варіантів відповіді на російську агресію. А про це європейці мовчать. Поки що.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Власне кажучи те, про що я написав учора. Адекватне крило в оточенні Трампа поки що не перемогло, але стрімко нарощує позиції біля вуха 47 президента США. На думку Трампа саме Росія є перешкодою на шляху до стабільного і справедливого миру.

Також це заслуга і нашого керівництва, яке, судячи з усього, зуміло просто і зрозуміло пояснити Трампу нашу логіку та мотивацію. На цьому шляху ми зробили багато помилок і, як на мене, занадто пізно включилися в боротьбу за «проукраїнський майндсет» Трампа. Але результати роботи видно і це тішить.

Чекаємо, коли слова кристалізуються в політику. Старт хороший.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп відчув слабкість Путіна

Дональд Трамп навіть не підозрює, що його тейк про те, що «Росія допомогла нам [прим. американцям] перемогти у Другій світовій війні» скоріше розлютить Путіна, ніж підштовхне його на якийсь компроміс.

Американські еліти роками не можуть усвідомити, наскільки росіяни збочено трактують історію. Путін вважає внесок Росії в перемогу над Німеччиною у Другій світовій війні ключовим та визначальним. Тому Трамп несвідомо «затролив» Путіна, і це прекрасно.

А взагалі, якщо винести цю історичну маячню за дужки, то після цього послання Трампа м'яч, як то кажуть, на боці Путіна. Саме Росія визначена стороною, яка саботує мир.

До речі, оцінка Трампа стосовно економічного становища Росії дуже показова. Хтось все ж зумів донести йому думку, що Росія набагато слабкіша, ніж вона хоче здаватися. І це дуже позитивний маркер.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден не хотів перемоги України

Цим заголовком можна коротко описати нову статтю Саймона Шустера в Time.

Ви можете недолюблювати Шустера і можете не довіряти його джерелам, але сказане в статті не потребує якихось особливих доказів. Адміністрація Байдена від самого початку не ставила перед собою задачу перемогти Росію.

Звідси виникає логічне запитання: а на якій підставі ми, як суспільство, почали потопати в ілюзіях стосовно термінів закінчення війни, мотивації противника тощо? До речі, я не відокремлюю себе від суспільства, оскільки я теж жертва власних ілюзій.

Якщо ми продовжимо будувати свої очікування виходячи виключно зі своїх бажань, то повернення в реальність матиме надто величезну ціну.

Кінець президентства Байдена — це привід провести тотальну переоцінку своїх здібностей до аналізу дійсності. Перш ніж декларувати будь-які цілі, потрібно поставити собі запитання: наше бажання = бажання наших партерів? Наша рішучість = рішучість наших партнерів? І цей список питань можна перераховувати довго.

Я дуже хочу докласти руку до того, щоб ми навчилися звіряти нашу картинку світу з картиною світу інших держав. Саме з цього має починатися державне планування. Від цієї навички буквально залежить виживання країни.

Хто знає, де б ми були зараз, якби ще в 2022 році ми змогли визначити справжні цілі Байдена і його команди. Впевнений, історики дадуть цьому свою оцінку.

А статтю раджу почитати повністю, щоб, знову ж таки, помацати реальність пальцями. Це корисно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи мобілізує Трамп 18-річних?

Кілька думок про заяву Майка Волца стосовно зниження мобілізаційного віку до 18 років. Коротко і без емоцій.

Ви будете сміятися, але і тут «стирчать вуха» Джейка Саллівана, який, за словами самого Волца, «передав йому справи» як своєму наступнику. Мабуть, ідея призову 18-річних українців активно обговорювалася на зустрічі двох радників із нацбезпеки.

Команда Трампа банально не враховує того факту, що причиною повзучого фронту є не відсутність 18-річних новобранців, а брак волі адміністрації Байдена в ухваленні стратегічних рішень. Це, власне кажучи, і призвело до повзучого фронту. Успадкувати підходи попередньої команди — означає зробити критичну помилку.

Проте, я б не став сприймати слова Волца як остаточний ультиматум. Особисто я хочу дочекатися зустрічі Кіта Келлога із Зеленським. Впевнений, президент наведе свої аргументи проти цієї ідеї. Також не варто забувати, що крім України Келлог відвідає і Європу, де лідери європейських столиць можуть виступити проти поспішних рішень у питанні мобілізації. Головне, попередньо попрацювати з нашими партнерами.

Турне Келлога для того й заплановане, щоб відкоригувати позиції сторін і почути аргументи українців, європейців і навіть росіян. Тому підхід США ще може змінитися.

Також я б не виключав, що питання мобілізації — це важіль тиску на Зеленського. Трамп і його оточення розуміють, що зниження призовного віку є вкрай непопулярним кроком. Можливо, таким чином майбутня адміністрація хоче схилити президента України до певних компромісів.

Давайте зафіксуємо: 1) Заява Волца базується на, мʼяко кажучи, неточних оцінках; 2) Майбутній візит Келлога може ці оцінки скорегувати; 3) Питання мобілізації може бути предметом торгу персонально із Зеленським.

Лізти в петлю поки що зарано.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Гонитва за лайками — зло

Пан Костецький, який є керівником Центру формування політики пише, що згідно з безпековою угодою Україна зобов'язана надати допомогу Данії, якщо США нападуть на Гренландію.

Повна нісенітниця, яка перевіряється у два кліки. Навіть ЦПД РНБО встиг спростувати цей тейк, що був вкинутий російськими медіа. Безпекова угода стосується лише захисту України від агресії Росії, а не обов'язку Києва захищати Данію від збройного нападу Сполучених Штатів.

Я вже мовчу про те, що спекуляції навколо Трампа і «військової агресії США» — банальна гонитва за лайками, що є неприпустимим для людини, яка очолює громадську організацію з хорошою (наскільки я чув) репутацією.

Знову ж таки, не хочу якимось чином ображати самого пана Костецького і ЦФП. Але якщо ми хочемо, щоб наше громадянське суспільство розвивалося, а не трималося застарілих наративів, ми маємо раз і назавжди покінчити з рефлекторними спробами догодити аудиторії, яка, на превеликий жаль, піддається на подібні маніпуляції щодо Трампа і не тільки.

Не ставлю під сумнів експертизу пана Костецького в галузі права. Але цей «геополітичний» кейс — повна штанга.

До речі, підписуйтесь на мій твітер, раз вже зайшла мова про це.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Друзі, хочу порекомендувати вам добірку новино-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами та яка допоможе вам краще розбиратися у політичних та економічних питаннях як в Україні, так і в світі.

• POLITpedia — політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами.

• The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки.

• Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні.

• Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні.

• Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

• Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє.

• UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію

Щоб вам було зручніше, ми зібрали наші канали в одну папку, і тепер ви можете підписатись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте українську аналітику! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Прилетіла цікава пред'ява стосовно мого тейка про «злочин західних еліт», нібито це інфантильний погляд на речі. Погоджуся, що формулювання радше емоційне, ніж конструктивне.

Але з іншого боку, наслідки невступу України до НАТО створили проблеми насамперед Заходу. Європа буквально на ходу мусить модернізувати (якщо взагалі не будувати заново) архітектуру безпеки цілого континенту. А США не можуть покинути Україну (навіть якби таке бажання було), бо це зруйнує авторитет американців. Про фантомні флешбеки Афганістану я взагалі мовчу.

Рівняння із забезпечення стратегічної безпеки Європи ніколи не можна було вирішити без участі України. Тому, якщо європейці і вчинили злочин, то проти самих себе ж.

Знову ж таки повторюся, низка наших фундаментальних помилок на «шляху» до НАТО — тема окремої розмови.

Зрештою, адмін теж має право понити. Здається, на цьому каналі і так предостатньо реалізму.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Україна ніколи не буде в НАТО?

Проблема деяких українців полягає в тому, що вони занадто персоналізують фактор вступу/невступу України до НАТО. Простежуються прямі асоціації: «Байден = членство України в НАТО» і «Трамп = блокування членства України в НАТО». Обидва переконання хибні.

Той факт, що Україна досі не є членом НАТО і навіть не може домогтися звичайного запрошення до Альянсу — це інституційний консенсус не лише у США, а й на всьому Заході.

Від початку незалежності України Захід ретельно приховував свої справжні погляди на євроатлантичну інтеграцію України. Нам не казали «так», але й не казали твердого «ні». Ми ж своєю чергою відсутність «ні» перетворили на наріжний камінь нашої внутрішньої і зовнішньої політики. Я не даю цьому жодної оцінки, просто констатую факт.

Не знаю, що це, дурість чи надмірна чесність, але коли Трамп каже, що «Захід розуміє, що Україна не може бути в НАТО» — він говорить правду, яку ніхто не наважувався сказати досі.

У цьому полягає справжній злочин кількох поколінь західних еліт. З нами ніколи не говорили чесно. Усі казали «правильні» слова про «цінності» і «політику відкритих дверей», але тримали в голові вкорінене переконання, що Україна — це буферна зона не тільки для Росії, а й для Заходу.

Мені зовсім не подобається тренд на вирощування в українцях комплексу жертви, але стратегічно Захід справді несе відповідальність за те, що відбувається на нашій землі. Якщо говорити про наші помилки, то ми надто довго не могли розгадати справжні переконання політиків, які не говорили нам твердого «ні».

Це якщо розмірковувати дуже і дуже поверхнево. Тема така, що тут без 50 грам не обійдешся.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Навіщо боротися з корупцією, якщо в ній можна звинуватити США?

Якби мені сказали, що поняття «вотебаутизму» було придумано в Україні, то я б зовсім не здивувався.

Мене вражає, як легко ми зміщуємо фокус із власних вад у бік чужих гріхів. А іноді ми на рівному місці вигадуємо «чужі гріхи», щоб виправдати свої.

Весь прогресивний твіттер раптом дізнався, що великі американські корпорації донатять круглі суми на інавгурацію Дональда Трампа. Перше, що спадає на думку «медіа-активісту», який бажає погратися на почутті ресентименту — звинуватити США в корупції. Мовляв подивіться, американці називають нас корупціонерами і не беруть Україну в НАТО, а самі купують лояльність у новообраного президента.

Повна нісенітниця, яка є черговим прикриттям власної безвідповідальності.

Пожертви на інавгурацію президента — поширена практика. Ба більше, американці мають прозоре лобістське законодавство. Такі компанії як Microsoft, Google і Chevron підтримували не тільки «злочинця» і «негідника» Трампа, а й інавгурації президента Байдена та Обами. Але це, мабуть, інше.

Навіщо боротися з корупцією, якщо можна звинуватити в ній іншу країну? Ну якщо в США є корупціонери, то тоді й нам можна не розбиратися зі своїми? Така логіка? Дитячий садок.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

2025 — рік роботи з реальністю

2024 рік був роком, коли українське суспільство намагалося шукати нове підґрунтя для продовження боротьби. Українців буквально поставили перед фактом, що помилкові конструкти 2023 року про «каву в Ялті» і «кордони 1991 року» — не мають нічого спільного з реальністю.

