Гравці, вітаю!
Особистий кордон як нейропротектор:
Коли хтось порушує твої границі, це не просто неприємність — це фізіологічна атака. Мозок одразу активує мигдалеподібне тіло, яке відповідає за тривогу, і запускає викид кортизолу. Кортизол, до речі, не тільки готує тебе до бою, але й може серйозно підірвати твоє здоров’я, якщо виділяється надто часто. А це пряма дорога до хронічного стресу. Неприємно, правда?
Поки ти розмірковуєш, чи варто відстоювати свої границі, тіло вже бореться за твоє благополуччя. Виникає ціла біохімічна буря — кортизол, адреналін, зниження рівня серотоніну — усе це відбувається, коли ти дозволяєш іншим безцеремонно втручатися у твій простір. І так, люди іноді вступають в емоційні ігри, щоб маніпулювати і контролювати інших. Порушення границь може бути формою такої гри, де одна сторона прагне утвердити свій вплив за рахунок іншої. Знову неприємно, правда?
Коли ти відстоюєш свої границі, мозок перемикається. Префронтальна кора починає працювати більш усвідомлено, ти береш контроль у свої руки, і це призводить до викиду дофаміну — гормону, який каже: «Ти переміг, гра знову під твоїм контролем». Серотонін повертається на своє місце, і разом з ним приходить відчуття впевненості та спокою.
Запам’ятай: границі — це не слабкість і не егоїзм. Уяви собі маленькі клітини в твоєму тілі, які піддаються атаці, і твоя задача — повернути їх у стан спокою. Сприймай це як наукову необхідність. Нагадуй собі про це. Вже трохи легше?
Обіймаю душею 💛
