https://www.youtube.com/live/elTDEe04RpI?si=85wV6YZX3nEtyfOW
Ігумен Саватій (Собко)
@savatiy_sobko
Духівник храму на честь Собору Київських святих
Запрошую вас завітати на мій сайт https://savatiy.com
https://t.me/savatiy_sobko
https://www.facebook.com/savvatiy
Ігумен Саватій (Собко)
22 Oct, 11:20
«Ви – світло світу – сказав Господь Ісус Христос Своїм учням – Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі» (Мф. 5, 14-15). Настав і нині час нам згадати доброчесне життя і служіння одного з видатних православних ієрархів і першосвятителів древньої Київської кафедри – митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Русі Рафаїла (Заборовського).
Його святительство припало на першу половину XVIII століття – період боротьби Київської митрополії за свої права і автономію, самобутність та традицію, які нищилися царською російською владою за допомогою Святійшого урядуючого синоду. Вступивши на Київську кафедру, митрополит Рафаїл (Заборовський) зробив все для того, щоб повернути давньому першопрестольному місту і Українській Церкві попередні права і привілеї, які відібрали російські монархи.
Митрополит Рафаїл був ревним пастирем, який піклувався про доручене йому словесне стадо, навчаючи духовенство і мирян словом проповіді і напоумлення, а найбільше – прикладом власного доброчесного життя.
Особливою турботою святителя Рафаїла була духовна освіта. Митрополит був благодійником Києво-Могилянської академії. На вдячність за чисельні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.
Митрополит Рафаїл мав особливе піклування про Софійський собор, який був резиденцією Київських митрополитів і в якому під керівництвом митрополита Рафаїла були здійснені великі реставраційні та будівельні роботи. Святитель був також благодійником Михайлівського Золотоверхого монастиря, де часто звершував богослужіння.
Упродовж більше аніж півтораста років пам`ять блаженного митрополита Рафаїла шанувалася киянами з особливим благоговінням. Вважаючи Рафаїла великим угодником Божим, багато хто із киян і мешканців близьких містечок та сіл досить часто біля його гробу звершували панахиди і, за молитовним заступництвом його перед Богом, визволялися від різноманітних хвороб, бід і скорбот. Гроб святителя ще тоді не був обмурований і його чесні мощі, на прохання богомольців, відкривалися. Після реставраційних робіт, які проводилися з 1848 по 1853 рік, вхід до склепу було закрито чавунними плитами і з того часу панахиди за блаженним митрополитом Рафаїлом стали звершуватися над усипальницею, а його мощі спочивають у обмурованому гробі до нашого часу.
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), після старанного дослідження життя і святительського подвигу Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси Рафаїла (Заборовського), відзначивши такі його чесноти, як ревне архіпастирське служіння Церкві Христовій, піклування про духовне просвітництво, особисті моральні якості і проявлені християнські чесноти, а також беручи до уваги факт його шанування побожним народом на засіданні, яке відбулося 28 березня 2023 року у Києві під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, постановив:
– канонізувати і приєднати до лику святих святителя Рафаїла (Заборовського), Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси.
Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир
Його святительство припало на першу половину XVIII століття – період боротьби Київської митрополії за свої права і автономію, самобутність та традицію, які нищилися царською російською владою за допомогою Святійшого урядуючого синоду. Вступивши на Київську кафедру, митрополит Рафаїл (Заборовський) зробив все для того, щоб повернути давньому першопрестольному місту і Українській Церкві попередні права і привілеї, які відібрали російські монархи.
Митрополит Рафаїл був ревним пастирем, який піклувався про доручене йому словесне стадо, навчаючи духовенство і мирян словом проповіді і напоумлення, а найбільше – прикладом власного доброчесного життя.
Особливою турботою святителя Рафаїла була духовна освіта. Митрополит був благодійником Києво-Могилянської академії. На вдячність за чисельні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.
Митрополит Рафаїл мав особливе піклування про Софійський собор, який був резиденцією Київських митрополитів і в якому під керівництвом митрополита Рафаїла були здійснені великі реставраційні та будівельні роботи. Святитель був також благодійником Михайлівського Золотоверхого монастиря, де часто звершував богослужіння.
Упродовж більше аніж півтораста років пам`ять блаженного митрополита Рафаїла шанувалася киянами з особливим благоговінням. Вважаючи Рафаїла великим угодником Божим, багато хто із киян і мешканців близьких містечок та сіл досить часто біля його гробу звершували панахиди і, за молитовним заступництвом його перед Богом, визволялися від різноманітних хвороб, бід і скорбот. Гроб святителя ще тоді не був обмурований і його чесні мощі, на прохання богомольців, відкривалися. Після реставраційних робіт, які проводилися з 1848 по 1853 рік, вхід до склепу було закрито чавунними плитами і з того часу панахиди за блаженним митрополитом Рафаїлом стали звершуватися над усипальницею, а його мощі спочивають у обмурованому гробі до нашого часу.
