Оце аж тільки ввечері учора з жахом зрозумів, шо провтикав написати вам за #день_кукухи, та було вже доволі пізно, або вчора ж і писать. Тому надолужу сьогодні, а заодно поєднаю з пʼятничним офтопом. І доведеться вам зараз читати про мої враження від Assassin's Creed: Unity, бо саме зараз прийшла її черга, а вам уже відомо, що проходження усіх ігор цієї серії стало останнім часом однією з найміцніших опор, на яких моя кукуха й тримається.
І трималась би міцно й далі, якби не Unity. Бо на цій частині та опора хитається, як молочний зуб за десять хвилин до випадіння. Вчора я взагалі був на межі рейджквіту (rage quit), бо вперся в сюжетну місію (!), яку треба типу проходити на повному стелсі, але тебе, курва палять щойно ти витикаєш носа. І вона побудована таким чином, що треба вкрасти отруєне вино, підмінити пляшку, дочекатися доки ціль випʼє того вина, йому похижіє, він ляже на підлогу ригать, тоді дістатися його, зарізати нахєр тим прихованим клинком і по биріку потім ускакать в закат. Після того, як мене раз восьмий спалили на етапі підміни пляшки, я тупо плюнув і пишов спать. Бо це піздєц.
Взагалі, ця частина серії на даний момент одна з найсуперечливіших з того, що я вже пройшов. Неймовірна графіка, особливо на час виходу, величезна свобода руху з отима всіма інтерʼєрами, двориками, поверхами, то взагалі відрив башки, дуже круті структурно місії — і усе це нівелюється "Еціо у нас вдома" в якості протагоніста, абсолютно неробочим стелсом і якоюсь просто дичою складністю, до того ж, яка проявляється флуктуаційно, бо зараз ти можеш десять раз розбивати носа ледь не на початку місії, а потім пройти її просто на похуях всю.
І це мене засмучує, бо потенціал саме цієї частини просто неймовірний. Я недарма згадав про шикарну структуру місій, бо вони вибудувані тут (в більшості своїй, не всі, на жаль) дуже круто і захопливо. Сюжетні вбивства поставлені дійсно якісно, бо є декілька шляхів проникнення, декілька способів вбити ціль, декілька шляхів і способів відходу — усе це дозволяє отримати дійсно різне проходження.
Щодо бойової системи я ще не визначився, бо вона тут доволі непогана в принципі, і відчувається як перехід від класичної до RPG-шної системи "легендарної" трилогії. І стрільців тут реально бздиш, бо виносять за один-два постріли в сраку (це реально така анімація є, коли Арно застрелюють ззаду, і він, вмираючи, хапається в падінні за дупу).
В цілому ця частина поки тримає за рахунок дуже крутого оточення, тут дійсно в прикол просто бігати Парижем, шикарними побічними co-op місіями (чого не скажеш про всякі Paris stories) і доволі непоганим основним сюжетом. Хоча сам Арно, як я вже натякнув раніше — спроба повторити успіх Еціо Авдиторе, але річ в тому, що Еціо нам показували повним розпиздяєм тільки на початку гри, а Арно такий — весь час. Хоча в порівнянні з вічним підлітком Коннором з третьої частини Арно просто зразок живого й яскравого персонажа.
Зі стелсом біда навіть через те, що свистіння випіляли повністю, а ті петарди, вважай, не працюють, бо кинув раз — ворог такий "напевно, вітер", робе до тебе два кроки і стоїть собі як прутень в споднях; кинув два — він такий "єбать там шото є!", але стоїть далі; кинув три — всьо, пізда, спалився, на тобі сокирою по їбалу. Бісить. У мене є підозра, що це результат того, що тупо не встигли доробити гру, і воно все мало працювати по іншому, але усе ж таки.
Але в загальному Unity справляє… …нормальне враження. Тобто нічого такого прямо "вау!", але й ригать від неї, як від третьої, не хочеться (про це розповім окремо, якшо насипете вподобайок). Вона красива, деякі її складові дуже потужні і інноваційні для серії, але разом воно якось просто не складається. Я пройду сюжетну частину, а до усіх побічних активностей повернуся лише аби закрити ачівки і то, хтозна коли, на відміну від тієї ж Black Flag, де я точно очищу всю карту. Але про це теж іншим разом.
Ну якось так ) А що проходите зараз ви, котики, з якою грою у вас зараз love-hate стосунки?
