Християнські вірші

Тобі, Господь, сердечну щиру вдячність
У цей благословенний день несу...
Пробач, що часом мала необачність
Не оцінити всіх творінь красу.

Прости коли взяла без благовіння
Окраєць хліба чи води ковток;
Коли, схиливши з поспіхом коліна,
Я не за все подякувала, Бог...

Твоя любов натхненна і безмежна,
Всі почуття мої Тобі несу.
Прости, що мала я необережність
Не помічати іноді красу...

А навкруги все створено для мене,
І все говорить про любов Христа:
Весна квітуча, літечко зелене,
І осінь ця барвисто-золота.

І кожний плід напоєний любов'ю,
Він пахне небом, сонцем і дощем.
Схиляюсь, Боже, я перед Тобою,
Дбайливим Батьком, люблячим Творцем.

За храм рукою зведений Твоєю,
Де ми шукаєм Божого лиця,
Де небо зустрічається з землею
І прославляють Господа серця.

Прославмо ж із глибин наших сердечних
Найкраще, найславніше із Імен,
Того, хто любить щиро, безконечно...
Благословен Господь! Благословен!

1.Ви знаєте і світ не містить слів,
Щоб гідну славу Господу віддати.
За все прекрасне, що наш Бог створив,
За все що нині можемо ми мати.

2.Я думаю, якби все полічить,
Що кожен день рука Його давала,
Не зможе жодна книга все вмістить,
Тих милостей що з рук Його приймали.

3.І скільки б ми не славили Творця,
Не зможем гідну славу Господу віддати.
Він все подарував нам для життя.
Що зможем ми у ніг Його покласти?

4.Хала Господь, за все Тобі хвала!
За хліб щоденний за врожай на полі!
Не в силах підібрати я слова,
Щоби подякувать за все у моїй долі.

5.Хвала за сонце, що світило вдень.
І наші ниви щедро зігрівало.
За серце повне радісних пісень,
І за дощі ,що землю поливали.

6.Хвала за теплоту погожих днів,
За мирне небо, що пливе над нами.
За осінь, що Ти знову подарив,
І за комори, повні що плодами.

7.За вітерець легенький у жару,
За землю, напував яку дощами,
За силу, що давав у будь-яку пору,
Коли у ній ми ,Господи, потребу мали.

8.За теплий дім, за спокій у краю,
За день і ніч, за чисте й світле небо.
За квіти, трави ,вранішню росу,
За сонце,місяць ,зірочки у небі.

9.Хвала Тобі за кожен день і мить,
За кожен подих в тихий час молитви.
Хвала за те що чуєш,і прожить,
Нам знову дав ще рік у мирі й світлі.

10.Ти скрізь благословив - на полі,у саду.
Без Тебе,праця користі не мала б,
Без Тебе, не дала б земля плоду.
Без Тебе, о Ісус,ми радості немали б.

11.Хвала Господь, за все Тобі хвала.
За день цей, що з Твоєї волі маєм,
За те, що у Тобі знайшли життя,
За благодать, що з рук Твоїх приймаєм.

12.Ми не достойні всіх Твоїх щедрот.
А милостей Твоїх не заслужили,
Твоя любов є вище всіх висот,
І осягнуть її ми б незуміли.

13.Ти дав нам все, і хочеш
Щоб і ми Тобі належно Славу віддавали.
Щоби Тобі принесли ми плоди,
Щоби від серця ближнього прощали.

14.Життя пройде...як листя восени,
Як помах птахів, що летять у вирій.
Похилиться як в лісі ясени,
Навіки зникне у ходьбі не смілій.

15.І прийде час ,настануть ті жнива,
Яких всі люди довго так чекали.
І явна стане істина проста,
Наскільки Богу ми себе віддали.

16.Прийдуть жнива...останнії жнива,
І запитає в кожного Спаситель,
Що ти робив коли прийшла весна?
Хто був твій друг, і хто був твій учитель?

17.Ідуть жнива, останнії для нас...
А чи снопи свої ми пов'язали?
Чи правильно прожили ми свій час?
І скільки ми для Господа віддали?

18.Він дав нам все:можливість, вміння,час.
Лише щоби Його ми прославляли,
І все що Він потребує від нас,
Щоб ми плоди достойнії зібрали.