У році, що минає, суспільство неохоче намагалося змиритися з тим, що реальність, яку їм варто прийняти — вельми неприємна. Це стосувалося різних вимірів. Україна була вимушена ухвалювати непопулярні рішення на фронті і в тилу, а на міжнародній арені наша країна спостерігала за низкою подій, які вселяли тривогу і страх перед майбутнім: вибори у США, правий поворот у Європі тощо.

Якщо у 2024 році ми всі вчилися приймати реальність такою, якою вона є, то 2025 рік має стати роком, коли ми почнемо з реальністю працювати. Ми повинні забути про справедливість і почати будувати свою політику виходячи з тих параметрів, які є на сьогодні. «Стратегія — це мистецтво можливого», як невпинно повторює пан Бєлєсков (@armchairgeneralUA). Тож бажаю українському суспільству у 2025 році нарешті визначитися з цілями, які насамперед спиратимуться на реальні можливості. Це буде головним маркером того, що всі ми подорослішали.

Дякую кожному, хто досі виборює нашу свободу та незалежність.

З Новим роком! Люблю вас, дорогі підписники.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Місто в якому Росія почне Третю світову війну

Politico пише, що в естонському місті Нарва може початися Третя світова війна. І це не «специфічне» трактування авторів статті, а буквально слова генерального директора прикордонної охорони Естонії Егерта Белітшева.

Пан Белітшев вважає, що «союзники Естонії по НАТО не готові до того, що може тут (у Нарві) статися». Нагадаю, що з 56 000 жителів Нарви приблизно 96% розмовляють російською, а третина має російський паспорт.

Також Белітшев переказує «кумедний» епізод під час нещодавнього візиту делегації з Бельгії. Основну увагу бельгійці приділили питанню евакуації її громадян у разі ескалації, а обговорення того, як можна швидко направити війська для захисту країн Балтії, було просто проігноровано.

Ще раз. Вища посадова особа Естонії ставить під сумнів здатність НАТО захищати країни Балтії. Неймовірно.

На думку Politico саме в Нарві Росія спробує показати неспроможність 5-ї статті НАТО. Видання пише, що всього 900 британських солдатів розміщено в Естонії у складі багатонаціональних сил НАТО. Я також знайшов дані, що крім британців у країні ще базуються 200 французьких солдатів.

Чи відповідає ця кількість військ НАТО тій загрозі, яка нависає над Естонією? Питання риторичне.

Просто уявіть, що в Естонію або Литву (з території Білорусі) вторгаються 500 північнокорейців. Як реагуватиме НАТО? З ким вони будуть воювати? З Північною Кореєю? Білоруссю? Чи все таки з Росією?

Відсутність чітких відповідей на ці запитання нівелюють будь-яке скиглення європейців стосовно вимоги Трампа збільшувати витрати на оборону. Європі просто щастить, що Росія загрузла в Україні. Але так буде не завжди.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

У «прогресивному» та «патріотичному» твітері зараз відбувається перепис печерних антисемітів, які обурюються встановленню Ханукії в центрі Києва на честь святкування Хануки.

Навіть колишні терористи після того, як прийшли до влади в Сирії, оголосили Різдво державним святом. Бо вони розуміють ціну пригноблення будь-якої релігійної групи, навіть якщо вона дуже маленька. Нагадаю, в мусульманській Сирії всього 3% християн.

Не зупиняйтеся. З такими поглядами нас точно візьмуть до Євросоюзу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Майк Волц про Україну, тиск на Путіна і мир через силу

Вчора подивився інтерв'ю Бена Шапіро з конгресменом і майбутнім радником Трампа з нацбезпеки Майком Волцем. Говорили зокрема про війну в Україні, але в контексті протистояння з Китаєм та іншими ворогами США. І це показово, оскільки нам час усвідомити, що наша війна має чимало геополітичних вимірів.

Майк Волц каже, що адміністрація Трампа в будь-якому разі шукатиме важелі тиску на Путіна, щоб змусити його сісти за стіл переговорів. Одним із таких важелів тиску є ціни на нафту, які команда Трампа планує обвалити, наповнивши ринок американським «чорним золотом».

Також Шапіро і Волц під час бесіди критикують підхід демократів до фінансування України в дусі «воюйте стільки, скільки буде потрібно». Без чітких визначень цілей у війні цей підхід заганяє Україну і США в стратегічну пастку. Волц каже, що йому складно пояснити своїм виборцям, чому війна в Україні має тривати «стільки, скільки буде потрібно».

Тут важливо уточнити, що Майк Волц не критикує саму ідею підтримки України. Він ставить під сумнів стратегічну рамку ведення війни, яку Байден пропонував Україні — війна без цілей, без термінів і що найголовніше (тут Волц особливо акцентує) з постійними обмеженнями української армії. І в чому він не правий?

Враження від цього інтерв'ю стримано-позитивні. Волц транслює реалістичну (а не утопічну) оцінку поточного становища України і критикує адміністрацію, яка в цьому становищі винна. Традиційно раджу дивитися інтерв’ю повністю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Щоб продати США корисні копалини потрібен мир, а не заморозка

Марк Тіссен, колишній спічрайтер Джорджа Буша-молодшого, написав колонку для The Washington Post, в якій він пояснює Дональду Трампу, чому необхідно зберегти незалежність України. Логіка максимально проста: якщо Україна впаде, то корисні копалини вартістю в 26 трильйонів доларів потраплять до рук Росії та Китаю.

Українські копалини могли б допомогти знизити залежність США від Китаю. Пекін є найбільшим джерелом понад половини найважливіших мінералів, які імпортують Сполучені Штати, включно з 72% імпорту рідкоземельних металів.

Мені імпонує такий підхід, оскільки ми апелюємо до національних інтересів Сполучених Штатів, а не понять моралі, честі та інших абстрактних речей. Але така конфігурація буде можлива тільки в разі сталої безпекової конструкції, яка гарантуватиме інвесторам збереження їхніх вкладень.

Для цього потрібно поставити Путіна в слабку позицію і тут уже питання в тому, як далеко США і Європа готові зайти. І знову таки, вмовити Росію на заморозку — це одне, а встановити мир — завдання іншого порядку. Не впевнений, що карта копалин реалізує свій потенціал, якщо над Україною нависатиме загроза повторного вторгнення.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Дайте Трампу українські копалини

Ця новина пройшла повз мене. The New York Times пише, що українська влада двічі відкладала укладення угоди про співпрацю зі США у сфері видобутку корисних копалин, щоб дати можливість Дональду Трампу згодом представити цю угоду як свою заслугу.

Чудове і прагматичне рішення. Здається, Банкова пройшла стадію заперечення і нарешті відмовилася від логіки патрон-клієнтських відносин з США і почала думати про те, що можна запропонувати своєму головному партнеру.

Хоча, як пише видання, початково Україна планувала підписати цю угоду з адміністрацією Байдена. Не впевнений, що це правда.

За моєю інформацією, першим, хто запустив дискусію про потенціал такої угоди, був сенатор Ліндсі Грем. Саме він запропонував нашому військово-політичному керівництву використати цей козир у переговорах із Трампом.

Українські родовища оцінюються в 26 трильйонів доларів. Це варте того, щоб не дати Україні впасти.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Україна зруйнує ЄС зсередини?

На Ґрунті вийшла дуже глибока бесіда з Євгеном Глібовицьким про формування нового суспільного договору в Україні. Раджу дивитися випуск повністю. Але є тема, яка знайшла у мене особливий відгук. Таймкод зашитий у посиланні.

Пан Глібовицький каже, що патерн тотальної недовіри між українцем і державою може перенестися на наші стосунки із західними структурами, в які ми так хочемо інтегруватися. Тобто, образа пересічного українця на Захід майже така сама, як образа на власний уряд.

Це може стати ключовим фактором, чому Україна не вступить до ЄС. Європейці розуміють, що наша країна під впливом ресентименту здатна стати «новою Угорщиною», яка підриватиме норми європейської інтеграції. З огляду на ті виклики, з якими стикається Європа, ще один дестабілізуючий гравець їй точно не потрібен.

Я часто думаю і кажу про те, що ми застрягли в дитячій позиції, вважаючи, що Захід нам щось винен. З моральної точки зору це може бути й так, але на такій позиції точно не можна формувати власну політику.

Сьогодні ми вередлива дитина, а завтра ми підліток, який мститься й прагне поставити «дорослого» на місце. Така Україна точно нікому не потрібна. Тому тема, яку підняв пан Глібовицький, потребує масштабування.

Або ми станемо конструктивним та дорослим гравцем, який здатен щось дати взамін, або залишимося на узбіччі європейської цивілізації.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому візит Андрюса Кубілюса в Україну дуже важливий

До Києва приїхав Андрюс Кубілюс, який з 1 грудня обійняв новостворену посаду комісара ЄС з питань оборони та космосу. Якщо не помиляюся, то це його перший закордонний візит.

Пан Кубілюс провів зустрічі з Андрієм Сибігою та Денисом Шмигалем, під час яких йшлося про надання європейцями озброєння, артилерійських боєприпасів та систем протиповітряної оборони для потреб Сил безпеки і оборони України.

Дуже важливий візит, який по суті запускає процес співпраці європейської та української оборонної промисловості, про що також йшлося на зустрічах. До речі, під це ЄС відкрив офіс оборонних інновацій у Києві, що дасть змогу Україні краще інтегруватися в європейські оборонні програми. Пан Кубілюс безпосередньо відповідає за цей трек.

Шкода, що Кубілюс, ймовірно, приїхав в Україну ненадовго. Була надія запросити його на LIGA.net і взяти в нього інетерв'ю. Але, судячи з усього, він не поспілкувався з жодним українським медіа. Добре, що це не останній візит, тому ми не залишимо спроб заманити цього базюка до нас.

Про важливість фігури Андрюс Кубілюса я писав ось тут.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп-молодший — справжня загроза для України у 2028 році

Ніколи не мав ілюзій щодо адекватності Трампа-молодшого. У той час, коли його батько проходить певну еволюцію в оцінці нашої війни, цей унікум продовжує жити в логіці виборчої кампанії, що давно закінчилася. На жаль в оточенні обраного президента є люди, які мають особисту неприязнь до Зеленського.

Тим не менш, ми маємо слухати лише членів майбутньої адміністрації, які формуватимуть зовнішню політику 47-го президента. Хороша новина полягає в тому, що цього разу Трамп свідомо відгородить сім'ю від політики і не призначатиме дітей своїми радниками, як це було у 2016 році.

Якщо син Трампа і не буде допущений до ухвалення рішень у наступні 4 роки, то він може стати проблемою для нас у 2028 році, до чого він явно готується. У листопаді The Wall Street Journal писали, що невходження Майка Помпео і Ніккі Гейлі в наступну адміністрацію пов'язане саме зі зростаючим впливом Трампа-молодшого, який хоче зробити Джей Ді Венса наступником свого батька.