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), після старанного дослідження життя і святительського подвигу Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси Рафаїла (Заборовського), відзначивши такі його чесноти, як ревне архіпастирське служіння Церкві Христовій, піклування про духовне просвітництво, особисті моральні якості і проявлені християнські чесноти, а також беручи до уваги факт його шанування побожним народом на засіданні, яке відбулося 28 березня 2023 року у Києві під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, постановив:
– канонізувати і приєднати до лику святих святителя Рафаїла (Заборовського), Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси.
Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир
Ігумен Саватій (Собко)
20 Oct, 17:56
Зі святою Неділею, дорогі друзі!
Гріх багатія полягав не в тому, що він був багатим, а в тому, що він не надавав допомоги й не ділився з іншими. Через це він опинився в пеклі.
Щастя Лазаря не було пов’язане з його бідністю і стражданнями; він не засуджував багатіїв і не нарікав на свою долю, завдяки чому потрапив до раю.
А собаки, які лизали рани бідного Лазаря… До речі, саме собаки першими відправилися в космос.
Люди часто забувають, що справжня цінність не в матеріальних статках, а в доброті та милосерді. Багаті можуть накопичувати матеріальні блага, але якщо не діляться ними з іншими, вони залишаються самотніми у своїй розкоші.
Навпаки, ті, хто вважається бідними, можуть мати більше багатства в серці. Їхня щирість і здатність любити роблять їх багатими духовно, навіть якщо в матеріальному світі вони нічого не мають.
Лазар, незважаючи на свої страждання, залишався вірним собі. Він ніколи не втрачав надії і не зневажав тих, хто мав більше. Його доброта привела його до вічного життя, тоді як гордість багатія призвела до загибелі душі.
Ця притча нагадує нам, що важливо не лише те, що ми маємо, а й те, як ми ставимося до тих, хто оточує нас. Справжнє багатство полягає в тому, щоб ділитися любов’ю і милосердям, незалежно від нашого соціального статусу.
Гріх багатія полягав не в тому, що він був багатим, а в тому, що він не надавав допомоги й не ділився з іншими. Через це він опинився в пеклі.
Щастя Лазаря не було пов’язане з його бідністю і стражданнями; він не засуджував багатіїв і не нарікав на свою долю, завдяки чому потрапив до раю.
А собаки, які лизали рани бідного Лазаря… До речі, саме собаки першими відправилися в космос.
Люди часто забувають, що справжня цінність не в матеріальних статках, а в доброті та милосерді. Багаті можуть накопичувати матеріальні блага, але якщо не діляться ними з іншими, вони залишаються самотніми у своїй розкоші.
Навпаки, ті, хто вважається бідними, можуть мати більше багатства в серці. Їхня щирість і здатність любити роблять їх багатими духовно, навіть якщо в матеріальному світі вони нічого не мають.
Лазар, незважаючи на свої страждання, залишався вірним собі. Він ніколи не втрачав надії і не зневажав тих, хто мав більше. Його доброта привела його до вічного життя, тоді як гордість багатія призвела до загибелі душі.
Ця притча нагадує нам, що важливо не лише те, що ми маємо, а й те, як ми ставимося до тих, хто оточує нас. Справжнє багатство полягає в тому, щоб ділитися любов’ю і милосердям, незалежно від нашого соціального статусу.
Ігумен Саватій (Собко)
20 Oct, 16:26
https://www.youtube.com/live/TejTvHuSayY?si=XHm-UwREKV3r1Y_V
Ігумен Саватій (Собко)
19 Oct, 19:53
Євангеліє цієї неділі – це знаменита притча про багача і Лазаря, в якій висвітлюється безтурботне та розкішне життя одного і бідне та нещасне життя іншого. Але прийшла смерть, завершилось все те, що було тут у тимчасовому існуванні. А що ж далі?
Лазар, який в цьому житті переніс страждання і прикрості, перебуває в раю, а гордий багач - у місці вічних мук. Будучи в муках, багач просить, щоб Лазар умочив пальця у воду та прохолодив його язика. Він, звертаючись до того нещасного, бідного, немічного, який лежав колись у його воротах і бажав насититись крихтами, що падали зі столу, до якого він ніколи не проявляв любові і милосердя, просить помочі, щоб полегшити його теперішні страждання.
Зі слів притчі зрозуміло, що не багатство є причиною страждань багача, а спосіб його життя, невміння розпоряджатися тим добром, яке було дане йому Богом. Але й не бідність, яка була у Лазаря, є необхідна для осягнення вічного блаженства, а смирення і терпеливість.
Саме в цих двох особах ми бачимо те, що чекає кожного із нас у вічності — блаженство праведників або страждання грішників. Бачимо ту переміну, яка відбувається після смерті: убогі, які були голодні, які плакали, стають блаженними і будуть тішитися безкінечним щастям, багаті, що приймали свою потіху, були насичені і не були милостивими, опиняться в безутішному горі.
