Word4Power

Як завжди вічне у вівторкових #translationmemes

Сьогодні буде технологій пост, а саме про гарнітуру для онлайн-перекладів.

Не пам'ятаю, чи писала про це в каналі, але з віддаленим синхроном я познайомилася ще до ери ковіду (мушу сказати, продавати його тоді було дуже важко, знімаю капелюх перед тими, хто це робив). Майже відразу зрозуміла, що комбінація "навушники + мікрофон" — не моє, оскільки під час перекладу я не сиджу нерухомо, та й ізоляція від випадкових звуків тоді відсутня. І це ще в мене тоді папуга не жив. За рекомендаціями кількох платформ придбала гарнітуру KOSS CS-100 і працювала в ній.

Далі прийшов усюдисущий онлайн, і довелося орієнтуватися на рекомендації тих платформ, що вирвалися в лідери. Майже всі навесні 2020 року рекомендували Sennheiser SC-60, я придбала пару і просто закохалася. Легенькі, не давлять вуха, чудовий звук, ще й ціна дуже приємна. Та з часом почалося зношування мікрофону, колеги стали скаржитись на переривчастий звук. Оскільки я той ще ретроград і не отримую задоволення від вибору гаджетів, знову купила таку саму. Але там проблеми зі звуком почалися просто відразу (причому найбільше — коли я підключала її не до стаціонарного ПК, а до новенького ноуту), плюс якось помінявся форм-фактор і тепер мікрофон від гарнітури став дуже неприємно чіплятися за підборіддя, що серйозно бісить, особливо якщо сидіти в ній годинами. Версію, що це в мене просто роздалася пика, я не приймаю.

Так от, оскільки вибір гаджетів, тест-драйви, порівнювання кількох, вибір оптимальної — зовсім не моє, я знову подивилася рекомендації перекладацьких платформ. Моєї моделі там уже немає, зате є більш просунута, ще й із захистом від акустичного шоку: https://rozetka.com.ua/ua/394684515/p394684515/?utm_l=r&gad_source=1&gclid=CjwKCAjw6c63BhAiEiwAF0EH1MsmeEcUCliC7m9uy3lTWtIe_sOZWz2oJHhA7G3AEpcjOPPc6Gfp9xoC1IUQAvD_BwE

Планую брати, відпишуся по результатах. А у вас теж один варіант на всі випадки життя чи цілий парк обладнання для онлайну?

Вівторкові #translationmemes за розкладом! А ще на цей тиждень я взяла собі паузу з перекладами, тому ще й напишу чогось у канал, не перемикайтеся.

#translationmemes in da house! Вибрала ось такий від Юлії Лагодзінської на честь похолодання.

#TranslatorBookshelf

Ann Patchett, "Belcanto"

Дуже довго валялася в мене ця книга у списку на прочитання — так довго, що я й забула, чому її туди додала in the first place. Точно не тому, що про оперний спів, бо до нього я ставлюся досить прохолодно. Але виявилося, що один із головних героїв — перекладач, тож причина стала зрозумілою.

Приватна вечірка з запрошеною оперною зіркою в неназваній південноамериканській країні перетворюється на захоплення заручників. Щоправда, терористи якісь несправжні — особливо полонених не дістають, і ті просто живуть кілька місяців у гарному будинку, ще й регулярно слухають арії від Роксани 😊 Правда, компанія підібралася мультинаціональна, а один японський гість, заради якого все й затівалося, дуже вдало приїхав із персональним перекладачем. Можна здогадатися, хто в результаті постійно працює, хоч і не дуже віриться, що він добре знає чи то 8, чи то 10 мов.

Сюжетно книжка досить слабка і під час прочитання нагадує якийсь неприємний сон, що ніяк не закінчиться. Але роль перекладу в суспільстві, навіть у таких обставинах, підсвічує незле. Епілог дивує, та як мені здається, він цілком логічний. Коротше кажучи, можна ознайомитись.

