Пан Лодзь розповідає

Україно-спортивний випуск Звукопису: Батько-Сокіл, логотипи українських футбольних клубів, форма та айдентика української збірної, Navi, BetterMe та Київ Спорт.

Все-все за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=7PSa6tFEorI&

#районна_бібліотека

Пригоди української літератури дуже би стали мені в нагоді у школі, тоді 100% було б цікавіше читати «нудотні», як мені тоді здавалося книжки, вже із розумінням контексту — що в той час відбувалось у країні, що у світі, а що у голові та персональному житті авторки чи автора. Але так як момент зі школою я давно вже пропустив, то читав книгу як літературно-історичний наук-поп і теж не розчарувався. Крім знання хто ж були ті люди, іменами яких названі вулиці Києва та цікавих фактів, якими можна похизуватися у розмові і з друзями…

Хвилинка-цікавинка:
Чи знали ви що Панас Саксаганський (справжнє прізвище Тобілевич), це відомий та поважний український актор, один з чотирьох з родини Тобілевичів, а інші це Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті.

…так от, навіть крім цікавих фактів, я знайшов у книзі багато чого для себе — тут і пояснення, які книги ще варто читати, а які вже й неможливо й нецікаво, якщо ви тільки не історик та літературознавець. І рекомендації з української історичної прози (люблю таке), і поради як читати/сприймати поезію і нарешті зрозуміле пояснення чим відрізняються романтизм, реалізм, модерн, постмодерн та метамодерн. Коротше «ай лайк іт».

А якщо ви «лайк іт» рекомендацію, то з вас донат на «Дронопад» від «Повернись живим»:
https://savelife.in.ua/dronopad/

[2/2]

Що таке ненудний дизайн? Ляпнув назву для привернення уваги, я потім довго думав, що ж це таке. Я ж не вірю в дизайн заради дизайну, або креативний дизайн, або яскравий дизайн. І врешті придумав доволі поетичне пояснення «Ненудний дизайн — це дизайн вартий історії.» Прикольно що тут є ця гра «розповісти історію» vs «увійти у історію». Але я тут радше про те, що якщо про дизайн неможна розповісти гарну історію, то не варто було й починати, світ без нього не збідніє. Отже це курс про те, як створювати дизайн, про який можна буде розповісти хорошу історію на кшталт тих, що я час від часу пишу тут під тегом #історіі_дизайну або ми з Настічкою розповідаємо у Звукописі.

Для кого курс? Переважно для дизайнерів всіх рівнів, але й в принципі для всіх. Хочеться щоби ви подивились на дизайн не через оптику інструмента, чи дизайн-системи, чи гайдлайнів, бо так майже неможливо розповісти цікаву історію «Ми використали стандартні компоненти, для економії часу на розробку…», а через оптику власних бажань та знань, а також знань та бажань людей, подивились на дизайн, як на позицію, та як на ідею. А для цього можна й не бути дизайнером, але треба точно любити дизайн.

З чого складається курс?
5 лекцій. Дизайн. Дизайнер. Людина. Інтерфейс. Бренд.

+ ще одна лекція з запрошеним лектором, на важливу тему
5 практичних завдань. Які не скажу, бо потім буде нецікаво, але будете робити дизайн всього.

Що треба вміти?
Як казав Шерлок Голмс «Любий Уотсоне, револьвер та зубна щітка — це все, що вам знадобиться». Тож для практичних завдань вам знадобиться текстовий редактор, синя кулькова ручка (без жартів), смартфон, трішки Фотошопа і Фігми (але впораєтесь і без них), голова, Midjourney, спостережливість та емпатія.

Більше деталей та реєстрація на сайті https://skvot.io/uk/course/2515-nenudniy-dizayn?utm_source=lecturer&utm_medium=post&utm_campaign=nonboring_smirnov

Приходьте, якщо зможете, буде цікаво.

Можливо ви бачили рекламу з курсом «Ненудний дизайн», де я такий весь пафосний тримаю постер з написом «Стоп нудний дизайн», там ще така зелена стрілка ↗️ мого его стирчить… за фото не поясню, настрій був такий 🫣, але за курс спробую.