Але у словах притчі є ще одне прохання багача. Він просить, щоб Авраам послав Лазаря до його братів, щоб і вони не прийшли у це страшне місце мук і плачу. Проте чує у відповідь такі слова: «У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не послухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять». Ми повинні сприймати ці слова як звернення до кожного із нас тому, що бачимо до чого може привести безвір’я. Безвір’я, яке зароджується не від нестачі доказів чи переконання, а від духовної зіпсованості, закам’янілості. Тому ніякі докази не можуть допомогти тим, хто розбещений і зіпсований земними насолодами.
Сьогодні ми маємо дещо більше від Мойсея і пророків – Святе Письмо, Святе Євангеліє та настанови, які дав нам, грішним людям, сам Господь Ісус Христос, щоб ми могли осягнути вічне блаженство.
Лазар, який в цьому житті переніс страждання і прикрості, перебуває в раю, а гордий багач - у місці вічних мук. Будучи в муках, багач просить, щоб Лазар умочив пальця у воду та прохолодив його язика. Він, звертаючись до того нещасного, бідного, немічного, який лежав колись у його воротах і бажав насититись крихтами, що падали зі столу, до якого він ніколи не проявляв любові і милосердя, просить помочі, щоб полегшити його теперішні страждання.
Зі слів притчі зрозуміло, що не багатство є причиною страждань багача, а спосіб його життя, невміння розпоряджатися тим добром, яке було дане йому Богом. Але й не бідність, яка була у Лазаря, є необхідна для осягнення вічного блаженства, а смирення і терпеливість.
Саме в цих двох особах ми бачимо те, що чекає кожного із нас у вічності — блаженство праведників або страждання грішників. Бачимо ту переміну, яка відбувається після смерті: убогі, які були голодні, які плакали, стають блаженними і будуть тішитися безкінечним щастям, багаті, що приймали свою потіху, були насичені і не були милостивими, опиняться в безутішному горі.
Але у словах притчі є ще одне прохання багача. Він просить, щоб Авраам послав Лазаря до його братів, щоб і вони не прийшли у це страшне місце мук і плачу. Проте чує у відповідь такі слова: «У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не послухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять». Ми повинні сприймати ці слова як звернення до кожного із нас тому, що бачимо до чого може привести безвір’я. Безвір’я, яке зароджується не від нестачі доказів чи переконання, а від духовної зіпсованості, закам’янілості. Тому ніякі докази не можуть допомогти тим, хто розбещений і зіпсований земними насолодами.
Сьогодні ми маємо дещо більше від Мойсея і пророків – Святе Письмо, Святе Євангеліє та настанови, які дав нам, грішним людям, сам Господь Ісус Христос, щоб ми могли осягнути вічне блаженство.
Ігумен Саватій (Собко)
19 Oct, 16:43
https://www.youtube.com/live/h3k__IF8YsQ?si=RI_Ya6cTtiNCgHsL
Ігумен Саватій (Собко)
19 Oct, 10:20
🔴ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🔴
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та упокій, для поминання в НЕДІЛЮ – 20 ЖОВТНЯ.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Цієї Неділі в читанні Євангельському ми прочитаємо притчу Господню про багатія та Лазаря.
Не врятує нас бідність, і нас не загубить багатство як такі, самі по собі. Всі ми в руках Божих, всіх урівняє смерть.
Ми повинні вдивитися у ці образи, тому що ми з вами також нікуди не втечемо від цього суду, ми повинні чесно відповісти на питання Хто ми – Лазар чи багатій? І якщо ми відчуємо в собі багатія, що вже почав тліти зі своїми пристрастями, - покаємося тепер, зараз, поки ще ми живі, поки є ще якась сила в душі, є сила в тілі - ми повинні пройти цей шлях і ожити.
І будемо завжди пам‘ятати, що на шляху до Бога, не можна переступати через ближнього.
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та упокій, для поминання в НЕДІЛЮ – 20 ЖОВТНЯ.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Цієї Неділі в читанні Євангельському ми прочитаємо притчу Господню про багатія та Лазаря.
Не врятує нас бідність, і нас не загубить багатство як такі, самі по собі. Всі ми в руках Божих, всіх урівняє смерть.
Ми повинні вдивитися у ці образи, тому що ми з вами також нікуди не втечемо від цього суду, ми повинні чесно відповісти на питання Хто ми – Лазар чи багатій? І якщо ми відчуємо в собі багатія, що вже почав тліти зі своїми пристрастями, - покаємося тепер, зараз, поки ще ми живі, поки є ще якась сила в душі, є сила в тілі - ми повинні пройти цей шлях і ожити.
І будемо завжди пам‘ятати, що на шляху до Бога, не можна переступати через ближнього.
