🔘Lukenchuk TODAY!

Розуміння основних принципів звільняє тебе від необхідності знати деталі.

Всі довкола сьогодні лише і говорять про те, що нас чекає після обрання Трампа 🇺🇸

В такі миті я завжди згадую цитату батька менеджмента Пітера Друкера:

«Найкращий спосіб передбачити своє майбутнє - це створити його.»

Затикання дірок

- Звідки стільки сил? - запитав мій товариш
- Регулярно відслідковую де я їх втрачаю

Енергія як гроші: якщо не стежити - швидко закінчується.
Ви потрібні собі, сімʼї, оточуючим і своїм бійцям зарядженим, сильним, здатним долати перешкоди і труднощі. З посадженою батарейкою 🪫 так не вийде.

Що робить?

Я використовую щомісячну практику:
☝️ Беру календар за останні два тижні і дивлюсь які зустрічі/задачі/часопроводжання у мене були.
✌️Першим помічаю ті, що дали енергію; другим - що забирало її. Є і «ніякі» справи, які не дали відгук
🤟Справи, які мене «вижимали» виписую в окремий список і групую за 4 блоками:
• робота;
• соціум;
• сімʼя;
• я
🖖 Придумую, як відмовитися, скоротити або делегувати те, що забирає в мене сили і натхнення іншим; (особливо приділяю увагу «дешевому» дофаміну)
🖐️Перетворюю ідеї та завдання і ставлю в календар.

Місяць-два такої само-діагностики творять дива. 🔥
Спробуйте - переконайтеся самі.

Соворонок

Соворонок - це сова 🦉яка змушена бути жайворонком 🐦 щоб ефективно працювати.
Напевне, це найточніше характеристика моїх циркадних ритмів.

Майже щодня, крім вихідних, я встаю в 6:50. Зранку у мене або тренування, або англ.мова.
Тому є можливість почати робочий день в 9 ранку вже зарядженим і розігнаним.

Направду, бізнес - час ⏱️ це завжди ранок, так придумали жайворонки, бо встали раніше сов і написали всі графіки і розпорядки.

Проте, мій мозок 🧠 набагато сильніше включається в другій половині дня. Тому, як не дивно, найважливіші перемовини я назначаю після 14 години, коли мої везаві вже втомлюються, а я лише розганяюсь по потоку дня.

Найважче мені не вставати:
дисципліна давно вже виключила цю опцію для вибору, найважче це загнати себе спати, адже ввечері хочеться прочитати ще 5 сторінок, ще 3 посилання на вікі, ще 2 діалога з чатомGPT.

Я абсолютно розумію важливість сну і постараюсь цього місяця розкати вам деякі речі, які я осягнув про: сон, дисципліну і ранково-денну рутину.

Є ще тут соворонки, крім мене, як на картинці? 😁

Картинка, яка ілюструє умовність конкуренції у світі 🌍 🌎

Абсолютно всі відомі бренди, навіть ті, які на перший погляд між собою конкурують, управляються трьома основними фондами (black rock, state steel і vanguard) і мають абсолютно ідентичні завдання 😄

Почув вчора думку, яка мені дуже зрезонувала по своїй глибині:

«Досвід не стається із тобою.
Досвід стається для тебе.»

Написав цей допис поки стригли.
Не гаяв час і приділив його для каналу і вас.

Ви мій приорітет.
Дякую що читаєте ❤️

Мати і приділяти час

Постійно чую, як більшість людей каже, що на щось не мають часу.

І постійно на запитання: «Чому ти досі не стартанув новий пооєкт», «Не пішов у зал?», або «Не записався на навчання, на яке так збирався» - почути відповідь:
«У мене немає часу.»

На мою думку, це працює трохи не так: «маю» і «приділяю» - різні слова.
Адже, погодьтесь, кожен з нас щоденно «має» цілих 24 години. Всі. Всі мають однакову кількість годин.

Питання лише в тому чому ти приділяєш час.

Вірю і знаю: справді, у людей може бути купа турбот/робот/забот.
Проте, я також знаю що і вільний час у них є. По своєму згвалтованому календарю знаю, що вільний час існує.
Справа в пріоритетах.

У перерві від роботи можна погортати соцмережі, а можна прочитати кілька розділів. Увечері замість (або під час) серіалу влаштувати тренування. Можна написати першу сторінку, можна зробити дзвінок.

Якщо є чіткий намір, то і час знайдеться. А точніше, ти його виділиш.