Вівторкові #translationmemes за розкладом! На честь учорашнього свята публікую свій улюблений.

Святкую на роботі, звісно ж

Ну що, з Міжнародним днем перекладача всіх! Цього року він у мене особливий - майже рівно 20 років тому, у середині жовтня 2004-го, я пішла на свій перший усний переклад and haven't stopped ever since. Мені дуже пощастило знайти справді сродну працю, бо ця професія є однією з моїх життєвих опор і крім грошей на життя дає дуже багато - нові знайомства, подорожі, обізнаність у різних цікавих темах, прокачані комунікаційні навички та інші корисні риси характеру, відчуття сенсу і напрямку. Тому всім присутнім бажаю такого ж істинного задоволення від тлумачення культурних кодів і найтонших нюансів. Це прекрасний і особливий шлях.

Щоразу думаю про це, коли доводиться перекладати "маємо, що маємо".

📚 Автори, відсортовані за загальною кількістю перекладів їхніх творів:

🇬🇧 Агата Крісті
🇫🇷 Жуль Верн
🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 Вільям Шекспір
🇬🇧 Енід Мері Блайтон
🇬🇧 Барбара Картленд
🇺🇸 Даніела Стіл
🇷🇺 Володимир Ленін
🇩🇰 Ганс Крістіан Андерсен
🇺🇸 Стівен Кінг
🇩🇪 Якоб Грімм

Це десятка лідерів, решта тут.

#художнійпереклад

Цікавий список. Зверніть увагу на п'яту і шосту позиції - романи в рожевих обкладинках впевнено тримають позиції. І тішить, що мій улюблений Стівен Кінг дістався десятки. Рідко це згадую, але кандидатську дисертацію я захистила саме по його перекладах (що не дуже припало до смаку комісії).

Сьогодні вівторок, а значить - #translationmemes. Зараз сезон делегацій у розпалі, тому картинку від Юлії Лагодзінської підібрала відповідну.

Сьогодні перекладала у своїх улюблених прикордонників. Одна з причин, чому вони улюблені — там на двосторонніх зустрічах досі використовується модель із двома перекладачами, коли кожен перекладає свій бік столу. Цей варіант мені імпонує — і не тільки тому, що важку ношу є кому розділити. Така робота схожа на парний імпровізаційний танець, коли збоку все виглядає суперзлагоджено, а всередині тримається на не видимих іншим сигналах та інтуїції у спільному полі. Звісно, за умови, якщо обидва вміють танцювати 😊 А їхній штатний перекладач працює дуже професійно і взагалі симпатичний мені як людина.

А ви такий вид роботи практикували? Як вам?

Настав вівторок, а отже і день #translationmemes. І цього разу мем не просто з Інтернету, а авторський, від колеги-синхроністки Юлії Лагодзінської. Створює вона їх так само активно, як і перекладає в гарячий сезон — тому, гадаю, ви їх побачите ще не раз.

Katie Kitamura, "Intimacies"

Давно не читала художки про перекладачів, тим більше усних. Головна героїня без імені працює в міжнародному суді в Гаазі — називається, здогадайтеся з трьох разів, що це за інстанція. Відгуки на роман досить суперечливі, і прочитавши його, я зрозуміла чому. Як то кажуть, спільні професійні деформації зближують.

На диво, роботу перекладача, причому такий специфічний її вид, описано вірно. Схоже, в авторки були хороші консультанти. Але також очевидно, що сама вона від перекладів далека, бо думок про власне процес перекладу там майже немає. Зате чимало — навіть забагато — думок про все інше.

Саме таку надмірну схильність до рефлексій і відсутність конкретних дій закидають героїні рецензенти. Хоча я теж не люблю таких персонажів, як колегу я її розумію. Синхронний переклад, тим більше десь у штаті в умовах суворої конфіденційності, може бути дуже самотнім ремеслом. З часом можна почати втрачати себе і сприймати власну свідомість лише як посередника-провідника з однієї мови на іншу. Ще ймовірнішим стає такий розвиток подій, коли перекладач не має сім'ї і близьких друзів — як, власне, і героїня роману.