Тому про наступні вибори у Сполучених Штатах слід думати вже зараз. Якщо цього разу обрання Дональда Трампа було практично неминучим, то обрання Джей Ді Венса зовсім неочевидне. Потрібно робити ставку на класичних республіканців, таких як Ніккі Гейлі, яка, впевнений, боротиметься за Овальний кабінет у 2028 році.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Танки Abrams, які передали Україні, були недоукомплектовані

Під час форуму національної оборони США Джейк Салліван заявив, що танки Abrams, які передали Україні, були недоукомплектовані та виявилися не дуже корисними на полі бою. Щодо ракет ATACMS і дозволу завдавати ударів по території Росії, то Салліван зазначив, що це «не панацея для цієї війни, а лише ще одна додаткова можливість для Києва».

Щодо Abrams, я справді чув, що у війні такої інтенсивності вони виявилися занадто складними в обслуговуванні. Якщо тут є військові експерти, то нехай мене поправлять у коментарях.

Однак у питанні надання Україні ракет ATACMS пан Салліван явно лукавить. Наразі далекобійні ракети не здатні переломити хід війни лише через те, що адміністрація Байдена провалилася в термінах і кількості поставок.

Наприклад, ще в листопаді минулого року видання Breaking Defense писало, що якби ці ракети було надано раніше, вони могли б послабити російську оборону, включно з позиціями гелікоптерів Ка-52, які відіграли значну роль у відбитті українського наступу влітку 2023 року. І це далеко не останній аргумент на користь цієї тези.

Кампанія демократів з виправдання своїх помилок виглядає дуже хаотичною. Спочатку The Washington Post писали, що Салліван і Блінкен переконували Байдена передати Україні ATACMS, а тепер сам Салліван занижує важливість цієї зброї.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

👀🇮🇷🇮🇷 Зараз великі внутрішні розбірки почнуться в Ірані.

🇸🇾 Втрата Сирії в Тегерані оцінюється як провал Корпусу вартових Ісламської революції та загону "Аль-Кудс", що вдарить по їхньому впливу у міжкланових протистояннях.

🇮🇷 Команда чинного президента Масуда Пезешкіяна перебуває у конфронтації з силовим блоком, а саме з КВІР. Провал в Сирії - це пряма провина Корпусу, котрі не змогли гарантувати безпеку режиму Асада та утримати іранські активи в країні.

🇮🇷 Іран втрати частину "Вісі спротиву" та шиїтського коридору до Лівану. Тепер озброїти Хезболлу буде важче, бо логістичні шлях в Сирії тепер перекриті.

🤔 Масуд Пезешкіан та умовно "ліберальний блок" іранських еліт на деякий час перехоплять важелі впливу на аятоллу Хаменеї, що може означати спробу Тегерану вчергове домовитися із Заходом про послаблення санкцій та тимчасово зменшити диверсійну активність на Близькому Сході.

Асаду кінець. Чекаємо компромат на Тулсі Габбард?

Колишній радник Дональда Трампа з нацбезпеки Джон Болтон в ефірі CNN натякнув, що після захоплення Дамаска та оприлюднення секретної документації режиму Башара Асада, Тулсі Габбард, ймовірно, можна буде знайти в платіжних відомостях.

Нагадаю, Габбард зустрілася з Асадом у січні 2017 року, назвавши свій візит «місією зі встановлення фактів». Габбард закликала припинити підтримку повстанських груп, оскільки сирійський режим «не становить загрози для США».

Жарти жартами, а для Габбард колапс режиму Ассада почався зовсім невчасно. У січні вона проходитиме слухання в Сенаті, де точно обговорюватимуть її контакти з Асадом. Хто знає, яку інформацію роздобудуть США з-під уламків сирійської диктатури.

Слабо віриться в те, що лідер більшості Джон Тун і майбутній голова комітету з розвідки Том Коттон (який допитуватиме Габбард) прагнуть заплямувати новий виток своєї кар'єри призначенням цієї одіозної жінки на посаду голови Національної розвідки США. Тому, мій прогноз: Тулсі піде з Сенату ні з чим.

Можу помилятися.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи здатна Європа захистити себе без допомоги США?

Чудова стаття Financial Times, яка досить комплексно розбирає питання готовності Європи до війни без активної участі США. Висновок не радує — у континенту дуже мало часу і реальної волі до змін. Хоча, прогрес все ж проглядається.

Щоправда, повеселив тейк про те, що «повернення Трампа створило загрозу війни в Європі». Єдиний фактор, який збільшує ймовірність війни на континенті (окрім Росії) — це безвідповідальність європейських еліт, які десятиліттями перекладали відповідальність за обороноздатність Європи на наступні покоління політиків.

Найбільша проблема полягає в тому, що навіть у разі стрімких реформ у галузі оборони, Європа не зможе замінити деякі види американської військової техніки. Наприклад, США надають НАТО парк вантажних літаків C17, які коштують 340 млн. доларів за штуку і можуть перевозити 75 тонн обладнання на відстань майже 4500 км без дозаправки. Тому ця залежність — це не питання грошей або оборонних реформ.

Не буду зупинятися на проблемах логістики та сумісності боєприпасів, про які ви і так чули. Також у матеріалі обговорюється не менш важливе питання — відсутність лідерства у Європі. Провідні країни континенту потопають у внутрішніх проблемах, тому одноосібне лідерство буквально валяється на дорозі і ніхто його не бере.

Чомусь одразу пригадав виступ ще тоді сенатора Байдена, який заявив, що «Європа не має морального центру». Досить точна оцінка.

Однак все більше європейських країн НАТО наближаються до 2% показника витрат на оборону, а Європейський Союз вручив пану Кубілюсу мандат на дефрагментування європейської оборонної промисловості. Тож Європа прокидається, але поки що дуже і дуже повільно.

Дуже раджу почитати статтю повністю. Ну або підтримайте цей пост лайком і я опублікую повний переклад статті на «Друкарні».

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Команда Дональда Трампа задає тон у розмові з Росією

Відповідь Кіта Келлога російському олігарху загалом задає тон майбутньому переговорному процесу. Щонайменше, це розвінчує поширений міф про те, що команда Трампа буде «заглядати до рота» росіянам та задовольняти їхні хворі амбіції.

Але це не виключає того, що Трамп і його представники розмовлятимуть із нашими керівництвом у схожому тоні. Особливо, якщо ми висуватимемо вимоги, що ґрунтуються на емоціях, а не поточних реаліях. Як ми в цих реаліях опинилися — тема окремої розмови.

Тим не менш, команда 47-го президента США моніторить, що відбувається на українському треку і здатна оперативно реагувати на подібні вкиди росіян. Це безумовно позитивний маркер.

Така людина як Келлог була необхідна Білому дому всі три роки війни в Україні. Той факт, що Джо Байден не бачив потреби в такому спецпредставнику, багато що говорить про підходи його адміністрації.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Салліван просив Байдена передати Україні ATACMS?

The Washington Post, посилаючись на три проінформовані джерела, пише, що у вересні 2022 року, коли Україна перевершувала всі очікування на полі бою, Вашингтон отримав розвіддані, що Кремль нібито розмірковував над застосуванням ядерної зброї. Даю зуб, що ці «розвіддані» приніс Білл Бернс, який сам нещодавно зізнавався, що він купився на ядерний шантаж Путіна.

Так ось, видання пише, що за кілька місяців держсекретар Ентоні Блінкен і радник із нацбезпеки Джейк Салліван запропонували Джо Байдену зробити Росії попередження: якщо вона не припинить обстріл ракетами і дронами української цивільної інфраструктури, США передадуть Україні ATACMS.

Байден відмовився, переживаючи про те, як Росія відреагує. І тільки через рік, восени 2023 року, він частково зняв заборону з передачі ATACMS. І то це були ATACMS з обмеженою дальністю.

Навіть не знаю як реагувати на цю інформацію. Є відчуття, що подібними анонімними вкиданнями частина адміністрації намагається відбілити свою репутацію, усвідомлюючи ту гнітючу спадщину, яку вона залишає після себе. Але як би там не було, остаточне рішення завжди ухвалював Байден, тому саме він несе відповідальність за те, що Україна зараз перебуває в найслабшій позиції за всю війну.

Якби у 2022 році ATACMS став ціною за знищення української інфраструктури, то росіяни б знали, що залучення солдатів КНДР та удари «Орешниками» тільки спровокує підвищення ставок з боку США. Але маємо, те що маємо.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Стратегія, що посилить позиції України та Дональда Трампа

Консервативний аналітичний центр Hudson Institute опублікував стратегію, яка має посилити позиції України та Дональда Трампа на переговорах. Сформулював стратегію Люк Коффі, старший науковий співробітник даного інституту.

Слід зазначити, що цей «think tank» шанується серед республіканців. Наприклад, у 2018 році заходи Hudson Institute відвідував Майк Пенс (на той момент діючий віце-президент), а сам Трамп неодноразово посилався на інститут у своїх промовах.

План вам сподобається. Але наважуся припустити, що Трамп буде готовий до його застосування тільки після того, як він обпечеться (неочікувано) об небажання Росії домовлятися. Тим не менш, третій пункт плану вже звучав від представників команди обраного президента. Є відчуття, що саме він стане основою можливих переговорів.

Отже, стратегія від Hudson Institute:

1. Закрити лазівки в санкціях. Росія перенаправляє більшу частину своєї торгівлі через мережу партнерів, щоб обійти західні санкції. США та їхні союзники повинні припинити ухилення від санкцій, щоб по-справжньому підірвати російську економіку.

2. Створити місію ППО у Східній Європі. Члени НАТО повинні використовувати територію Польщі та Румунії для перехоплення ракет або безпілотників, що прямують у бік країн-членів Альянсу. Це дозволить Києву передислокувати дефіцитні системи ППО ближче до лінії фронту.

3. Трамп має скасувати всі обмеження на експорт американського скрапленого природного газу (СПГ). Це дасть йому потужний важіль впливу на світові ціни на енергоносії, що надалі послабить одну з економічних опор Росії.

4. Розвиток оборонного сектора України та його інтеграція з американським. Навіть воюючи, Україна змогла створити революційні системи озброєнь, особливо це стосується безпілотних систем. Тому зміцнення українського ВПК стало б однією з найкращих довгострокових гарантій безпеки.

5. Трамп має продемонструвати силу і порушити передбачувану політику президента Джо Байдена, надіславши в Україну далекобійну зброю, а саме ракети Tomahawk Block III і Standoff Land Attack Missile-Expanded Response.

6. Необхідно зняти всі обмеження на використання наданої зброї та закликати європейських партнерів зробити те саме. Сліпо дотримуючись сумнівних «червоних ліній» Росії, Вашингтон дозволяє Москві диктувати умови війни.

7. Закликати Конгрес ухвалити закон про арешт заморожених російських активів для використання їх на допомогу Україні. Це зміцнить позиції президента Трампа, коли він вступить на посаду в січні.

Особисто я вболіваю за другий пункт, який би допоміг європейцям подолати певний психологічний бар'єр. Європа має усвідомити, що збитий «Кинджал» не дорівнює Третій світовій війні. Я вже мовчу про те, що європейці теж повинні вкласти свою лепту в посилення переговорних позицій України.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

До речі, підписуйтесь.

Як на мене, один з самих недооцінених каналів. Про Європу писати складно, бо вона, зазвичай, не така цікава для пересічного читача.