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Ігумен Саватій (Собко)
18 Oct, 16:47
https://www.youtube.com/live/YYs02gJk3x8?si=DyoEuY3h3pNu7p86
Ігумен Саватій (Собко)
18 Oct, 11:13
Зазвичай ввечері у храмах звершуватиметься особлива заупокійна служба – парастас (від грец. παράστᾰσις – «стояння поруч, клопотання»), якою починається Димитрівська поминальна субота. Адже, як відомо, біблійний та богослужбовий день бере початок з вечора: «І був вечір, і був ранок: день перший» (Бут. 1: 5). У саму ж суботу, вранці, служитиметься Божественна літургія, а після неї – загальна Панахида.
За традицією, Димитрівська поминальна субота є батьківською, тобто ми молимося за своїх спочилих рідних та близьких, хто відійшов із цього земного життя.
Димитрівською вона називається тому, що припадає напередодні вшанування пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Він був людиною військовою, комендантом грецького міста Солунь, і в 306 році був страчений за сповідання християнства. Вважався покровителем воїнів, тож спершу Церква у Димитрівську поминальну суботу згадувала всіх воїнів, що загинули за віру і Батьківщину, а також всіх померлих раптовою смертю. Згодом стали творити пам'ять і за спочилих батьків, і за всіх одвіку спочилих християн.
Завтра, в Димитрівську поминальну суботу, ми будемо у молитві просити Бога за померлих батьків і рідних, братів і сестер, за всіх полеглих воїнів та безвинно вбитих – не лише в далекі часи, а й у теперішні. Проситимемо прощення їхніх гріхів і дарування їм Царства Небесного, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне. Спочилі вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо допомогти їм, молячи Бога за них.
У цей день прийнято також подавати записки з іменами спочилих рідних та близьких, які зачитуються священнослужителями під час заупокійного богослужіння. Також вірні приносять до храму поживу для потреб парафії та нужденних, чинять діла милосердя. Тож поки маємо час і можливість молитися за померлих, будемо виконувати свій обов’язок і надіятися, що Всемилостивий Господь почує наші молитви і простить їм провини їхні, вільні й невільні.
За традицією, Димитрівська поминальна субота є батьківською, тобто ми молимося за своїх спочилих рідних та близьких, хто відійшов із цього земного життя.
Димитрівською вона називається тому, що припадає напередодні вшанування пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Він був людиною військовою, комендантом грецького міста Солунь, і в 306 році був страчений за сповідання християнства. Вважався покровителем воїнів, тож спершу Церква у Димитрівську поминальну суботу згадувала всіх воїнів, що загинули за віру і Батьківщину, а також всіх померлих раптовою смертю. Згодом стали творити пам'ять і за спочилих батьків, і за всіх одвіку спочилих християн.
Завтра, в Димитрівську поминальну суботу, ми будемо у молитві просити Бога за померлих батьків і рідних, братів і сестер, за всіх полеглих воїнів та безвинно вбитих – не лише в далекі часи, а й у теперішні. Проситимемо прощення їхніх гріхів і дарування їм Царства Небесного, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне. Спочилі вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо допомогти їм, молячи Бога за них.
У цей день прийнято також подавати записки з іменами спочилих рідних та близьких, які зачитуються священнослужителями під час заупокійного богослужіння. Також вірні приносять до храму поживу для потреб парафії та нужденних, чинять діла милосердя. Тож поки маємо час і можливість молитися за померлих, будемо виконувати свій обов’язок і надіятися, що Всемилостивий Господь почує наші молитви і простить їм провини їхні, вільні й невільні.
Ігумен Саватій (Собко)
18 Oct, 07:15
⚪️ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ⚪️
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за упокій, для поминання на Богослужінні 19 ЖОВТНЯ в Димитрівську поминальну суботу.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Ми молимося за спочилих християн на кожній Літургії, а особливо у дні загального поминання померлих, які називаються батьківськими поминальними суботами.
У ці дні ми згадуємо на Богослужіннях усіх спочилих одвіку християн, наших отців, матерів, братів і сестер. Ми молимося про те, щоби Господь дарував їм вічний спокій, і пам’ять про них вічно жила у серцях. Пам’ять – це те, з чого народжується вдячність і пошана, що формує нас як дітей своїх батьків і послідовників Христа.
Преподобний Паїсій Святогорець говорив, що найкраща допомога померлим - це їх поминання на богослужінні. "Заупокійні служби - це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла...".
Разом з батьками та родичами, згадаймо в молитвах імена всіх загиблих українських воїнів та невинно вбитих мирних громадян України. У Бога немає чужих. Всі ми рівні.
У поминальну суботу, по можливості, відвідайте храм і піднесіть молитву під час Літургії та панахиди за спочилих близьких і рідних, робіть справи милосердя, засвідчивши свою небайдужість і любов, що перемагає саму смерть.
Упокій Господи, спочилих рабів Твоїх!
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за упокій, для поминання на Богослужінні 19 ЖОВТНЯ в Димитрівську поминальну суботу.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Ми молимося за спочилих християн на кожній Літургії, а особливо у дні загального поминання померлих, які називаються батьківськими поминальними суботами.
