Я повернувся
Дякую всім, хто дочекався і висловлюю співчуттям всім, хто відписався. Канал дійсно ожив, з цього моменту тут знову будуть з'являтись переклади. Не обіцяю, що їх буде багато, але можна очікувати на певну регулярність.
Далі будуть відповіді на основні питання по каналу. Не знаю чи воно вам треба.
Куди пропадав?
Я думав, що закриваю проєкт. По-перше, я сильно вигорів. В якийсь момент переклад статей перестав приносити задоволення й перетворився на обов'язкову роботу (за яку ще й не платять).
Якось зловив себе на думці, що перекладаю не ту статтю, яка мене цікавить, а ту, яка має зайти підписникам. Це явно далеко від першопричини створення каналу: давати українцям доступ до якісної та унікальної інформації українською.
По-друге, втрата стимулів. З цим складніше. Через орієнтацію на авдиторію, канал почав сприйматись, як щось комерційне. У стрічці почала з'являтись реклама, іноді не дуже якісна (вибачте). Попри те, що вона не приносила особливих грошей, я продовжував її постити, бо не бачив інших причин для ведення проєкту. Більше такого не буде: не тільки поганої реклами, але й реклами загалом.
А що тепер? Та все так само. Я все ще не маю практичних стимулів вести канал. Звісно, буду вдячний за ваші донати, проте, вони явно не перекриють всю роботу. У найкращі місяці я отримував донатами трохи більше за 1 000 гривень (таке було один чи два рази). Це приємно, але один переклад може зайняти 8-12 годин роботи. А таких перекладів за місяць декілька.
Тому звертаюсь до нематеріальних стимулів. Окрім абстрактної віри у цінності, хочу використовувати канал, як майданчик для зборів. Останнім часом опікуюсь достатньою кількістю зборів, тому потребую більшого розголосу.
По-третє, мене сильно напрягала інформаційна компанія проти телеграму. Постійно гризла думка, що я веду "український" проєкт у російській соцмережі.
Що змінилось? Я усвідомив, що не можу і не хочу злазити з телеграму. Переосмислив для себе деякі моменти щодо використання соцмережі, але глобально вважаю, що користі від ведення «хтозна-що» явно більше. На жаль, цей месенджер продовжує вкорінюватись в щоденному житті українців. То хай тут хоча б буде якісний контент.
Вірю, що поки не з'явиться глобальний тригер, — суспільство не почне дискурс про ризики телеграму. То ж поки так.
Що буде із «хтозна-що» далі?
Та нічого, все як і раніше.
Буде трохи легший тон оф войс, щоб не так офіційно та пафосно. Буде багато зборів. Одна з головних причин, чому я повертаюсь до проєкта — бажання мати додатковий майданчик для просування зборів, якими займаюсь у своєму блозі про літературу.
Буду перекладати різне: різні теми, різні розміри текстів, різні формати. Мабуть, буде більше довгих текстів. Бо вони зазвичай більш якісні та цікаві. Можливо, буду розповідати про класні українські тексти. Загалом можете пропонувати свої ідеї, буду тільки радий.
Ще раз дякую всім хто залишився (ви ж не просто забули відписатись?), це прикольно, що через рік без активності, на каналі залишається така кількість людей.
Що я можу зробити?
Я буду неймовірно вдячний за вашу активність. Я слідкую за статистикою: кожен ваш лайк, репост чи донат неймовірно мене мотивують. Не описати, наскільки приємно, коли бачу коментар з подякою. Буквально, потім ще кілька днів тішу себе думкою, що комусь подобається мій контент.
Щодо донатів. Не впевнений у доцільності створення buymeacoffee, бо не думаю, що є багато людей, які готові підтримати фінансово. Тому залишаю лише банку та приватівську карту. Всі гроші підуть на розвиток каналу: підписка на видання, у яких я беру статті (щоб не катувати себе vpn'ом); книжки, які я купую для благодійних розіграшів; символічне підтримання моєї менталки, яка дає змогу закінчити переклад і не поїхати дахом;
Перший переклад вже готовий. Наступний буде не такий великий, але не менш цікавий. Надсилайте цей допис всім друзям/батькам/родичам з села/домашнім улюбленцям/людям з чату осбб/колишнім. Буду дуже радий побачити багато переглядів та реакцій, то ж все у ваших руках.
Пристебніться, ми продовжуємо...