🇪🇺 Вихід із зони комфорту: Європа і новий світовий порядок

Під таким лозунгом пройшов 34-ий Європейський банківський конгрес. І якщо голови Центробанків Франції та Німеччини були однозначні в необхідності негайних політичних рішень та того, що автократи та популісти напряму протидіять подальшій європейській інтеграції, у своєму виступі Крістін Лагард, Президент ЄЦБ, спробувала в технократичній манері оцінити стан справ і надати своє бачення можливого вирішення проблеми.

З минулого року, погіршення інноваційних позицій Європи стало більш очевидним. Технологічний розрив між США та Європою вже не викликає сумнівів.

Геополітичне середовище також стало менш сприятливим, а загрози для вільної торгівлі зростають з усіх куточків світу. Як найбільш відкрита з великих економік, ЄС більше за інших піддається впливу цих тенденцій.

Союз ринків капіталів знаходиться в центрі всіх цих викликів.

Однак ця зростаюча нагальність не супроводжується відчутним прогресом у впровадженні Союзу ринків капіталів, значною мірою через те, що його реалізація залишається нечітко визначеною. З 2015 року було подано понад 55 регуляторних пропозицій та 50 незаконодавчих ініціатив, але масштабність була досягнута за рахунок глибини. Це дозволило Союзу ринків капіталів бути розірваним на частини національними інтересами, які вбачають у тій чи іншій ініціативі загрозу.

Однак, зі слів пані Лагард основна проблема Союзу полягає в тому, що «канал» від тих хто заощаджує до тих хто займається інноваціями заблокований на трьох ключових етапах:

📌 По-перше, європейські заощадження не надходять на ринки капіталу в достатніх обсягах, оскільки вони сконцентровані в низькодохідних депозитах.

Як наслідок європейські домогосподарства набагато менш заможні, ніж могли б бути і потік заощаджень на ринки капіталу набагато нижчий, ніж міг би бути. Згідно з аналізом ЄЦБ, якби домогосподарства ЄС вирівняли своє співвідношення депозитів до фінансових активів з аналогічним показником США, запас до 8 трлн євро міг би бути перенаправлений у довгострокові ринкові інвестиції – близько 350 млрд євро щорічно.

Ключовою проблемою є те, що роздрібні інвестиції в Європі є фрагментованими, непрозорими і дорогими. Тому багато європейців за замовчуванням інвестують у гарантовані ощадні рахунки, але коли ринки стають більш конкурентними, а споживачі можуть вибирати з широкого спектру відповідних інвестиційних продуктів, поведінка змінюється.

Пропонується впровадити «європейський стандарт заощаджень» – стандартизований, загальноєвропейський набір ощадних продуктів. Простий для розуміння, доступний скрізь з широким спектром інвестиційних можливостей та гармонізованим податковим стимулом.

📌 По-друге, коли заощадження все ж потрапляють на ринки капіталу, вони залишаються замкненими в національних економіках і не поширюються на весь ЄС (або витікає в США).

Існує багато причин такої сегментації, але ключова з них полягає в тому, що інфраструктура фінансових ринків ЄС надзвичайно фрагментована. Основна проблема полягає в тому, що правові рамки в ЄС відрізняються, а всі значущі спроби гармонізації блокуються корисливими інтересами. Крім того гармонізація працює занадто повільно тому необхідно запровадити дворівневу структуру – регулювання на рівні ЄС (28-й режим) для великих транскордонних гравців через Європейську комісію з цінних паперів та бірж (яку необхідно створити) та на національну рівні для менших.

📌 По-третє, після того, як заощадження розподіляються ринками капіталу, вони не потрапляють до інноваційних компаній та секторів через нерозвиненість екосистеми венчурного капіталу.

Більше залучення довгострокових інвесторів (таких як пенсійні фонди), публічних гравців (ЄІБ) – для обʼєднання ризиків та залучення приватного капіталу та боргових зобовʼязань (секʼюритизація)

Ці три перешкоди потребують різних рішень, але їх слід розглядати як єдину проблему, оскільки вони є самопідсилюючими. Менша кількість швидкозростаючих компаній означає нижчу оцінку акцій та ліквідність на ринках ЄС, а також нижчу прибутковість для вкладників.


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Людина, яка розбудить Європу та озброїть Україну

Перший в історії єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс написав максимально базований текст, у якому він визнає, що Європа слабка і не в змозі надати Україні належну допомогу. Але він має намір це виправити.

Я наполегливо раджу прочитати цю колонку повністю, але постараюся коротко окреслити ключові моменти.

Кубілюс закликає Європу відмовитися від формату «Рамшатйн», оскільки він базується на добровільних зусиллях окремих країн-членів ЄС. Тому нова стратегія повинна мати колективний характер. Коротше кажучи, кожна країна ЄС має вкладати в оборону України не скільки вона може, а скільки повинна, згідно з чіткими зобов'язаннями.

Також литовський єврокомісар вважає, що настав час припинити обіцяти «підтримувати Україну стільки, скільки необхідно». Натомість він пропонує озвучити конкретні цілі (читайте повну версію), які переслідує Євросоюз у контексті посилення оборонного потенціалу України. Нарешті горе-конструкт імені Байдена про «for as long as it takes» визнано неспроможним.

Ну і наостанок, Кубілюс намагається привести європейський істеблішмент до тями, заявляючи, що ЄС має бути готовим до конструктивного діалогу з новою адміністрацією США. Особисто я бачу в цьому тейку заклик до виходу з патрон-клієнтських відносин, адже суб'єктна Європа майбутнього — це партнер США, а не нахлібник.

Андрюс Кубілюс — це ідеальне кадрове рішення Урсули фон дер Ляєн. Той факт, що цей портфель (перший в історії) отримає фахівець зі Східної Європи є великою перемогою. І до речі, зокрема перемога Дональда Трампа підштовхує ЄС до таких рішень. Дуже сподіваюся, що Кубілюс перетворить дискусію на реальну політику.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи подивиться Трамп інтерв'ю Зеленського на Fox News?

Зеленський дав велике інтерв'ю Fox News. Кореспондент Трей Їнгст у своєму твіттері написав, що він провів із президентом понад 10 годин на лінії фронту. У короткому анонсі Зеленський каже Їнгсту, що якщо США скоротить військову допомогу, то Україна програє.

Також Зеленський заявив, що «Трамп сильніший за Путіна», тому він зможе закінчити війну, натиснувши на росіян. Загалом інтерв'ю Fox News — це чудова нагода відкалібрувати уявлення Трампа про те, з чим Україна має зайти та вийти з майбутніх переговорів. Остання теза демонструє, що Зеленський розуміє якою мовою необхідно говорити з 47-м президентом США.

Дуже шкода, що під час передвиборчої кампанії у США президент Зеленський рідко з'являвся на Fox. Можливо, зараз йому було б набагато легше донести важливість підтримки України, говорячи з консервативним виборцем його ж мовою. Хоча ще у 2023 році Офіс Президента начебто налагоджував контакт із керівництвом Fox Corporation.

Повна версія інтерв'ю має вийти сьогодні вночі. Тримаємо кулаки за те, щоб Зеленський зміг підібрати влучний набір тейків для головного глядача цього інтерв'ю — Дональда Трампа.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Для Дональда Трампа є дві новини: хороша і погана

Дозвіл наносити удари по території Росії — це чудовий хід. Не буду зайвий раз повторюватися, що рішення дуже запізніле, ви й так самі все розумієте.

Для Дональда Трампа у мене є дві новини: хороша і погана. Хороша новина полягає в тому, що Джо Байден щойно посилив його переговорну позицію. Тепер карта далекобійних ударів на столі і з цим доведеться рахуватися, хоче цього Росія чи ні.

А тепер «погана» новина. Від сьогодні Трампу не можна робити крок назад. Одна справа не дозволяти Україні бити по території Росії і посилатися на продовження політики попередньої адміністрації, а інша справа забрати в України це право і виглядати лузером на фоні нерішучого Байдена. Я називаю цю новину «поганою» умовно. Думаю, Трамп побачить у цьому рішенні насамперед можливість.

Ну і наостанок. Очевидно, що чинна адміністрація, судячи з усього, боялася не самої Третьої світової війни, а відповідальності за її «розв'язання».

Тут колеги влучно підмітили: «Тепер це твої клопоти, Дональде».

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп — це шокова терапія, яка нас врятує або вб'є

Ось приблизно на такій самій мотивації базується моя прихильність до Трампа в цей момент. Я підкреслю, в цей момент. Я переконаний, що Україна не пережила б ще чотири роки правління демократів, які так і продовжували б годувати нас абстрактними конструктами в дусі «ми з вами стільки, скільки потрібно». Звучить добре, але на практиці це ніяк не наближає Україну до паритету на полі бою.

Зеленський каже, що Україна отримала менше половини американської зброї, яку було офіційно виділено. Дайте собі відповідь на запитання, а скільки ще років наша країна була б здатна воювати за такою моделлю? Без чіткого визначення перемоги. Без чіткої відповіді щодо нашої інтеграції в НАТО. Без чітких гарантій, що в нас буде та зброя, яку нам пообіцяли, врешті-решт.

Дональд Трамп буде намагатися укладати угоду, спираючись в першу чергу на реальність, яку сформувала чинна адміністрація США. Тому у ваших закидів про справедливість має бути лише один адресат — Джо Байден, який реально мав можливість перемогти Росію та перезавантажити світопорядок.

Дам вам непрохану пораду. Сприймайте Трампа як інструмент. Інструмент, який зробить Європу суб'єктною. Інструмент, який перебудує Демократичну партію. Інструмент, який змусить наші еліти усвідомити важливість двопартійної підтримки.

Трамп — це шокова терапія для всіх. І тут два варіанти: або померти від шоку, або використовувати цей шок як паливо для персональної еволюції.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Якщо президент Зеленський каже, що з Трампом війна завершиться швидше, то виходить з адміністрацією Байдена все ж таки було щось не так?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Як Тулсі Габбард хотіла скасувати весь санаційний режим США

Ось ще один негативний епізод, який вчергове ілюструє помилковість призначення Тулсі Габбард на посаду директора Національної розвідки США.

Коли термін Тулсі Габбард у Палаті представників добігав кінця, вона намагалася запровадити законопроєкт, що забороняв би використовувати кошти платників податків або державні ресурси для запровадження санкцій, «що завдають страждань цивільному населенню в будь-якій точці світу». Фактично Габбард хотіла зруйнувати весь санкційний режим США.

Це робить вибір Дональда Трампа ще більш дивакуватим, тому що він якраз таки обіцяє посилити санкції проти всіх ворогів США. Як би скептично ми не ставилися до санкцій, вони все ще є потужною зброєю Сполучених Штатів у зовнішній політиці.

Майже впевнений, що шановні сенатори приділять увагу цій «ініціативі» Габбард.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Призначення Тулсі Габбард — це погано, але не смертельно

Отже, ідея Дональда Трампа призначити Тулсі Габбард директором Національної розвідки США — відверто погана. Ви і без мене чули, що вона робила, м'яко скажемо, сумнівні заяви про Україну, зустрічалася з Башаром Асадом і засуджувала ліквідацію генерала Сулеймані.