У ці дні ми згадуємо на Богослужіннях усіх спочилих одвіку християн, наших отців, матерів, братів і сестер. Ми молимося про те, щоби Господь дарував їм вічний спокій, і пам’ять про них вічно жила у серцях. Пам’ять – це те, з чого народжується вдячність і пошана, що формує нас як дітей своїх батьків і послідовників Христа.
Преподобний Паїсій Святогорець говорив, що найкраща допомога померлим - це їх поминання на богослужінні. "Заупокійні служби - це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла...".
Разом з батьками та родичами, згадаймо в молитвах імена всіх загиблих українських воїнів та невинно вбитих мирних громадян України. У Бога немає чужих. Всі ми рівні.
У поминальну суботу, по можливості, відвідайте храм і піднесіть молитву під час Літургії та панахиди за спочилих близьких і рідних, робіть справи милосердя, засвідчивши свою небайдужість і любов, що перемагає саму смерть.
Упокій Господи, спочилих рабів Твоїх!
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Ігумен Саватій (Собко)
18 Oct, 07:07
18 жовтня – пам’ять святого апостола і євангеліста Луки
Цей святий народився в сирійському місті Антіохії. Його ім՚я має латинське походження і означає «світло» (від латинського «lux»). Жив у І столітті від Різдва Христового. На своїй батьківщині, яка славилася розквітом наук і мистецтв, Лука збагатився знаннями. Апостол Павло згадує, що Лука був «лiкар улюблений» (Кол. 4: 14). Передання ж свідчить, що він був ще і живописцем, першим іконописцем.
Почувши про Спасителя, Лука прибув до Палестини і тут палко сприйняв вчення від Самого Господа. Обраний до складу 70-ти апостолів, святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі. Після Воскресіння Ісус Христос явився святим Луці та Клеопі, що йшли до Еммауса: цю подію сам євангелист детально описує у Євангелії (Лк. 24: 13 – 27).
Лука був сподвижником святого апостола Павла, він брав участь у його другій місіонерській подорожі. І коли святого Павла полишили всі його учні, то апостол Лука єдиний залишився з ним, допомагаючи звершувати подвиг служіння (2 Тим. 4: 10). Після мученицької смерті апостола Павла, Лука попрямував з проповіддю в Єгипет, Фіваїду, Лівію і Ахайю.
Передання приписує йому написання перших ікон Божої Матері, побачивши які, Вона вимовила: «Благодать Того, Хто народився від Мене, і Моя милість з цими іконами нехай буде». А також – авторство перших ікон святих апостолів Петра і Павла.
Євангеліє святий Лука записав на початку 60-х років у Римі, найкраще з-поміж інших євангелистів дотримавшись хронологічного принципу у викладі подій. Євангеліє від Луки написане з використанням фактів християнської історії, усного Передання та розповідей Пречистої Діви Марії.
По тому він написав Книгу Діянь святих апостолів, яка, будучи продовженням Євангелія, розповідає про служіння, труди та подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. Головною темою є розповідь про Апостольський Собор 51-го року як основоположну подію в житті Церкви, яка стала догматичним підґрунтям для відмежування християнства від обрядового юдейства і самостійного поширення його у світі.
Свій земний шлях апостол Лука завершив у віці 84-х років мученицькою смертю. Був похований у Фівах, де від його святих мощей відбувалося багато зцілень. У другій половині IV століття їх з великою шаною перенесли до Константинополя.
Святий апостоле і євангелисте Луко, моли Бога за нас!
Цей святий народився в сирійському місті Антіохії. Його ім՚я має латинське походження і означає «світло» (від латинського «lux»). Жив у І столітті від Різдва Христового. На своїй батьківщині, яка славилася розквітом наук і мистецтв, Лука збагатився знаннями. Апостол Павло згадує, що Лука був «лiкар улюблений» (Кол. 4: 14). Передання ж свідчить, що він був ще і живописцем, першим іконописцем.
Почувши про Спасителя, Лука прибув до Палестини і тут палко сприйняв вчення від Самого Господа. Обраний до складу 70-ти апостолів, святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі. Після Воскресіння Ісус Христос явився святим Луці та Клеопі, що йшли до Еммауса: цю подію сам євангелист детально описує у Євангелії (Лк. 24: 13 – 27).
Лука був сподвижником святого апостола Павла, він брав участь у його другій місіонерській подорожі. І коли святого Павла полишили всі його учні, то апостол Лука єдиний залишився з ним, допомагаючи звершувати подвиг служіння (2 Тим. 4: 10). Після мученицької смерті апостола Павла, Лука попрямував з проповіддю в Єгипет, Фіваїду, Лівію і Ахайю.
Передання приписує йому написання перших ікон Божої Матері, побачивши які, Вона вимовила: «Благодать Того, Хто народився від Мене, і Моя милість з цими іконами нехай буде». А також – авторство перших ікон святих апостолів Петра і Павла.
