Цікаво, що в англійській мові немає окремої форми для майбутнього часу. Англійська походить від германських мов, зокрема від староанглійської, де майбутнє не мало окремої граматичної категорії.
Як же тоді виражається майбутнє в англійській? Використовують такі конструкції:
🔹 "will" — універсальний спосіб говорити про майбутнє.
🔹 "going to" — коли мова йде про наміри чи плани.
🔹 Теперішній час + уточнення: "I am doing it tomorrow" — якщо мова про заплановану дію.
Таким чином, майбутній час у англійській не потребує окремої форми — він формується через контекст і спеціальні конструкції.