З початком повномасштабного вторгнення мене часто навідує думка — чи не закінчився мій час у дизайні, як багатодітний батько я звісно маю певну свободу вибору, але можливо це тільки ілюзія. Плюс на це наклався розвиток ШІ-технологій, тут цілий діапазон опіній, від дурачків, що зробивши одну картинку у Мidjourney кричать «R.I.P. designers» до мудреців, що поважно промовляють «Не ШІ замінить тебе, а людина, що користується ним, юний падаван». Але в принципі ніхто не виключає, що з дизайнерами може трапитись те, що трапилось з телефоністками та кучерами. І я, як кучер, що дуже любить коней і возити людей, ну не дуже цьому радий. Коротше все це і страх смерті, підштовхнули мене до підсумків, які умовно можна означити як «що я дізнався про дизайн з 2016 року». Проміжні ці підсумки чи ні, час покаже. І спочатку я думав написати книгу, але ми вже працюємо над Літописом і це не те щоби легко, тому зупинився на форматі курса. І так як на курс-підсумок навряд чи хтось звернув увагу, це став курс-маніфест.

Продовження в наступному пості...

[1/2]

Поговорили з Настічкою про діджитал-айдентику. Що це таке і навіщо воно дізнаєтесь за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=p7nJbyM6BmM

Друзі, наступної суботи 28.09 о 18:00 в Сенсі на Хрещатику розповімо про другий номер Літопису. Можна буде і купити Літопис, і підписати його, якщо потрібно, і просто поспілкуватись про український дизайн.

Вхід вільний, але зареєструйтесь за лінком будь-ласка: forms.gle/nqEiPPUQEb13gkG79

Саша багато років працював над продуктом Megogo та робив його краще — тіко подивіться як круто виглядає застосунок Megogo на телевізорах. Але зараз він змінив макбук на бойовий дрон. Тож давайте допоможемо йому бути таким же ефективним пілотом, як він є дизайнером.

Тому якщо ви дизайнерка, або дизайнер, чи вам подобається Megogo, чи навіть, якщо ви не маєте нічого спільного з дизайном і не любите Megogo — долучайтесь, бо це важливо, підтримувати своїх:
https://send.monobank.ua/jar/6joU58qAXg

#spiilka #проєкти
Сьогодні Президент офіційно презентував «Мрію» — освітній державний затосунок, що сподіваюсь допоможе багатьом дітям знайти себе і бути успішними у майбутньому. І мені в цьому проєкті подобається майже все: і смілива ідея, майже мрія, від пана Михайла, і сміливість Макса Ільюхіна та Саші Павленко, що взялися її реалізувати, і команда мрійників, що працювала рік в режимі «кранча», щоби мрія стала реальністю, і айдентика та назва від друзів з Федорів, і не буду приховувати, концепт-дизайн застосунку, над яким попрацювали спільчанє — Настічка, Ромка, Оля, Серьожка, Ліза Санчес та і я долучився.

Коротше, це майже проєкт мрії, на який можна трохи подивитись за посиланням:
https://spiilka.com/projects/mriia

Друзі це мартин-нагадування, що сьогодні о 18:30 пройде благодійна лекція «Нейрофізіологія дизайна».

Хто задонатив і не отримав лінк – пишіть.

Хто не донатив, але хоче, робіть донат від 300 грн тут: https://send.monobank.ua/jar/91uVPmB4CX та кидайте скрін в коментарях.

5-й епізод другого сезону Звукопису про український дизайн паковання. Як завжди субʼєктивно і місцями смішно:
https://youtu.be/MYG1Xs9vOxE?feature=shared

#spiilka #проєкти
Історія Щека почалась у квітні 2022 року. На третій місяць повномасштабної війни, після евакуації з дітьми у Львів, забувши в Києві ноутбук та побігавши в укриття під час повітряних тривог, мені захотілось мати свій тривожний наплічник. Такий, щоби я міг швидко зібрати і в якому було б все необхідне – ноутбук, документи, аптечка, вода тощо.

Так народилась ідея зробити рюкзак-конструктор, який би кожен міг би модифікувати під себе. Такий собі рюкзак сучасного українського містянина, з яким можна вночі піти в укриття, зранку поїхати в офіс, ввечері піти на тренування, а на вихідні поїхати у Львів.

Читайте далі на https://smrnv.live/stories/shchek-project

Не хочете читати – подивіться картинки 🙃
https://spiilka.com/projects/schek