Євангеліє святий Лука записав на початку 60-х років у Римі, найкраще з-поміж інших євангелистів дотримавшись хронологічного принципу у викладі подій. Євангеліє від Луки написане з використанням фактів християнської історії, усного Передання та розповідей Пречистої Діви Марії.
По тому він написав Книгу Діянь святих апостолів, яка, будучи продовженням Євангелія, розповідає про служіння, труди та подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. Головною темою є розповідь про Апостольський Собор 51-го року як основоположну подію в житті Церкви, яка стала догматичним підґрунтям для відмежування християнства від обрядового юдейства і самостійного поширення його у світі.
Свій земний шлях апостол Лука завершив у віці 84-х років мученицькою смертю. Був похований у Фівах, де від його святих мощей відбувалося багато зцілень. У другій половині IV століття їх з великою шаною перенесли до Константинополя.
Святий апостоле і євангелисте Луко, моли Бога за нас!
Ігумен Саватій (Собко)
17 Oct, 16:11
https://www.youtube.com/live/5OflxA8ZDfA?si=HGbfO_YQDMG0RLTT
Ігумен Саватій (Собко)
17 Oct, 04:30
17 жовтня – памʼять Пророка Осії
Святий пророк Осія, син Веерії, походив з коліна Іссахарового. Він жив у VIII ст. до Різдва Христового (не пізніше 722 р.) в Ізраїльському царстві та був сучасником святих пророків Ісаї, Михея та Амоса.
У той час багато його співвітчизників відступили від істинного Бога і, забувши Його благодіяння та чуда, почали поклонятися ідолам. Святий пророк Осія своїми мудрими настановами знову повертав їх до стародавнього благочестя. Він безстрашно викривав моральну і духовну деградацію свого народу, нагадуючи про їхній союз із Богом і важливість дотримання Його законів. Докоряючи жителям Ізраїлю за беззаконня, пророк передрікав їм великі біди від чужинців, переселення в ассирійський полон і наступне звернення їх до Бога. Осія наголошував, що справжня вірність Богу виявляється не тільки в жертвоприношеннях, але і в щирій любові та милосерді (Ос. 6:6).
Майже за тисячу років до приходу Спасителя святий пророк за натхненням Святого Духа провістив, що припиняться старозавітні жертвоприношення та більше не буде Ааронового священства (Ос. 3:5), а по всій землі пошириться істинне Богопізнання (Ос. 2:20). Пророк Осія також говорив про Христа, що Він повернеться з Єгипту (Ос. 11:1; порівн. Мф. 2:15), воскресне на третій день (Ос. 6:2; порівн. 1Кор. 15:4) і переможе смерть (Ос. 13:14; порівн. 1Кор. 15:54-55). Ці пророцтва вказують на тісний зв’язок старозавітних пророцтв із Новим Завітом, підкреслюючи, що весь шлях спасіння людства було передбачено ще задовго до народження Христа. Пророцтва святого Осії включені до книг Святого Письма і є глибоким джерелом духовної мудрості.
Пророче служіння святого Осії тривало понад 60 років. Незважаючи на тривалу невдячність і спротив з боку свого народу, він залишався відданим Божому покликанню, показуючи приклад непохитної віри та терпіння. У глибокій старості, все своє життя присвятивши виконанню волі Божої, богонатхненний пророк мирно спочив і був похований у своїй землі.
Святий пророк Осія, син Веерії, походив з коліна Іссахарового. Він жив у VIII ст. до Різдва Христового (не пізніше 722 р.) в Ізраїльському царстві та був сучасником святих пророків Ісаї, Михея та Амоса.
У той час багато його співвітчизників відступили від істинного Бога і, забувши Його благодіяння та чуда, почали поклонятися ідолам. Святий пророк Осія своїми мудрими настановами знову повертав їх до стародавнього благочестя. Він безстрашно викривав моральну і духовну деградацію свого народу, нагадуючи про їхній союз із Богом і важливість дотримання Його законів. Докоряючи жителям Ізраїлю за беззаконня, пророк передрікав їм великі біди від чужинців, переселення в ассирійський полон і наступне звернення їх до Бога. Осія наголошував, що справжня вірність Богу виявляється не тільки в жертвоприношеннях, але і в щирій любові та милосерді (Ос. 6:6).
Майже за тисячу років до приходу Спасителя святий пророк за натхненням Святого Духа провістив, що припиняться старозавітні жертвоприношення та більше не буде Ааронового священства (Ос. 3:5), а по всій землі пошириться істинне Богопізнання (Ос. 2:20). Пророк Осія також говорив про Христа, що Він повернеться з Єгипту (Ос. 11:1; порівн. Мф. 2:15), воскресне на третій день (Ос. 6:2; порівн. 1Кор. 15:4) і переможе смерть (Ос. 13:14; порівн. 1Кор. 15:54-55). Ці пророцтва вказують на тісний зв’язок старозавітних пророцтв із Новим Завітом, підкреслюючи, що весь шлях спасіння людства було передбачено ще задовго до народження Христа. Пророцтва святого Осії включені до книг Святого Письма і є глибоким джерелом духовної мудрості.
