Did Panas

Північнокорейські розвідниці перед виходом за лінію фронту здають документи, нагороди та цицьки командирам.

Щось я такий злий, просто гумору не вистачає...

Подейкують, сьогодні Безумній висловили народну любофф на вулиці?

Починаю шкодувати, що отримав український номер телефону. В середньому два рази на день телефонує якесь щось та розповідає то про те, що я виграв сто піццот тищ гривень, то про те, що на моєму рахунку в Приватбанку знайшли мишу, яка жере гроші, а то про те, що "Слава Україні, для підтримки ЗСУ ми пропонуємо вам льготні тарифи на електроенергію" (і це при тому, що ці тарифи не "льготні", курво рогата, а "пільгові"!).

Хоча, маю зазначити, що на іспанський номер, буває, телефонують також цікаві типи. То якийсь поцоватий запис розповідає мені на русскам йизикє, що "с вами говорит инспектор Виктор Гонсалес из федеральной полиции, отвечайте на мои вопросы" (йоппнуті русскійє не знають, що в Іспанії ніякої федеральної поліції тупо нема, а є Цивільна гвардія), то пропонують ті ж пільгові електротарифи, але без розповідей про допомогу ЗСУ, а то вмовляють змінити телефонну компанію, бо ця якась некрасива... Але ці деренчать бодай не так часто.

А німці взагалі не деренчать. На німецький номер мені з подібних лайдаків телефонує зрідка лише якийсь пришелепкуватий "британський брокер", який російською мовою розповідає мені, що моя найкраща на світі дружина вклала кудись гроші й він їх тепер може допомогти мені повернути. Я кажу йому "Слава нації - смерть ворогам" і він зникає місяці на три. Потім телефонує інший.

Французи пообіцяли українцям свої "Міражі" на початку 2025 року. Круто, правда ж?

А я чомусь розчарований. Бо ці "Міражі", які, певно, прибудуть до України (це, до речі, не подарунок, а продаж - втім, це нормально, я далекий від того, щоб волати "Дайте все здарма та вклоніться низенько!") - це машини, які списують або вже списали з озброєння французької армії. Французькі військові вважають їх морально застарілими для своїх ВПС і тому їх продають до Марокко, до Йорданії... тепер от до України.

Французька армія переозброїлась на інші літаки, "Рафаль". І оці "Рафалі" українці хотіли купити (ну, скажімо правдочку: купити для українців їх хотіли німці, за свої гроші). Але французи відмовили та продали "Рафалі" до Сербії, причому дешевше, ніж їх торгували німці для ЗСУ. Певно, сербам потрібніше, їм не терпиться їх русскім показати, похвастатись, будівничі плани продемонструвати...

Це вже не вперше таке спостерігаю. Оно, французи продали вірменам свої новітні БТРи - їх теж просили українці, але вірменам вони теж, видно, потрібніші - похвастатися в ОДКБ, показати своїм новим друзям - іранцям, з якими вони щойно підписали оборонну угоду розміром в півмільярда доларів та іранські військові бази на території Вірменії...

Я так розумію, нова військова доктрина Франції - показувати русскім свою зброю, дати її добряче роздивитися та перемалювати. Тоді русскіє злякаються й нічого поганого французам не робитимуть.

Подивився на фотку того ізраїльського солдата, який вконтрапупив Ях'ю Сінвара. Класичний молодий єврейський ботан, лишень без окулярів. В непідігнаному однострої б/у, з кумтою, яка от-от вивалиться з петлиці. Тим не менш, він майстерно завалив того кнура, бо він - дроновод, причому, за відгуками командирів - неабиякий. Певно, геймер з дитинства. :)

Ця картина чудово годиться на алегорію: "Звитяга розуму та вміння над тупістю та злобою".

Как-то Шива
После пива
Чувствовал себя паршиво:
Ползал, распевая:
"Ом намах Шивайя!".

***

Как-то к Кали
На хинкали
Две апсары прискакали.
С перепою в Брамапутру
Уронили Камасутру.

***

Как-то Кришна,
Встретив Раму,
Врезал Раме в харю рамой.
Долго мир потом гутарил:
"Рама-рама, харе-харе".

***

Как-то Яма,
Рухнув в яму,
Придавил там Ханумана.
Нам не жалко Ханумана:
Выкрутится, обезьяна.

#нашмарічкосвіт

Купили дитині лісапета. Радісна, щаслива... питає - а де тато, чому не присутній при такій знаменній події?

