Знаєте, зловив себе на такій думці: наші політики багато кричать про те, що західні та внутрішні розмови про перемовини, вибори — передчасні, не потрібно поспішати й думати про це взагалі, адже у нас ще війна. Проте, дивлячись на дії цих же політиків, складається впевненість, що вони якраз більше за всіх вірять у ці розмови й глибоко занепокоєні вже не війною, а політикою.
Черговий приклад цього стався нещодавно.
Ви ж, напевно, вже чули про те, що Порошенка хочуть позбавити можливості брати участь у пленарних засіданнях на пів року.
Мене, як людину, яка не має прихильності до жодної політичної партії чи лідера, ця новина, звісно, не вразила наповал, проте все ж зацікавила — хотілося зрозуміти, в чому суть, як то кажуть. Розповім і вам, раптом хто ще не в темі.
18 грудня 2024 року Рада провалила голосування за звільнення депутата ОПЗЖ Бойка з посади члена комітету з питань прав людини. Не вистачило голосів. Депутат від Слуги народу Мікіта Потураєв, знаючи, що як мінімум понад 60 депутатів від СН не дали голосів, вирішив дорікнути Європейській Солідарності за те, що в них проголосували лише 17 із 27 (троє були у відрядженні), зокрема й Порошенкові, бо той теж був відсутній.
Тобто вже замість прийняття рішень ми бачимо політичні ігрища й нічого більше. Але на цьому не закінчилося.
Наступного дня Порошенко в Раді під час приватної розмови з Потураєвим обговорював причини провалу голосування за зняття Бойка, зазначивши, що в той час передавав дрони українським військовим. У цей момент втрутився інший депутат від СН — Яременко (той самий, що колись під час засідання шукав у телефоні повію, яка погодиться на анал) — і кинув щось на кшталт: «А що, нікого іншого не знайшлося дрони передати?» На що Порошенко відповів: «Пішов нахуй».
Розмова була приватною, її чули лише 3-4 депутати. Втім, Потураєв швиденько написав заяву на комітет депутатської етики з цього приводу (зібравши 39 підписів інших слуг)
Вчора комітет з регламенту розглянув цю заяву та підтримав відсторонення Порошенка від засідань. 6 голосів було ЗА (Слуга народу та ОПЗЖ).
Ця ситуація мені вкотре довела, що українська політика продовжує бути ареною внутрішніх протистоянь політиків, які ставлять інтереси країни та громадян на останнє місце.
Президентська партія та її прихильники кінчають від того, що Зеленський використовує нецензурну лексику в публічних виступах, проте, коли їх опоненти вживають таку ж лексику в приватних розмовах, вони істерично реагують та використовують це для дискредитації й усунення. Три роки повномасштабного вторгнення український народ кричить про необхідність позбавлення проросійських блядєй впливу, проте ми лише спостерігаємо, як ці проросійські бляді голосують в унісон із "Слугами" та рухаються в одному напрямку.
Про яку перемогу, віру, єдність народу ви ще можете говорити, якщо своїми ж руками щодня робите ось таке?
як це бачу я