Пророче служіння святого Осії тривало понад 60 років. Незважаючи на тривалу невдячність і спротив з боку свого народу, він залишався відданим Божому покликанню, показуючи приклад непохитної віри та терпіння. У глибокій старості, все своє життя присвятивши виконанню волі Божої, богонатхненний пророк мирно спочив і був похований у своїй землі.
Ігумен Саватій (Собко)
16 Oct, 16:39
https://www.youtube.com/live/goQ0zYOdVO8?si=__s3Ep3lwO0OWebc
Ігумен Саватій (Собко)
16 Oct, 08:22
16 жовтня – пам’ять мученика Лонгина сотника
Життя Лонгина Сотника, відомого також як Святий Лонгин, є прикладом перетворення від римського воїна до вірного послідовника Христа. Лонгин був сотником римської армії, який командував загоном, що був присутній при розп’ятті Ісуса Христа на Голгофі. Його роль в історії стала особливо значущою завдяки його свідченню про смерть Спасителя.
Після розп’яття, за Євангелієм від Матвія (27:54), саме Лонгин, бачачи, як темрява покрила землю і відбулося землетрус, виголосив знамениту фразу: «Воістину цей чоловік був Сином Божим». Це свідчення, виголошене язичником, стало одним з перших публічних визнань божественності Христа після Його смерті.
За переданням, Лонгин також разом з іншими воїнами пильнував біля гробу Христа після Його поховання. Він став свідком Його Воскресіння, що ще більше зміцнило його віру. Після цього Лонгин залишив військову службу та став проповідувати християнство.
Його діяльність викликала ненависть серед римської влади, яка вважала християнство загрозою. Лонгин був схоплений і страчений за віру, а Церква канонізувала його як мученика.
Святий Лонгин є символом навернення і щирого каяття, оскільки він перейшов шлях від невіруючого воїна до вірного свідка Ісуса Христа. Його пам’ять вшановується в християнській традиції як приклад сміливої віри і мучеництва заради істини.
Життя Лонгина Сотника, відомого також як Святий Лонгин, є прикладом перетворення від римського воїна до вірного послідовника Христа. Лонгин був сотником римської армії, який командував загоном, що був присутній при розп’ятті Ісуса Христа на Голгофі. Його роль в історії стала особливо значущою завдяки його свідченню про смерть Спасителя.
Після розп’яття, за Євангелієм від Матвія (27:54), саме Лонгин, бачачи, як темрява покрила землю і відбулося землетрус, виголосив знамениту фразу: «Воістину цей чоловік був Сином Божим». Це свідчення, виголошене язичником, стало одним з перших публічних визнань божественності Христа після Його смерті.
За переданням, Лонгин також разом з іншими воїнами пильнував біля гробу Христа після Його поховання. Він став свідком Його Воскресіння, що ще більше зміцнило його віру. Після цього Лонгин залишив військову службу та став проповідувати християнство.
Його діяльність викликала ненависть серед римської влади, яка вважала християнство загрозою. Лонгин був схоплений і страчений за віру, а Церква канонізувала його як мученика.
Святий Лонгин є символом навернення і щирого каяття, оскільки він перейшов шлях від невіруючого воїна до вірного свідка Ісуса Христа. Його пам’ять вшановується в християнській традиції як приклад сміливої віри і мучеництва заради істини.
Ігумен Саватій (Собко)
15 Oct, 16:22
https://www.youtube.com/live/WUnmgD5jmYo?si=kDDblAyLMHzwcgbZ
Ігумен Саватій (Собко)
15 Oct, 05:31
⚪️ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ⚪️
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за упокій, для поминання на Богослужінні 19 ЖОВТНЯ в Димитрівську поминальну суботу.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Ми молимося за спочилих християн на кожній Літургії, а особливо у дні загального поминання померлих, які називаються батьківськими поминальними суботами.
У ці дні ми згадуємо на Богослужіннях усіх спочилих одвіку християн, наших отців, матерів, братів і сестер. Ми молимося про те, щоби Господь дарував їм вічний спокій, і пам’ять про них вічно жила у серцях. Пам’ять – це те, з чого народжується вдячність і пошана, що формує нас як дітей своїх батьків і послідовників Христа.
Преподобний Паїсій Святогорець говорив, що найкраща допомога померлим - це їх поминання на богослужінні. "Заупокійні служби - це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла...".
Разом з батьками та родичами, згадаймо в молитвах імена всіх загиблих українських воїнів та невинно вбитих мирних громадян України. У Бога немає чужих. Всі ми рівні.
У поминальну суботу, по можливості, відвідайте храм і піднесіть молитву під час Літургії та панахиди за спочилих близьких і рідних, робіть справи милосердя, засвідчивши свою небайдужість і любов, що перемагає саму смерть.
Упокій Господи, спочилих рабів Твоїх!