Мама відповідає: ото, аби в тебе був лісапет, папа має ходити працювати. І мама працює, щоб у тебе лісапет був.

Марі трохи замислюється, потім питає: - Мамо, а де тоді мій другий лісапет?

Австралія передає Україні одразу 49 танків "Абрамс", які були випущені в 1980-ті роки. Це дуже багато, більше, ніж передали американці. І ці танки, як пише німецьке видання Merkur.de, були модернізовані з урахуванням того, як показали себе американські "Абрамси" в Україні.

Бо показали вони себе, м'яко кажучи, не вельми. З 31 танка Abrams, отриманого ЗСУ в 2023 році, втрачено 16 штук, пише військово-дослідницька команда Oryx. Це - другий показник серед інших танків іноземного виробництва, отриманих Україною. Леопарди-2 також зазнали великих втрат: скажімо, з переданих Бундесвером Leopard-2A6 були втрачені 13 штук, з переданих кількома країнами (Німеччиною, Іспанією, Голландією) машин Leopard-2A4 був втрачений 21 танк.

Натомість, старіші та легші за всі досі перераховані моделі німецькі Leopard 1A5, яких було передано Україні набагато більше всіх інших - більш ніж 100 штук, втрачені були лише 3. Можна було б подумати, що це через те, що вони легші та швидші, але британські Challenger 2, теж важкі танки, яких було передано 30 штук, втратили лише 2. Так само, як і з переданих Швецією 40 важких танків Stridsvagn 122 (це трохи перероблені Leopard 2A5) було втрачено 7 машин. З переданих Німеччиною та Іспанією аналогів цієї машини, Leopard-2A5, не було втрачено досі жодної.

Німецькі військові інженери звертають увагу на те, що Leopard 1 є набагато більш швидкими та маневреними танками, ніж усі інші. Окрім того, вони, як і Leopard-2A5 та Stridvagn 122, відрізняються більшою проходимістю. Можливо, через це вони зазнають значно менших втрат. А у британських "Челленджерів" - кращий протиповітряний захист.

Сподіваюся, що австралійці справді переробили свої "Абрамси" з урахуванням досвіду українських боїв. 49 машин - це багато, а в нинішніх умовах - так просто дуже багато. Роїські танки зазнають набагато більших втрат (стверджує той же Oryx), а замінити вже майже нічим: за даними британської розвідки MI8, кількість танків в роїських місцях зберігання скоротилася вже на 2/3, а виробництво кульгає, бо неможливо випускати танки з підсанкційним обладнанням - ну, тобто, вони те обладнання, звичайно, так-сяк крадуть, але вкрай недостатньо.

Проблема полягає ще в тому, що досі ця війна була війною не дуже танковою. Танки відіграють свою роль, але далеко не таку, як під час, скажімо, Другої Світової. Можливо, це зміниться, якщо Україна отримає перевагу в танках. Це цілком можливо.

Таке відчуття, що прийшов на Суккот праотець Абрахам з ангелами та власноруч вконтрапупив того Сінуара. Триндець мармизі. Заходить до хати упир волохатий і гомін стихає кругоооом...

А банбардіровщік для йідрьоной бонби вже є чи знову клятий Захід не дасць?

І знову Залужний висловлює те, що мав висловити бубачка. Не "план перемоги", а грунтовні постулати нового розподілу сил в світі й основні, цілком конкретні прагнення України. Не "Сдєлайтє нам красіво, ви нам винні, ми вас захищаємо", а конкретне розуміння безпеки та шляху її досягнення.

Як гадаєте, коли з'являться безуглі та почнуть гавкіт? Три... два... один...

В третьому сезоні "Борджіа", щойно йде сцена якого-небудь свята з танцями - музики грають гімн Ізраїля. :) Історично все точно: цю мелодію вперше заграли в Італії, наприкінці XV століття. І євреям, яких турки витурили з Костянтинополя, саме Папа Олександр Шостий Борджіа притулок в Римі дав.

Але все одно чомусь смішно. :)

Протягом останнього тижня ізраїльські спецслужби заарештували вже чотирьох куплених на іранські гроші ізраїльтян, які виконували для іранської розвідки різноманітну гидоту: писали на стінах всяку хуйню, фотографували й передавали до Ірану наслідки падіння ракет, дронів та уламків, навіть автівки підпалювали. Четверо. Ізраїльських. Громадян.

Всі - з роїсі.