У цій новині складно шукати надію, але я принаймні спробую. Я б не відкидав фактор слухань у Сенаті, які Габбард буде зобов'язана пройти. Не думаю, що для неї це буде легка прогулянка, бо голова Комітету Сенату з розвідки Марк Уорнер точно поставить Габбард кілька гострих запитань.

Марк Уорнер — сенатор-демократ, який неодноразово висловлював нам підтримку, а також лаяв республіканців за зволікання з голосуванням про виділення допомоги Україні.

До речі, його заступником є Марко Рубіо, який стане наступним Держсекретарем. Уорнер і Рубіо весь цей час успішно працювали разом, роздавали інтерв'ю, де декларували прихильність до України, і загалом вони мають спільні погляди на зовнішню політику. Тож, я впевнений, що Габбард доведеться відповідати за «українські біолабораторії». Не варто применшувати субʼєктність сенаторів, які у підсумку можуть не ухвалити цю кандидатуру.

Звідси випливає моя наступна «надія». Навіть якщо Тулсі Габбард отримає цю посаду, то в неї не буде монополії на доступ до президента. Марко Рубіо і Майк Волц так само перебуватимуть у кімнаті ухвалення рішень і будуть створювати певний баланс. Так, Габбард якоюсь мірою чинитиме на Трампа негативний вплив, але він не буде одноосібним.

Також не треба недооцінювати фактор внутрішньовидової боротьби у команді 47-го президента. Враховуючи плинність кадрів під час першої каденції Трампа, не факт, що Габбард «доживе» до кінця. Впевнений, боротьба за вуха президента буде запеклою. І я б не забував про «deep state», який ви зарано поховали.

Знову таки, моя задача — не приспати вашу пильність, а допомогти подивитися на погане призначення під іншим кутом. Накрутитися ви і на інших каналах можете.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден залишає у спадок Трампу ослаблену Україну

The Wall Street Journal випустили редакційну колонку, в якій видання звинувачує Джо Байдена в тому, що він «залишив Трампу безлад в Україні». Я ж казав, що вони трампісти, а ви мені не вірили!

Журналісти WSJ пригадали Джо Байдену всі його гріхи. Вони пишуть, що Байден рекламує свою політику щодо України як тріумф, але це далеко не так. Україна перебуває в поганому становищі завдяки регулярним обмеженням з боку чинної адміністрації.

Автори стверджують, що Пентагон навмисно відкладав надання передової зброї, побоюючись, що Путін може піти на ескалацію. Обмеження негативно позначилися на здатності України ліквідувати ключові вузли постачання, зв'язку та склади зброї на території Росії.

Також журналісти згадали Байдену і західним лідерам те, що вони не змогли обмежити доходи Путіна від продажу нафти і газу. Європа, як і раніше, імпортує російський природний газ, а обмеження цін на нафту, введене країнами G7, в основному провалилося.

WSJ вважає, що такий стан справ ставить Дональда Трампа перед складним вибором. Якщо Путін не захоче вести переговори про мир, який влаштує Україну, Трампу доведеться посилити військові можливості Києва, щоб допомогти дипломатії.

Взагалі тон цієї колонки дуже близький до пасивно-агресивного. Журналісти згадують перший термін Трампа і стверджують, що той «домагався миру через силу» в епізодах протистояння з Іраном і ПВК «Вагнер». Також вони закликають Трампа продовжувати підтримувати Україну, інакше її падіння може стати «версією афганського відступу Байдена».

Ось чим потрібно одночасно лякати і стимулювати Трампа. Падіння Кабула — це ганебне клеймо на спадщині Байдена. Як на мене, Трамп не хоче стати таким же лузером як його попередник. До речі, тут Fox News пише, що Трамп незабаром призначить спецпредставника, який «очолить переговори про припинення війни з Росією».

Закулісна робота ведеться, подивимося, наскільки успішно. Чекаємо повернення Курта Волкера?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Наступники Саллівана та Блінкіна не будуть ізоляціоністами

Думаю, ви вже чули, що Марко Рубіо, імовірно, стане Держсекретарем, а Майк Волц радником Трампа з нацбезпеки. Трохи детальніше про двох кандидатур можете почитати тут.

Я бачу в цих потенційних призначеннях радше позитив, ніж негатив. Волц точно нічим не поступається О'Браєну, а Рубіо взагалі є ледь не ідеальним варіантом. Впевнений, з тим же Річардом Гренеллом працювати було б складніше. Загалом, це точно не ізоляціоністи, якими нас лякали ліберальні медіа.

До речі, Волц виступає за посилення санкцій проти Росії та надання Україні далекобійного озброєння. І він говорив про це за кілька днів до виборів, а не у 2022 чи 2023 році. Це багато про що говорить. Також цікавим фактом є те, що Волц свого часу працював на Діка Чейні та Дональда Рамсфелда.

Для мене інтригою є те, які позиції представлятимуть Рубіо і Волц. Нагадаю, що традиційно Держсекретар і радник із нацбезпеки сповідують різні підходи в зовнішній політиці. Особливо їхні розбіжності стають очевидними під час якихось криз. Протистояння між Генрі Кіссінджером і Вільям Роджерсом, Збігнєвом Бжезинським і Сайрусом Венсом, Коліном Пауеллом і Кондолізою Райс є класичним прикладом балансу думок біля вуха президента.

Так, ці хлопці точно не адепти кордонів 1991 року і навряд чи просуватимуть ідею розпаду Росії. Вони за посилення безпекової ролі Європи і жорстке протистояння з Китаєм. Якщо ви всерйоз очікували чогось іншого, то час вийти у двір помацати травичку.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп визначився з послом в ООН. Чому Україні слід бути пильною?

CNN пише, що Дональд Трамп визначився з кандидатурою посла США в ООН. Цей пост займе конгресвумен Еліза Стефанік. А New York Post зі свого боку повідомляє, що Стефанік прийняла пропозицію новообраного президента. Тож тепер на неї чекає слухання в Сенаті, яке вона з легкістю пройде.

Це призначення є гарною новиною для Ізраїлю, оскільки Еліза Стефанік є послідовною лобісткою ізраїльських інтересів. Саме вона була фронтменом кампанії проти антисемітських акцій в американських університетах і домоглася звільнення двох президентів із Ліги плюща.

Стефанік буде послом в ООН у період, коли організація регулярно стикається з критикою консерваторів, тому New York Post називає її «силовиком Трампа». Під час першого терміну Дональд Трамп уже скорочував фінансування ООН, тому Стефанік може стати продовжувачем такої політики.

Ну що ж, тепер українським дипломатам варто тричі подумати, перш ніж брати участь в ідіотських демаршах, як-от голосування за резолюцію, що закликає Ізраїль відмовитися від ядерної зброї. Відтепер такі абсурдні витівки точно не залишаться непоміченими.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Побиття євреїв в Амстердамі — ганьба для всієї Європи

Унаслідок масових нападів на євреїв з боку палестинців в Амстердамі постраждали понад десять осіб, і ще кілька зникли безвісти. Можливо, їх тримають у заручниках.

Ось вам одна з проблем, яку Європа зобов'язана подолати в найкоротші терміни, інакше вона загине. Коли європейська столиця стає ареною для печерної розправи над євреями, мало говорити про покарання «причетних» до цього злочину. Потрібно вирішувати проблему комплексно і назавжди.

У нас заведено записувати у «фріки» Герта Вілдерса, але коли він називає Європу «новою Газою», тут складно не погодитися. Після подібних інцидентів не треба дивуватися тому, що деякі країни ЄС починають бачити цінність у захищених кордонах. І навіть можлива ліквідація Шенгенської зони не так вже і лякає пересічного європейця.

Деякі українці помилково вважають, що європейські проблеми з нелегальною міграцією та культурою інтервенцією їх не стосуються. Але це не так. Поки Європа не поверне собі гідність і не усвідомить масштаб загрози, вона не зможе ефективно захищати Україну. Європейці ніколи не стануть сприймати зовнішні загрози серйозно, доки не усвідомлять екзистенційність внутрішніх.

Нам усім життєво необхідний континент, який готовий боротися за власний суверенітет, культуру та віру. Лише така Європа може стати надійним тилом для України.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

20 років без членства України в НАТО. Хто винен?

Є пара думок щодо матеріалу The Wall Street Journal, в якому описується ідея неназваних радників Дональда Трампа про 20-річний мораторій на прийняття України в НАТО. Видання зазначає, що ця ідея тільки обговорюється оточенням 47-президента США, тому не варто сприймати цю інформацію як готовий план.

Треба розуміти, що вкид про 20-річний мораторій на наступний день після перемоги Трампа свідчить лише про те, що в його оточенні почалася боротьба за право визначати зовнішньополітичний курс. Тож це може бути злив крила традиціоналістів, щоб підірвати позиції того ж Річарда Гренелла, який схиляється до того, що Україну потрібно примушувати до більших поступок.

Але навіть якщо 20-річний мораторій на вступ України до НАТО буде втілено в життя, то це вкотре відобразить внутрішній консенсус не тільки в США, а й у всьому НАТО. Поки йде війна, Альянс не хоче бачити Україну у своїх лавах. Звідси всі формулювання про «мости» і «незворотне членство», які тільки заколисують нас, але не наближають інтеграцію України на практиці. Трамп просто стане тим, хто скаже це чесно, прямо в очі.

Хтось скаже, що Трамп у такий спосіб перекладає відповідальність за це рішення на наступне покоління американських і європейських політиків. І це правда. Але правда і в тому, що цю відповідальність так само не хотіли брати на себе Байден, Обама, Буш і Клінтон. Найкрще вікно можливостей для вступу України в НАТО було втрачено не вчора і навіть не позавчора. І винен у цьому не один тільки Трамп.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Порошенко правий щодо Трампа

Ви можете по різному ставитися до Петра Порошенка, але тут він правий. Він як колишній президент України може дати реальну оцінку Дональду Трампу і його діям під час першої каденції.

Все що Петро Олексійович перерахував — це факти, які наші медіа підступно не висвітлюють. Вони акцентують свою увагу на скандальних заявах, а не реальних справах 45-го і вже 47-го президента США.

Знову ж таки, всі ці перелічені факти не стали б реальністю, якби тодішня українська влада піддалася істериці та почала сприймати Трампа виключно як ворога. А повірте, у 2016 році невизначеності в кандидатурі Трампа було більше, ніж зараз.

Сьогодні ж ми маємо позитивний досвід роботи з новообраним президентом. Ми знаємо його плюси, мінуси, слабкості та сильні сторони. І сьогодні Банкова має на руках більше інформації про нового хазяїна Овального кабінету, ніж мала адміністрація Порошенко у 2016 році.

Тому все залежить від нашого бажання проявляти фантазію та здатності працювати з реальністю. Якою б вона складною не була на перший погляд.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Перемога Трампа — це шанс для Європи нарешті подорослішати

Муджтаба Рахман, керівник європейського напрямку Eurasia Group, за кілька годин до виборів у США написав колонку в Politico, де стверджує, що перемога Дональда Трампа — це вікно можливостей для Європи. Автор вважає, що ЄС втратив свою мету, а накопичені проблеми всередині блоку ставлять під сумнів його існування.