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за упокій, для поминання на Богослужінні 19 ЖОВТНЯ в Димитрівську поминальну суботу.
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—
Ми молимося за спочилих християн на кожній Літургії, а особливо у дні загального поминання померлих, які називаються батьківськими поминальними суботами.
У ці дні ми згадуємо на Богослужіннях усіх спочилих одвіку християн, наших отців, матерів, братів і сестер. Ми молимося про те, щоби Господь дарував їм вічний спокій, і пам’ять про них вічно жила у серцях. Пам’ять – це те, з чого народжується вдячність і пошана, що формує нас як дітей своїх батьків і послідовників Христа.
Преподобний Паїсій Святогорець говорив, що найкраща допомога померлим - це їх поминання на богослужінні. "Заупокійні служби - це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла...".
Разом з батьками та родичами, згадаймо в молитвах імена всіх загиблих українських воїнів та невинно вбитих мирних громадян України. У Бога немає чужих. Всі ми рівні.
У поминальну суботу, по можливості, відвідайте храм і піднесіть молитву під час Літургії та панахиди за спочилих близьких і рідних, робіть справи милосердя, засвідчивши свою небайдужість і любов, що перемагає саму смерть.
Упокій Господи, спочилих рабів Твоїх!
У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.
Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——
❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.
Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082
Для пожертв:
▪️ за номером картки:
4441111040253092
▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A
▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy
▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605
▪️ PayPal:
[email protected]
▪️ https://savatiy.com/donate
——
🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!
Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!
З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій (Собко)
Ігумен Саватій (Собко)
15 Oct, 04:55
15 жовтня – памʼять преподобного Євфимія Нового, Солунського
Преподобний Євфимій Новий, Солунський, у миру Микита, був уродженцем міста Анкіри в Галатії. Його батьки, Єпіфаній та Анна, вели доброчесне християнське життя, і їхній син із дитинства відзначався лагідністю, чесністю та послухом. У семирічному віці він залишився без батька і незабаром став опорою для матері в усіх справах.
Пройшовши військову службу, Микита за наполяганням матері одружився. Після народження дочки він таємно залишив дім, щоб вступити до монастиря. Преподобний Євфимій подвизався 15 років на горі Олімп, де старці навчили його монашеським подвигам.
Згодом преподобний переселився на Святу Афонську гору. По дорозі, дізнавшись, що його мати та дружина здорові, він повідомив їм, що став ченцем, і надіслав їм хрест, закликаючи наслідувати його приклад.
На Афоні преподобний прийняв велику схиму і прожив три роки в печері, у повному мовчанні, борючись із спокусами. Довгий час святий Євфимій подвизався на стовпі неподалік від Солуні, наставляючи тих, хто приходив за порадою, та зцілюючи хвороби.
Преподобний настільки очистив свій розум і серце, що був удостоєний Божественних видінь і одкровень. За Божим велінням, у 863 році на горі Перистера неподалік від Солуні святий Євфимій заснував дві обителі, якими керував 14 років, залишаючись у сані диякона. В одній із цих обителей прийняли постриг його мати та дружина.
Перед своєю кончиною преподобний усамітнився на острівці біля Афону, де й помер у 898 році. Його мощі були перенесені до Солуні. Преподобного Євфимія називають Новим на відміну від преподобного Євфимія Великого.
Преподобний Євфимій Новий, Солунський, у миру Микита, був уродженцем міста Анкіри в Галатії. Його батьки, Єпіфаній та Анна, вели доброчесне християнське життя, і їхній син із дитинства відзначався лагідністю, чесністю та послухом. У семирічному віці він залишився без батька і незабаром став опорою для матері в усіх справах.
Пройшовши військову службу, Микита за наполяганням матері одружився. Після народження дочки він таємно залишив дім, щоб вступити до монастиря. Преподобний Євфимій подвизався 15 років на горі Олімп, де старці навчили його монашеським подвигам.
Згодом преподобний переселився на Святу Афонську гору. По дорозі, дізнавшись, що його мати та дружина здорові, він повідомив їм, що став ченцем, і надіслав їм хрест, закликаючи наслідувати його приклад.
На Афоні преподобний прийняв велику схиму і прожив три роки в печері, у повному мовчанні, борючись із спокусами. Довгий час святий Євфимій подвизався на стовпі неподалік від Солуні, наставляючи тих, хто приходив за порадою, та зцілюючи хвороби.
Преподобний настільки очистив свій розум і серце, що був удостоєний Божественних видінь і одкровень. За Божим велінням, у 863 році на горі Перистера неподалік від Солуні святий Євфимій заснував дві обителі, якими керував 14 років, залишаючись у сані диякона. В одній із цих обителей прийняли постриг його мати та дружина.
Перед своєю кончиною преподобний усамітнився на острівці біля Афону, де й помер у 898 році. Його мощі були перенесені до Солуні. Преподобного Євфимія називають Новим на відміну від преподобного Євфимія Великого.
3,246
subscribers
747
photos
24
videos