У будь-якому випадку, мені здається, що наприкінці вона робить правильний вибір (спойлерів не буде), як мінімум для власного психічного здоров'я. Але бойфренд у неї рідкісний мудак, тут уже не втримаюся.

#TranslatorBookshelf (за цим хештегом є й інші тематичні рецензії)

У мене був дуже насичений робочий тиждень, що почався з суперсекретного бріфу про приїзд "містера Х", якого потім (і мене заодно) ганяли по теленовинах, а закінчився синхроном у туалеті готельного номеру, теж для тєлєка. Десь поміж цим були нотаріус, оборонні закупівлі, медична виписка, лекція для студентів, редактура і 5 хвилин Бріджит Макрон онлайн із дуже поганим звуком. Намагаюся стежити за своїм станом, щоб не виснажитися ще до холодів і коротких сірих днів. Але я ще й прочитала черговий роман про перекладачку і завтра, як трохи відпочину, спробую сформулювати у слова свої враження про неї. Так що stay tuned, а я пішла дачні клумби поливати.

Нагадую, що тепер вівторок - день мемів! Долучайтеся в коментарях. #translationmemes

На вихідних врешті дійшли руки до відповіді на питання "що мені дав університет". Буду говорити, звісно, про першу свою перекладацьку освіту - в Україні.

Спочатку про погане. Університет майже не навчив мене другої робочої мови, французької. Утім, це проблема з обох боків - як викладачів нам давали не найкращих (бо найкращі читали тим, у кого ця мова була першою), так і студенти не були особливо замотивовані її вчити. Хто мав трохи більше стратегічного мислення, ніж я, той поступав на плановану другу мову як першу, вивчав її за 5 років, а англійська нікуди не дівалася. Сестра потім так і зробила, навчившись на моїх помилках, у результаті дуже добре вивчила німецьку.

Якщо говорити про суто перекладацькі навички, то під час навчання у мене було трохи практики з коротким пофразовим послідовним на суспільно-політичну тематику і навіть досвід із синхронною кабіною - для цього в нас була спеціальна аудиторія, хоч і з касетним обладнанням. Це беззаперечний плюс, і я так розумію, у більшості колег під час навчання не було й цього. Що цікаво, навичок письмового перекладу я в університеті не здобула взагалі. Технічних текстів ми не перекладали, було трохи дуже умоглядного художнього у вигляді лекцій зі стилістики. Взагалі вважалося, що якщо обрав спеціалізацію "усний переклад", нащо тобі здався той письмовий, і відповідних пар не ставили. Ха-ха три рази.

Тим не менше (знаю, що зараз я звучатиму як стара тітка, які мене теж бісили свого часу), університет дав мені дуже солідну гуманітарну базу, яка сильно згодилася в перекладі. По-перше, дуже класний курс латини, яка реально є основою для всіх, хто працює з європейськими мовами. По-друге, курси світової і української культури і літератури, завдяки яким мене не вибиває з колії ім'я Euripides з вуст начитаного доповідача. Не повірите, але навіть у перекладах на зовсім не гуманітарні тематики мені ці знання неодноразово знадобилися. По-третє, вміння працювати з англомовним текстом, вихоплюючи звідти "підозрілі фрази", які можуть бути цитатами, алюзіями, мемами, фразеологізмами. За це дяка пану Задорожному, з яким ми розбирали складні editorials із британської преси. На мою думку, саме цієї навички найчастіше бракує перекладачам.

І взагалі я вважаю не дуже коректним формулювання "що мені дав університет". Бо чимало з тих, хто задається таким питанням, навіть не пробували взяти того, що давали.

Учора вперше перекладала на арбітражі. Свідка допитували 5 годин замість планованих двох. Втомилася, але цікаво - реально схоже на те, як у серіалах показують!