Рахман вважає, що перемога Трампа насамперед має мотивувати Францію і Німеччину збільшити власне економічне зростання, побороти міграцію, а також зміцнити співробітництво між двома країнами. Але крім франко-німецьких проблем, інші країни ЄС також стоять перед низкою викликів: уже згадана міграція, безпека, оборона і податкова політика.

Якщо коротко, то автор вважає президентство Дональда Трампа шоковою терапією, яка перевірить на міцність не тільки європейські, а й світові інститути. Європа нарешті має зайнятися собою, не озираючись на американські гарантії безпеки, щоб запобігти тривалому і, можливо, невиліковному занепаду ЄС.

Я повторюю цю тезу досить давно, тому що стратегічний інтерес України полягає не в сильній Америці, а в сильній та суверенній Європі. Ба більше, назрілі проблеми в ЄС, про які нещодавно говорив Маріо Драгі, дають можливість Україні запропонувати себе як партнера в різних сферах. У того ж Макрона тепер буде шанс почати реалізовувати «концепцію надійної оборони», про яку він так часто говорить.

Кожна країна Європейського Союзу нарешті має замислитися про власне майбутнє, оскільки епоха перекладання відповідальності завершилася. Це своєю чергою переформатує вимоги до наступного покоління європейських політиків, які будуть зобов'язані відповідати, зокрема, на нові безпекові виклики.

Але є ще один варіант. Європа не зробить висновків і потоне в позиції жертви. Це, своєю чергою, спровокує деградацію концепції колективної безпеки і розпочнуться перегони в дусі «кожен сам за себе», що в недалекій перспективі призведе до дезінтеграції всього блоку. Ну, а Україна скопіює цю модель і також продовжить говорити із Заходом мовою псевдоморалі та емоцій.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Kamala, you're fired! Get out of here.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Дональд Трамп може застосувати ядерну зброю. І це чудово

Ентоні Лейк, екс-радник з національної безпеки Білла Клінтона, разом зі Стівеном Андрейзеном, екс-директором апарату Ради національної безпеки з оборонної політики, написали статтю для Foreign Affairs. У ній вони стверджують, що Сполученим Штатам необхідно переписати процедуру застосування ядерної зброї, в якій це рішення буде ухвалюватися не тільки президентом, а й «вузьким колом осіб».

На їхню думку, нині ядерні ризики значно зросли, а сценарії застосування такої зброї стають дедалі складнішими. І тут вони мають рацію, оскільки ми живемо в багатополярному світі, де кількість ядерних держав кратно зросла. Автори вважають, що президент США не може самотужки ухвалювати рішення про застосування ядерної зброї. І тут я вже погодитися не можу.

А якщо бути точніше, я не згоден з прихованою мотивацією їхньої тези, тому що автори, насправді, хочуть урізати повноваження Дональда Трампа, якщо він стане президентом. Лейк і Андрейзен вважають, що навіть не стикаючись із безпосередньою загрозою, «президент із ненадійним характером може вирішити в односторонньому порядку почати ядерну атаку з величезними і смертоносними наслідками».

Як то кажуть, а мінуси будуть?

Карибська криза, на яку посилаються автори, і справді була врегульована завдяки консиліуму «холодних голів». Але велику роль зіграло те, що до ядерного стримування часів Холодної війни відповідально ставилися як США, так і СРСР. Так-так, навіть імперія зла усвідомлювала ціну своїх амбіцій. Якщо не вірите мені, то почитайте Річарда Хааса, який пише про це у своїй книзі «Розхитаний світ».

Зараз же кількість авторитарних режимів, що володіють ядерною зброєю, буде тільки зростати. Тому Росія, Іран, Китай і КНДР повинні перебувати в стратегічній невизначеності і мати всі підстави вважати, що США здатні завдати ядерного удару першими.

Якщо в другій половині 20-го століття ядерне стримування вберегло планету від тотальної війни, то тепер наявність такої зброї є приводом для розв'язання конвенційної війни в центрі Європи. Тому світ потребує непередбачуваного господаря Овального кабінету, імпульсивності якого буде остерігатися кожен авторитарний виродок.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому перемога Камали Гарріс може стати катастрофою

Редколегія The Wall Street Journal випустила колонку, в якій дає оцінку Камалі Гарріс як кандидату в президенти. Якщо коротко, журналісти WSJ вважають, що її перемога, по суті, стане четвертим «прогресивним» терміном Барака Обами. І в цьому немає нічого хорошого.

Журналісти пишуть, що вони так і не знайшли ознак того, що Камала Гарріс дистанціюється від прогресивістів у Демократичній партії, які відірвані від реальності. Судячи з усього, на її президентство матиме величезний вплив ультра-ліве крило, яке одержиме соціалістичними ідеями та боротьбою з кліматичними змінами.

Автори колонки вважають, що з цим можна було б змиритися, якби погляди Гарріс на зовнішню політику демонстрували її розуміння складної ситуації у світі. Але й тут усе не так гладко. Журналісти засмучені тим, що Гарріс продовжує наполягати на тому, що нинішня адміністрація домоглася успіху у сфері міжнародної безпеки, незважаючи на війну в Європі та на Близькому Сході.

Редакція WSJ переконана, що в разі перемоги Камали Гарріс Володимир Путін і Сі Цзіньпін швидко перевірять її на міцність. І на думку журналістів вона не готова до цих випробувань. Також автори занепокоєні тим, що її радники із зовнішньої політики виступають за умиротворення Ірану і стримування Ізраїлю.

Буквально після прочитання цієї колонки я натрапив на твіт Майкла Макфола, колишнього посла США в Росії, який просуває тезу, що Гарріс — це ледь не втілення Рейгана. На його думку, вона дотримуватиметься концепції «мир за допомогою сили», тоді як Дональд Трамп є прихильником «миру через умиротворення». Шизофренія в чистому вигляді.

Ну що ж, за такою логікою редакцію WSJ можна записувати в трампісти. А взагалі, чудовий світопорядок на нас очікує в разі перемоги Гарріс. Давайте далі не бачити впритул загрозу, яку несе в собі ще чотири роки правління демократів. Напевно, коли почнемо захлинатися кров'ю, тоді й усвідомимо всі наслідки. Але вже буде запізно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден став «кульгавою качкою» не зараз. Він був нею всі чотири роки

Лі Гокстадер, оглядач The Washington Post, який спеціалізується на Європі, написав колонку, в якій він закликає Джо Байдена використати 76 днів після виборів (поки новий президент не вступить на посаду), щоб поліпшити переговорну позицію України.

Він вважає, що Байден «кульгава качка, але не безсила», тому в нього є можливість нарешті дозволити Києву наносити удари вглиб Росії за допомогою ракет ATACMS. Хокстадер наводить цілу низку аргументів: удари Росії по українській енергетиці, диверсії в Європі, систематичні порушення Кремлем повітряного простору тощо.

Але найкумедніше, що автор стверджує, що розширення можливостей України має «запобігти спробам Трампа змусити Київ підкоритися вказівці Москви». Але Хокстадер чомусь замовчує, що якби Байден зняв усі необхідні обмеження, умовно, влітку 2023 року, то зараз переговорні позиції України були б у рази сильнішими і навіть «підступний негідник» Трамп не зміг би ігнорувати таку реальність.

Заклики Хокстадера є абсолютно порожніми і наївними, особливо на тлі витоку секретного пункту «плану перемоги» Зеленського, який полягав у передачі Україні ракет Tomahawk. Якщо така інформація стала публічною, то це тільки підкреслює хронічне небажання адміністрації Байдена йти на подібні превентивні заходи.

Той факт, що план Зеленського був сприйнятий Білим домом як такий, що «має ескалаційний потенціал», свідчить про те, що Байден був «кульгавою качкою» впродовж усієї каденції, а не тільки в останні 76 днів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден і Обама не вірять у перемогу Камали Гарріс?

На своєму каналі я ніколи не посилався на New York Post через його таблоїдний стиль. Але сьогодні зроблю виняток, оскільки вважаю цю новину дотепною.

Днями в мережі завірусилося відео (залишу посилання в коментарях), на якому Джо Байден і Барак Обама щось активно обговорюють під час поминальної служби на честь Етель Кеннеді, дружини сенатора Роберта Кеннеді.

Так ось редакція New York Post найняла «професійного» читця по губах, який розшифрував розмову двох президентів. За компетентність цього «фахівця» ручатися не можу, тому діліть цю інформацію на два.

Президент Байден сказав Обамі, що «вона не така сильна, як я». Обама ж погодився і додав, що «у нас є час», нібито маючи на увазі, що кампанію Камали Гарріс ще можна врятувати. Важливо зазначити, прізвище Гарріс у розмові не звучало, тому ставитися до цього трактування варто акуратно.

Потім Обама сказав, що «важливо, щоб ми провели деякий час разом», можливо, маючи на увазі участь двох президентів у кампанії Гарріс.

Навіть якщо повірити в достовірність цієї «розшифровки», то вона не така далека від реальності. Істеблішмент Демпартії та члени штабу Гарріс визнають, що її кампанія втрачає імпульс. Опитування показують, що за останній місяць вона втратила 4 процентних пункти.

Однією з причин такої пробуксовки є слабшання підтримки Демпартії серед представників меншин. Наприклад BBC пише, що Дональд Трамп продовжує успішно завойовувати чорношкірих і латиноамериканських виборців, чим повторює прогрес, досягнутий ним у 2016 і 2020 роках.

Нічого дивного. Ви можете здивуватися, але значна частина чорношкірих та іспаномовних виступають за посилення боротьби з нелегальною міграцією, що відбирає в них робочі місця, на чому успішно грає Трамп.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому п'ятий пункт «плану перемоги» Зеленського вартий уваги

П'ятий пункт «плану перемоги» України, представленого Зеленським, ідеально лягає в логіку Дональда Трампа, який неодноразово говорив про скорочення контингенту США в Європі. Українські війська дійсно могли б стати хорошою альтернативою американській присутності.

Це також відповідає внутрішньому двопартійному консенсусу в США щодо стримування Китаю. Я неодноразово писав, що відхід Сполучених Штатів з Європи неминучий не залежно від того, хто переможе на виборах у листопаді. Вашингтон дедалі сильніше занурюється в контекст потенційної сутички з Китаєм, тому вивільнення додаткових ресурсів є головним пріоритетом американців.

Я вже мовчу про те, що для України це чудова можливість нарешті віднайти свою геополітичну роль на континенті, яка полягатиме не тільки в поглинанні ресурсів союзників, а й у виконанні конкретного безпекового завдання.

Але головна проблема в тому, що цей пункт можливо реалізувати тільки після завершення війни. А решта пунктів «плану перемоги» занадто неконкретна і покладається виключно на волю партнерів. Тому поки що завершення війни виглядає вельми туманним. Спостерігаємо далі.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи готові Сполучені Штати дозволити Україні програти?

Роберт Кеган, зовнішньополітичний оглядач The Washington Post написав гнітючу колонку, в якій задається питанням: чи готові США дозволити Україні програти?

Основна думка статті полягає в тому, що американські та українські прихильники врегулювання війни шляхом переговорів помилково вважають, що Путін на них піде, як тільки Україна та Захід проявлять свою ініціативу. Кеган вважає, що Росія не потребує переговорів просто зараз, оскільки її війська стійкі та досягають успіхів на полі бою.

