Кажуть, що про благодійність треба казати і показувати, бо це може для когось стати прикладом теж допомагати.
Ти віддаєш власні гроші або збираєш, але твій основний меседж в тому, що нам всім треба брати участь у допомозі.
А як сприймати "благодійність", у якої основний меседж: "Тільки я допомагаю та тільки на мені все тримається"...?
А коли "благодійник" віддає гроші людей, які задонатили у його фонд імені себе та продовжує меседж: "Це я допомагаю та тільки на мені все тримається"...
Ця благодійність просто перетворюється на піар, який купується не за гроші, а за купівлю чогось.
Візьмемо наприклад Миколаївського Ванька (Ваня вибач). Він є просто конектором, який поєднує людей та потреби військових. Ніхто при цьому про Ваню нічого не знає. Він не торгує обличчям на всіх цих Ютуб-шоу, не роздає щоденні інтервʼю та прогнози. Це шокуючий шок, але в нього навіть немає тік-ток акаунту, в якому він 3 рази на добу відгружає мавіки, посміхаючись на камеру та кажучи щось погане про владу.
І візьмемо наприклад... а хоча закінчемо і на цьому.