Так що іншого разу, не кажи, що не маєш на щось час. Будь із собою відвертим: ти його просто на щось не виділяєш.

Підсумую: час є у всіх, а пріоритети різні.

Генетика? 🧬 🤔

Ця фотографія була зроблена в 1946 році. Чоловік - Кен Шімізу.

Йому 35 років і у нього двоє дітей. Шімізу ніколи не бігав, спить допізна, їсть все, що хоче, навіть п'є пиво замість води. Щовечора він вечеряє різноманітною їжею.

Що робить Шімізу, щоб мати таке тіло?

У Шімізу немає ніяких секретів. Шімізу - це людина, яка сидить у лівому нижньому кутку фотографії. Щодо чоловіка, який стоїть посередині - поняття не маю, хто це. (с)

Я все розрулю ✊

Ця фраза для мене — майже релігійна мантра, яку я, час від часу, повторюю собі. Це найкращий спосіб заспокоїти розігнаний мозок 🧠

Колись я натрапив на статистику 📊 що 91% наших негативних прогнозів і тривог не збувається.

Мій досвід це підтверджує.

Якщо відкрити записи в моєму щоденнику будь-якої давності, (що я періодично роблю) то майже все, про що я там переживав, у підсумку вирішилося позитивно або не мало критичних наслідків. Більшість з тих ситуацій навіть відкривали нові двері і можливості.

Та і озираючись ретроспективно, всі ті переживання і побоювання, не здаються такими вже й важливими з часу теперішнього.

Тому, коли я роблю чергову нотатку в щоденнику про якусь складну ситуацію або важливе завдання, я чомусь точно знаю, що в майбутньому її буде вирішено.

Бо я все розрулю.

Мозок переконувався в цьому багато разів протягом 16 років, поки я займаюсь власною справою.

В моменти, коли виникають сумніви, стараюсь швидко проскочити стадію «офігівання» і уявити: «А як я в майбутньому вирішив це завдання/ситуацію/питання?»

Якби можна було дати пораду собі молодому, я б сказав: «Діма, заведи щоденник раніше, це неймовірно корисна штука, яка даватимете тобі багато переосмислень, коли ти виростеш 🔥»

10/20/70

Сірьога Брін і Ларі Пейдж із Google, боялись що після виходу на IPO, компанія буде по інерції лише вдосконаліаати наявні успішні сервіси, підзабивши на R&D в угоду дохідності, і з часом швидко втратить лідерство. Тобто повторить шлях конкурента-невдахи Yahoo!

Тому запровадили правило, за яким:
• 70% ресурсів виділялося на те, що генерує основний дохід і є «дійною коровою» (у гугла це видачі в пошуку);
• 20% - на суміжні рішення (Новини, Карти, хмарні сервіси, тощо);
• 10%- на абсолютно нові, божевільні ідеї типу Джемінай, гугл-глас і тд.

Як ми бачимо, цей підхід спрацював. ☑️

Подумав, що його можна використовувати і в розвитку компанії і в інвестиціях і в часі, який ти витрачаєш на проєкти.

Причому важливо не забувати про цю десятину. Як і у випадку з Google, це інвестиції з високим ризиком і високим потенційним доходом, з якими ти можеш легко розпрощатись.

10% часу/інвестицій/зусиль мають бути намертво зцементовані під на щось нове, що може майбутньому вистрілити, і принести тобі і компанії дійсно проривні результати 🚀

Сьогодні пʼятниця.
Зробіть себе трошки щасливішими, щоб змогти зробити щасливими людей довкола вас 🫶

Про щастя

Дуже часто чую, як нещасливі люди кажуть, що пожертвували своїм щастям заради того, щоб зробити щасливими інших.

Маячня.

Коли я чую такі сентенції, то згадую уроки у фізмат ліцеї, де вперше почув про Закон збереження енергії.

«Тіло яке не містить енергію - не може її передати»

Це саме стосується і щастя.
Не можна віддати те, чого не маєш. Не можна зробити щасливими інших людей, якщо ти сам нещасний".

- А він мені каже: "Один раз живемо".