Автор також говорить про те, що переговори потрібно було ініціювати, коли армія Росії «була розгублена», очевидно натякаючи на сильну позицію України після контрнаступу в Харківській області та звільнення Херсона. Але США не надали Україні необхідних ресурсів, щоб створити у Путіна відчуття, що він ось-ось програє війну.

Кеган вважає, що історики зроблять висновок, що це був момент, коли адміністрація Байдена програла цю війну. Особисто мені здається, що після Харківської операції Україна могла б заходити в переговорний процес навіть без «надання ресурсів», оскільки тоді перебувала в сильній позиції.

Якщо припустити, що Путін пішов би на переговори прямо зараз, то він явно заходив би в них із відчуттям, що Захід не проявить належної волі в озброєнні післявоєнної України. З огляду на те, як важко було США та іншим західним країнам надійно санкціонувати військову допомогу під час війни, то цілком можливо, що західна громадськість не відчуватиме ентузіазму з приводу витрат сотень мільярдів доларів на оборону України в мирний час.

Наприкінці Кеган стверджує, що ця війна буде виграна або програна на полі бою. Тому Україну не врятує мирна угода. Автор закликає американців скоріше вирішити, чи готові вони дозволити Україні програти.

Загалом, нічого нового. Тільки гарантії безпеки здатні встановити сталий мир. Усі інші сценарії є катастрофічними в короткій або далекій перспективі. Завтра Зеленський виступить з промовою у Верховній Раді, де представить «план перемоги». Подивимося, наскільки цей план зможе поліпшити наші шанси на отримання таких гарантій.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Камалі Гарріс не варто розраховувати на голоси поляків

Шикарний репортаж Politico з містечка Дюпон, штат Пенсільванія. Ймовірно, саме цей штат вирішить результат президентських виборів у листопаді. У місті проживає чимало польських американців, які поділилися своїми поглядами на перебіг передвиборчої кампанії. Раджу почитати матеріал повністю.

Штаб Камали Гарріс намагається переманити польських американців на свій бік, просуваючи тезу про те, що завдяки стримуванню Росії в Україні, Польща все ще не перебуває у стані війни. Але Politico пише, що більшість поляків більше стурбовані економічними проблемами, а не потенційною війною в Європі. Найважливіше в цьому те, що провину за економічні труднощі поляки покладають саме на адміністрацію Байдена.

Також видання пише, що колись згуртовані польські громади тепер розрізнені, а інтеграція поколінь дедалі більше розмиває відчуття єдності поглядів польських американців, тож аргументи Гарріс про російську загрозу Польщі можуть виявитися не тим нокаутуючим ударом, на який вона розраховує.

Єдина категорія поляків, яких можуть зачепити тези Гарріс — це діти Холодної війни, для яких тема війни в Європі справді є тригером. Але кількість таких виборців занадто мала, щоб вплинути на перебіг виборів.

По суті, цей матеріал розвінчує хибну думку українців про те, що передвиборчі ролики Гарріс про війну в Україні — це данина солідарності українському народу. Це насамперед політтехнологія, причому невдала. Бо поляки насамперед думають про Америку, а не про безпеку Європи.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп телефонував Путіну? Чому не варто сприймати цей вкид за чисту монету

Штаб Камали Гарріс запустив рекламний ролик за мотивами «інсайду» Боба Вудворда з його нової книжки, у якій ідеться про те, що Дональд Трамп під час пандемії коронавірусу таємно посилав Путіну «дефіцитні» у США тести на COVID-19. Також у книзі говориться, що нібито після того, як Трамп залишив Білий дім, він кілька разів розмовляв із президентом Росії.

Треба враховувати, що Боб Вудворд наводить лише одне джерело. Більше того, опитані New York Times двадцять колишніх і чинних співробітників адміністрації Трампа і Байдена сказали, що їм нічого не відомо про можливі контакти колишнього президента США із Кремлем.

Раджу сприймати цей вкид ніяк інакше, як елемент виборчої кампанії. Знаходжу підозрілою публікацію агітаційного ролика Гарріс майже в день виходу цієї новини. Виглядає як злагоджена інформаційна кампанія. І це нормально.

Також потрібно розуміти, що Боб Вудворд є абсолютно лояльним до Демпартії автором. Свою популярність він здобув, зокрема, завдяки книжкам, присвяченим персонально Трампу. Думаю, не варто уточнювати, що ці книжки не є компліментарними до колишнього президента США.

Попри це, деякі книжки Вудворда є непоганим посібником із психології Трампа. Для наших еліт було б корисно прочитати хоча б кілька з них, щоб краще розуміти Дональда Трампа як переговірника. Хоча, знову ж таки, інформацію краще ділити на два для об’єктивного сприйняття.

Але в даному випадку «інсайд» Боба Вудворда має дві мети: підіграти штабу Гарріс та зробити гучне промо до нової книжки, яка вже скоро вийде друком.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Професор Ярослав Грицак не вірить у кордони 1991 року

Дуже цікаве та лаконічне інтерв'ю професора УКУ Ярослава Грицака для українського бюро Deutsche Welle. Пан Грицак говорить речі, за які у твіттері можна отримати довічну стигматизацію. Дивно, але наразі інтерв'ю набрало всього 30 тис. переглядів. Хоча, це тільки підкреслює неготовність нашого суспільства сприймати альтернативні сценарії, в якому Україна змушена йти на жертви, щоб зберегтися як держава.

В інтерв'ю Грицак називає «план перемоги» Зеленського нереальним і вважає, що повернення кордонів 1991 року є «віддаленою перспективою», яке може зайняти 5-10 років. Також, «агент Кремля» Грицак погоджується з думкою президента Чехії Петра Павла про те, що Україні, найімовірніше, доведеться тимчасово змиритися з територіальними поступками в обмін на перемир'я, яке необхідне для соціальної та економічної стабілізації української держави.

Ярослав Грицак також розмірковує про «німецький сценарій», за якого Україна інтегрується на Захід, а окуповані території повертаються дипломатичним шляхом. Авжеж, особисто я не бачу навіть натяку на такий консенсус на Заході, але пан Грицак явно вважає подібний сценарій за благо. Крім того, український професор заявив, що з'являється «відчуття алергії», коли Зеленський говорить про «війну до переможного кінця».

Ну і наостанок, Ярослав Грицак висловив занепокоєння тим, що Камала Гарріс може стати президентом, оскільки в такому разі логіка сприйняття США війни в Україні жодним чином не зміниться, що, знову-таки, втягує Київ у війну на виснаження. До слова, у Дональді Трампі пан Грицак також не бачить людини, здатної змінити хід війни на користь України.

Якось дивно виходить, що інтелектуал і не «східняк» Грицак вільно просуває такі контраверсійні думки, використовуючи досить велике видання. Не думаю, що настільки авторитетну людину почнуть масово «скасовувати» в соцмережах. Так, можливо, це натяк, що вологі мрії про розвал Росії та раптову смерть Путіна — не можуть бути основою плану з виживання держави?

Ярославу Грицаку висловлюю повагу за тверезість думки. Раджу подивитися це інтерв'ю повністю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Столтенберг закликав працювати з Дональдом Трампом

Перед тим, як залишити посаду генсека НАТО, Єнс Столтенберг дав інтерв’ю Politico, в якому закликав деякі скептично налаштовані європейські уряди «зробити все можливе», щоб переконати Дональда Трампа зберегти американську підтримку України, якщо він переможе на виборах у листопаді.

Столтенберг нагадав про зусилля Трампа на посаді президента щодо забезпечення України Javelins — протитанковою зброєю, за допомогою якої українські війська протистояли російському вторгненню. Прямий натяк на те, що Трамп здатний ухвалювати рішення, які сприяють зміцненню обороноздатності України.

По суті, Столтенберг повторив тейк Марка Рютте про те, що європейцям «потрібно перестати скиглити і стогнати» з приводу Трампа. Загалом мені подобається настрій, з яким починається каденція нового генсека НАТО. Сподіваюся, що такий тон стимулюватиме Європу дбати про власну безпеку, не озираючись на США.

Скиглити потрібно припинити й Україні, оскільки це жодним чином не вплине на результат президентських перегонів у Сполучених Штатах. Нам треба буде працювати з тим президентом, якого обере американський народ.

Не втомлюся повторювати, що суверенна Європа — це прямий інтерес України.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Мені фізично боляче, коли я таке читаю.

Після ядерного шантажу Путіна, Зеленському можна їхати додому

Перегляд ядерної доктрини Росії трапився саме в момент візиту Зеленського до США, що вкотре демонструє, наскільки Путін тонко відчуває страхи Заходу і цілком успішно на них грає. І без нових ядерних погроз Кремля успіх «плану перемоги», м'яко кажучи, був неочевидним. А тепер майже зрозуміло, що нам не варто очікувати проривних рішень у сфері безпеки та наступального потенціалу України.

За весь час повномасштабного вторгнення Україні так і не вдалося вилікувати західні еліти від параноїдального страху ядерного зіткнення з Росією, який переслідує їх ще з Холодної війни. Тому, коли Андрій Єрмак заявляє, що «ядерний шантаж не спрацює», то він помиляється. Спрацює, ще й як.

Аналізувати «нову доктрину» Путіна немає сенсу, тому що «агресія проти Росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави» вже відбулася. Територією Курської області пересувається західна техніка, якою керує український солдат. Тому тут можна тільки здогадуватися, що Путін вважатиме агресією і чи буде він враховувати реалії на землі.

Але факт залишається фактом. Путін перемагає не тільки в конвенційній війні, а й у війні за уми західних еліт.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому не варто чекати прориву від візиту Зеленського до США

Усі заяви команди Зеленського під час візиту до США нагадують мені тон української делегації під час саміту НАТО у Вільнюсі. Повне відчуття, що буде здійснена чергова спроба переломити волю партнерів прямо в кулуарах. Це такий собі авантюризм у дусі «ще один аргумент і вони точно запросять нас у НАТО». Але цей підхід ігнорує цілу геополітичну школу мислення, на якій ріс Джо Байден і вся його адміністрація.

Я вже розвивав цю думку, але напевно варто повторитися. За майже чотири роки президентства Байдена наше керівництво так і не зрозуміло, що таке «спадщина» для демократів, у чому вона проявляється і яких форм традиційно набуває. Усю свою каденцію Байден йшов шляхом найменшого опору, ухвалюючи рішення на догоду меншого ризику. Для нього поганий, але стабільний світопорядок — є найменшим злом. Це і є його спадщина, якою він щиро пишається.

Тому «перезмінка» напередодні виборів у США — це точно не момент, коли Байден буде готовий до умовного «стрибка волі», на який так сподівається адміністрація Зеленського. Ба більше, я вважаю, що на цьому відрізку Байден затято оборонятиме свій спадок.

Тому «план перемоги», який не спирається на реальну політичну волю і консенсус усередині НАТО — не має шансів на успіх. І найстрашніше, що в трикутнику «цілі, ресурси, способи досягнення цілей» між США та Україною досі немає єдності, що не дає жодних підстав сподівається на «історичні рішення» з боку американців.