Сьогодні вже не всяк скаже, хто такий стельмах, хоча прізвище це залишилося в українській мові й є в багатьох українців. А стельмах - це тесля, який робить всякі дерев'яні транспортні засоби - вози, наприклад, разом із колесами (а не самі лише колеса, як зазвичай вважається), санчата тощо.

Але звідки взялося це дивне слівце? Я цього не знав, аж доки не напоровся на старовинну німецьку назву таких майстрів - Stellmacher (тобто, той, хто робить Gestell - оці самі дерев'яні конструкції). А ще німці їх називають "той, хто майструє вози" - Wagenmacher, скорочено - Wagner. Отже, прізвище Стельмах німецькою перекладається, як Вагнер. Отаке мовознавство, малята.

Коли Соломон бен Давид мав стати царем іудейським, Г-сподь спитав його: "Що ти бажаєш від Мене отримати: мудрість чи багатство?". Соломон подумав, що, отримавши мудрість, зможе отримати й багатство, тому попросив у Б-га мудрість. І став наймудрішою людиною на світі, а відтак - найбагатшим царем свого часу.

Здається, бубочка обрав багатство.

Пропоную чергові ініціативи: "Стратегія тріумфу", "Агенда звитяги" та "Розклад досягнення абсолютної стратегічної переваги". Ну, ще можна для русскіх: "Анука побежать".

Результат першого аналізу ̶к̶а̶л̶у̶ плану перемоги.

Що мають виконати союзники: надати зброю, надати дозвіл бити цією зброєю вглиб території пахомії, надати гроші на війну та повоєнне відновлення, посилити санкції проти пахомів, прийняти Україну в НАТО просто зараз.

З цих пунктів союзники готові виконати два: надати гроші на війну та повоєнне відновлення, а також посилити санкції проти пахомів. При цьому обидва пункти вони бажають виконати частково, а один-єдиний голос Угорщини проти санкцій перекреслює навіть існуючі пакети (а є ще Словаччина, а є ще й інші невдоволені, але поки мовчазні).

Що має виконати українська влада: отримати гроші на війну, отримати гроші на повоєнну відбудову. Все.

Як ви гадаєте, це реалістично? Я вважаю, що ну просто цілком. Для прийняття та виконання цього плану слід написати листа Санта Клаусу і він все влаштує якнайкраще.

Якщо НАРЕШТІ озвучений сьогодні план перемоги справді означає, що в Україні нема внутрішніх ворогів, а є лише зовнішній ворог - то слід очікувати, що має бути створений уряд національної єдності. За участю опозиції, яка має отримати в цьому уряді ключові позиції. КЛЮЧОВІ. Причому під опозицією я маю на увазі справжню опозицію, а не зажопів та майбахів.

Доки цього не сталося - цей план, загалом, є тим же самим, що й "формула миру", а саме - закликом "сдєлайтє мнє красіво".

А єврейські свята не припиняються. Сьогодні заходить перше осіннє свято, свято врожаю - суккот. В цей день ввечері євреї виходять із своїх домівок, їдуть в поля чи в ліси (щоправда, дехто примудряється просто вийти на балкона тай годі) та будують собі курені - суки (з наголосом на останній склад, пані та панове огуднички!), тому й свято так називається. Суккот - свято куренів. Ну, й ночують в них цілий тиждень, а ночами розпалюють вогнища, веселяться та радіють новому врожаю.
На суккот слід їсти щось із нового врожаю: в Ізраїлі це традиційно - м'який білий хліб хала, який їдять з медом (смакота, скажу я вам!), обов'язково - якісь страви із капусти (зазвичай голубці), а також осінні фрукти - гранати та хурму.
Вважається, що прожити тиждень в сукі треба, аби вийти зі звичного кола, подивитись на своє життя немовби трохи збоку. Це особливо допомагає міським жителям - побачити над собою зоряне небо вночі, послухати мудрих гаонів та трохи подумати. За сім днів Суккоту євреїв символічно відвідують сім праотців-пророків: Абрахам, Іцхак, Яаков, Давид, Мойсей, Аарон та Йосип. А восьмий, останній день, називається з відлунням єврейського (або британського) приколізму: Шміні Ацерет, що перекладається, як "Затримайтесь на восьмий".
Мовляв: сім днів просвяткували - то й восьмий не завадить. 🙂
Ам Ісроель хай, хаверім ве хаверот. Нехай буде врожай, нехай буде, що святкувати. І це я не лише про євреїв. Україні, гадаю, як країні потужно аграрній, теж добрі врожаї важливі. А подивитися збоку на життя та на справи не завадить всякому. Доброго свята, мої хороші.