Пахлава-похвала 🥮
⠀
Є така хибна тактика - випрошувати чужу похвалу, підводити під спільний знаменник і прикладати до хворих місць, як подорожник. 🍃
⠀
Починається така терапія зі слів:
⠀
“А раптом я?”
⠀
А раптом я - нудний, дріб’язковий, бездарний, відразливий, негарний, підлий, неприємний і все в такому руслі.
⠀
Можна виправдовувати цей потік свідомості роботою над собою, нестачою компліментів в дитинстві, пропрацюваннями, і зворотнім звʼязком, але, насправді, чек-лист цих питань складаєте не ви, а ваші комплекси.
⠀
Тому, навіть якщо отримаєте від когось підбадьорливий чекбек, то, в кращому разі, нагодуєте ним своє поранене его, проігнорувавши справжню проблему.
⠀
А щойно ефект новизни вичерпається, доведеться йти по нову порцію дофамінової похвали-пахлави, як за солодким перед сном. Знову і знову.
⠀
Доти, доки не відчуєте, що достали з цим питанням і себе і оточуючих.
⠀
Мій улюблений Марк Аврелій казав так: «Якби ти відав, з якого джерела течуть людські судження і інтереси, то перестав би домагатися схвалення і похвали людей»
⠀
Що мав на увазі філософ-імператор?
⠀
Я вважаю що джерелом всіх цих запитів є страх. Страх бути відчудженим, адже жадаючи від інших похвалу, ми відчуваємо себе безпечніше, відчуваємо себе своїм, частиною однієї команди, тим кого не виженуть зі стаї.
⠀
Щоб позбутися цього страху, треба піддати ревізії власні цінності, і чесно задати собі запитання: що є твоїм справжнім внутрішнім фундаментом, на який ти спираєшся?
⠀
❤️Можливо лайки в соц мережах?
👨🏻Чи щоб твій батя був тобою задоволений?
👧🏻 Думка твоєї колишньої? Теперішньої?
🤝Друга на якого ти в глибині душі не хочеш бути схожим?
✍️ Чи, можливо, твій фундамент посипався від негативного коментарія у фейсбуці?
⠀
Щоденно у нас є вибір на що оперитись.
На звонішнє, чи внутрішнє.
⠀
Бути тим, хто спирається не на суспільну думку, а на себе. Кимось тим, хто не потребує похвали від інших, бо знає заради чого робить свою справу.
⠀
Чи дофаміново-залежним від зовнішньої похвали і схвального фідбеку.
⠀
Вибір внутрішнього фундамента завжди за тобою.
⠀
І ще.
Не переживайте, по-справжньому підла людина ніколи не запитає себе:
- А чи не підлий я?
Із цим питанням у людині починається порядність.

Лайфхак по задачам

Розбийте завдання на підзадачі, а потім на мікрозадачі й нанозадачі і ось уже немає ніяких задач… усе розчинилося в екзистенціальній прірві, наче ніколи не існувало, а втім, що взагалі реально в тлінному потоці буття...
(c)

Бачив

Сама всрата відповідь на землі, яку можна отримати, коли ти висилаєш своєму друзяці рілс, відео, або мем і отримуєш у відповідь: «бачив».

Твій друг:
• шукав (ну добре просто дивився)
• натискав на твою аватарку
• і передчував як ти будеш кайфувати і тут..

Бачив..

Подейкують що у пеклі є окремий чан для душніл. Тому, замість всратого «бачив», просто відправ йому смайлик (краще декілька), або хоча б нещасну дужечку і зроби йому приємно також.

Подякуй, чорт забирай, людині, яка старалась для тебе 😉😁

Синдром Йоко Оно

Йоко Оно вважає себе музиканткою, художницею, великим громадським діячем, правозахисницею.

А насправді вона відома лише тим, що була дружиною Джона Леннона, великого музиканта і учасника групи The Beatles. Але вона ж і послужила головною причиною того, що "жуки" розпалися на самому піку свого успіху.

Вона хотіла стояти поруч із Джоном замість Пола Маккартні - і вона домоглася свого. Джон був сильно закоханий і в усьому їй потурав. Але навіть йому, геніальному музиканту, не вдалося зробити з дружини зірку - ні в живописі, ні в музиці. Вона забрала в нас гурт The Beatles, який міг би ще співати і співати, але зате подарувала Леннону сина - і проти цього не попреш.

Синдром Йоко - це коли жінка руйнівно діє на чоловіка або його оточення. Іноді на те й інше одночасно. Подібних випадків в історії маса. Йоко Оно не перша - не остання. Але вона сама яскрава в тому сенсі, що підсадила на гачок одного з найвидатніших людей ХХ століття.

Тож, нагадування молодим чоловікам, що у світі існують не лише музи, які надихають, а й йокі оно, які крила забирають (с)

Коли хтось просить мене порекомендувати книгу 😁