Ми просто говоримо різними мовами.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому Байден не візьме Україну в НАТО

У цій новині криється викривлене та наївне уявлення нашого політичного керівництва про НАТО. Альянс — це не юридичний купол, який вбереже Україну від російської агресії.

Щоб Україна була запрошена до НАТО потрібен абсолютний консенсус серед усіх членів Альянсу. Тобто кожна країна НАТО має прийняти реальність, у якій вона воюватиме за умовний Покровськ або Часів Яр, безпосередньо стріляючи в російського солдата. Якщо кілька країн не готові до цього, навіть США не зможуть зломити їхню волю.

Ба більше, сподівання на те, що Джо Байден наприкінці своєї каденції буде готовий до подібних ризиків — ілюзія. Я напевно відкрию секрет, але Байден не просто так знявся з виборів на користь Камали Гарріс. Він щиро переживає за майбутнє партії та спадщину свого президентства.

Тому припущення, що Джо Байден передасть Камалі Гарріс «українську кризу», яка може перерости в ядерну війну — означає абсолютне нерозуміння внутрішньої логіки істеблішменту США. Українці можуть не вірити в ядерну ескалацію, але адміністрація Байдена серйозно рахується з такою ймовірністю.

Зовнішня політика, що заснована на припущеннях — веде нас у прірву.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Путін вдарить ядерною зброєю по території Росії?

У своєму попередньому пості я піддався надмірному оптимізму, коли припустив, що постачання Іраном балістичних ракет Росії стане останнім аргументом на користь того, щоб Білий дім та його союзники дозволили б Україні завдавати ударів углиб РФ далекобійною зброєю.

Після зустрічі Джо Байдена і Кіра Стармера питання про удари по території Росії залишається відкритим. Не виключено, що нещодавні погрози Путіна вплинули на рішучість США та Великої Британії. Стармер заявив, що рішення може бути ухвалено на засіданні Генеральної Асамблеї ООН наприкінці цього місяця, але наразі в це повірити складно.

Ба більше, ядерну істерію підживлюють західні медіа. Ось наприклад Reuters пише, що Росія може підірвати тактичну ядерну зброю на своїй території, щоб залякати Захід. Така ймовірність допускається тим, що Кремль перебуває в процесі перегляду своєї ядерної доктрини.

Так і хочеться процитувати пост Миколи Бєлєсова про те, що «наша взаємодія з партнерами в останні два роки — це діалог сліпого з глухим». Поки Захід не готовий піднімати ставки, Україна домагатиметься ключових для себе рішень по кілька років, що підірве її обороноздатність у війні на виснаження.

І тут вже питання до нашого військово-політичного керівництва. А чи готові ми свідомо заходити в сценарій війни на виснаження, коли ми не маємо змоги балансувати цілі та засоби, де і перше, і друге може змінюватися під час самої війни?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Камала Гарріс може повторити помилку Гаррі Трумена?

Якби в мене була можливість показати цей матеріал Байдену, я б неодмінно це зробив. Автором є Філліпс Пейсон О'Браєн, професор Університету Сент-Ендрюса. Це коротка вижимка з його нової книги «Стратеги: Черчилль, Сталін, Рузвельт, Муссоліні і Гітлер — як війна зробила їх і як вони зробили війну».

Основна думка статті полягає в тому, що Франклін Делано Рузвельт обрав віцепрезидента, який не був готовий до того, щоб продовжити його місію з формування повоєнного світопорядку. Гаррі Трумен був недосвідченим у міжнародних справах, що не давало йому змоги вести переговори зі Сталіним з позиції сили. Ба більше, Рузвельт ніколи не посвячував Трумена у свої плани, через що останній за столом переговорів намагався інтуїтивно намацати основний задум Рузвельта.

О'Браєн вважає, що, зокрема, фактор недосвідченості Трумена допоміг Сталіну отримати вплив на Східну Європу, що дало старт Холодній війні, якої Рузвельт прагнув уникнути.

Особисто я бачу схожість Байдена і Рузвельта, спадщина яких опинилася в руках їхніх віцепрезидентів, що не були готові до викликів такого масштабу. Західні медіа неодноразово вказували на той факт, що Камала Гарріс надто залежна від своїх зовнішньополітичних радників, що може зіграти злий жарт з Україною та повоєнним світопорядком.

Під час передвиборчої кампанії Гарріс практично не говорить про свої плани у зовнішній політиці. І це лякає. Є сумніви, що ця людина здатна вести переговори з Путіним з позиції сили.

Війна в Україні рано чи пізно закінчиться і в цей момент Європа потребуватиме досвідченого президента США, який сформує нову архітектуру безпеки, що встановить міцний мир на континенті.

Гарріс точно не готова до цього виклику.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Іранські ракети в Росії — наслідок ядерної угоди Обами

The Wall Street Journal пише, що Іран відправив до Росії свої балістичні ракети малої дальності. Деталей щодо кількості та типів ракет видання не наводить.

Хоча агентство Reuters місяць тому писало, що мова може йти про Fath-360 — систему, яка запускає балістичні ракети з максимальною дальністю 120 кілометрів і боєголовкою вагою 150 кілограмів.

Україна стає жертвою одного зі слабких місць ядерної угоди з Іраном імені Барака Обами. Угода передбачала зняття санкцій і заморожування ядерної програми, але ніяк не обмежувала здатність Тегерана розробляти балістичні ракети.

Тільки адміністрація Обами могла тимчасово зупинити іранські центрифуги і проігнорувати розробку засобів доставки ядерної зброї. Геніально, нічого не скажеш. Також не виключено, що балістичні ракети, які отримала Росія, були спроектовані саме за рахунок розморожування іранських активів на Заході.

Передбачаю уїдливі закиди про нібито намір Дональда Трампа зняти санкції з Ірану та Росії, про що він заявив (насправді, він цього не казав) під час виступу в Економічному клубі Нью-Йорка. Поки слова не матеріалізувалися в дії, не бачу сенсу це обговорювати всерйоз. Якщо Трамп стане президентом і все ж зніме санкції, я буду одним із перших, хто це засудить.

Але станом на зараз Україна пожинає плоди жахливої угоди, яку спродюсував ніхто інший як Джейк Салліван.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Хто буде формувати зовнішню політику Дональда Трампа?

На Foreign Policy вийшов огляд на зовнішньополітичну обойму Дональда Трампа. Це низка радників і колишніх членів його адміністрації, які формують міжнародний порядок денний виборчої кампанії 45-го президента. Перелічені люди з високою ймовірністю отримають високі пости в Пентагоні та Держдепартаменті.

Даю вам максимально коротку вижимку по кожному персонажу. Від себе додам, що з усіх перелічених імен я покладаю надії на Майка Помпео і, можливо, на Роберта О'Браєна, який нещодавно в статті на Foreign Affairs окреслив досить збалансовану рамку щодо закінчення війни в Україні.

Отже, ключові персони, які впливають на зовнішньополітичні погляди Трампа:

Елбрідж Колбі — колишній заступник помічника міністра оборони за часів президентства Трампа. Виступає за повну відмову від Європи та НАТО. Неодноразово стверджував, що Китай, а не Росія, є найбільшою проблемою Америки. Джерела пророкують Колбі посаду в оборонному відомстві або в Раді національної безпеки.

Фред Флейц — пропрацював на різних посадах у ЦРУ, Розвідувальному управлінні Міністерства оборони та Держдепартаменті. Один з авторів плану з припинення війни, згідно з яким Трамп буде тиснути на Україну з одного боку, погрожуючи припинити допомогу, і на Росію - з іншого, навпаки, погрожуючи збільшити постачання зброї Києву.

Річард Гренелл — колишній посол США в Німеччині. Запам'ятався тим, що погрожував вивести американські війська з Німеччини через недостатні видатки країни на оборону та ввести санкції через будівництво газопроводу «Північний потік - 2». Гренелла часто називають претендентом на посаду держсекретаря.

Кіт Келлог — колишній радник Майка Пенса із зовнішньої політики. Вважає, що війну можна закінчити за «один день», хоч і симпатизує Україні. Виступає за чинення тиску на союзників по НАТО щодо виконання цільового показника витрат на оборону.

Роберт Лайтхайзер — юрист з питань торгівлі, який розпочав свою кар'єру на державній службі в адміністрації Рональда Рейгана. Архітектор торгової війни з Китаєм. Лайтхайзер виступає за повне «від'єднання» від Пекіна та критикує політику «зняття ризиків» команди Байдена.

Роберт О'Браєн — колишній радник Трампа з національної безпеки. Вбачає головну загрозу в Китаї, тому активно закликає до сильної політики в Тихоокеанському регіоні, включно з розгортанням усього корпусу морської піхоти та переведенням американського авіаносця з Атлантики до Тихого океану.

Майк Помпео — колишній глава ЦРУ та Держдепартаменту при Трампі. Є одним із найзатятіших захисників України в оточенні 45-го президента. Помпео був однією з головних рушійних сил у процесі виходу США з іранської ядерної угоди та архітектором «брутального» підходу Трампа до Китаю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Ідея Берлінської стіни все ще жива?

Німеччина, можливо, наближається до того, щоб знову ввести контроль на всіх своїх кордонах, що потенційно може означати кінець вільного пересування в Європі, закріпленого Шенгенською угодою.

Згідно з останнім звітом федеральної поліції, кількість нелегальних мігрантів, які подорожують через територію Німеччини, сягнула рівня, який востаннє спостерігався у 2016 році, під час кризи біженців, що охопила Європу.

Берлін запровадив тимчасові перевірки на кордонах з усіма сусідніми країнами під час чемпіонату Європи з футболу, який країна приймала цього літа. Польща, Чехія та низка інших країн попереджають, що відновлення перевірок призведе до ефекту доміно, який може зруйнувати Шенгенську зону.

Європейський досвід політики без кордонів обернувся справжнім кошмаром. Падіння Берлінської стіни давало надію на те, що глобалізація подарує континенту нові можливості. Знадобилося всього 35 років, щоб європейці знову побачили цінність у захищених кордонах.

Міграційна криза стала для Європи тим, чим 11 вересня 2001 року було для Сполучених Штатів. Щоправда вибухова хвиля, спричинена цією катастрофою, почала доходити до європейських еліт тільки зараз. Ігнорувати ознаки дезінтеграції європейського проєкту стає дедалі важче.

Якщо раніше стіна в Європі асоціювалася з тотальною несвободою, то зараз європейці близькі до того, щоб побачити в ній спасіння від чужинців.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Незалежність всупереч

Всупереч усім західним розвідкам, Україна залишається незалежною. Всупереч усім обмеженням, фіктивним страхам і снобізму західних еліт, Україна продовжує боротьбу.

Наша місія — підвищувати власні аналітичні навички та перестати мислити гаслами. Якщо нам це вдасться, то одного разу ми отримаємо шанс зламати купу фантомних конструктів у головах наших партнерів, які зв’язують нам руки. Це дуже нетривіальне завдання, але це не означає, що воно нереальне.

Дякую усім, хто причетний до цієї боротьби.

З Днем Незалежності, Україно!

🇺🇸 Гамбіт Саллівана