19.Він любить нас, тому благословив:
Доми, поля,городи, і нас із вами.
Потоки благодаті Він пролив,
Лише щоби народ Його прославив.

20.Отож давайте завжди в кожну мить,
Свого Спасителя і Бога величати.
За кожен день, дозволив що прожить,
Достойну славу Господу віддати

ЗНАЮ: МАЛО СКАЗАНО "СПАСИБІ"...

Я знаю: мало сказано «спасибі»,
Тих щирих слів до Бога в небеса…
А хочеться, щоб вдячність у молитві
Кричала голосніше, ніж нужда.

Замало ще в житті я оцінила
Ту милість, що являється щодня.
Нічим перед Творцем не заслужила,
Це тільки благодать Його дала.

Чи ж дійсно зрозуміла я насправді,
Яким багатством наділив Отець?
Як часто погляд в небо підіймаю
І щиро дякую Йому за все ?

За те, що можу бачити очима,
Як різнотрав'я помережило поля,
Як небо ділиться в грозу наполовину,
І з вітром бавиться жовтавий листопад.

А хтось лише змальовує в уяві:
Яке ж воно те сонце в небесах?
На що подібне яблуко духмяне?
Як верби мокнуть віттям у ставках?

Не чує хтось веселий сміх малечі,
Як плаче скрипка — лиш торкнись її...
Як зустрічають весну соловейки,
І як річки тікають поміж гір.

А хтось ніколи землю не відчує,
І не втече самий від суєти…
Стоптати трави, досвіта... босоніж...
Не порахує на снігу свої сліди.

Комусь не суджено дитину обійняти —
Руками пригорнути до грудей…
Сніжинки на долонях розглядати,
Торкнутись крапельки дощу, яка паде.

А хтось уже давно забув про спокій,
Де вибух не тривожить тихий сон;
Як пахнуть стіни у своєму домі ,
І будить тиша вранці за вікном.

Як поділити лиш окраєць хліба,
В голодні очі глянувши дітей?
Чи до останнього з війни чекати сина
В молитві на колінах ніч і день.

Бо найчастіше це не помічаєш,
Який щасливий ти серед людей.
Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш,
Того що було, більше не вернеш.

Коли не зможеш пригорнутися до мами,
Відчути теплоту її долонь,
Не вчуєш раптом рідний голос батька
І не спитаєш мудрості його.

Найгірше, щоб образу затаїти,
Не встигнути промовити: «Пробач».
Великий подарунок з неба — жити,
А ми самі вирішуємо як.

Чи вмієм справді цінувати Бога,
Що Сина Однородженого дав?
Так небо близько не було ніколи
І благодать зливалась через край...

Я хочу більше, Боже, відчувати,
Блаженство пропускати крізь єство,
Щоб бачити в дрібницях те багатство,
Яке, крім Тебе, не подасть мені ніхто!!!

І Бог сказав: нехай земля траву,
Та овочеве дерево народить,
Щоб сіяти насіння - ярину́,
І все за своїм родом плід приносить.

Це день був третій, воно добре є,
Сказав Господь і кожен досі бачить,
Земля нам з того дня все видає,
По роду, як Творець це передбачив.

А в шостий день людину Бог створив,
Щоби вона над всім запанувала,
Її в раю в Едені осадив,
І щедро їй земля плоди давала.

Отак Господь людину полюбив,
Що землю Він зробив для неї раєм,
І хоч Адам за всіх людей згрішив,
Він милості ще нас не залишає.

Це святкувати Бог нам повелів,
На рік, три рази перед Ним являтись,*
То ж восени останнє - свято жнив,
Його сьогодні будем відзначати.

Ми знову бачимо рясний врожай,
То милості є Божої ознака,
Вона не обминула і наш край,
І лине з наших вуст Йому подяка.

Бо свято жнив це зримий є урок,
Того,що світом не керує случай,
А в справах всіх земних присутній Бог,
І в нашому житті бере Він участь.

І благодать Господь ще ллє у світ,
Своє насіння Словом в нього сіє,
І ми повинні будем дати звіт,
Чи добре в нашім серці воно зріє.

Грядуть бо скоро Божії жнива,
І ми собі повинні уявляти,
Який духовний буде наш врожай,
І як з ним перед Господом постати.

Чи виявишся добрим ти зерном,
Чи бур’яном, посіяним лукавим,
Зерно, то буде зібране Христом,
Що роблять з бур’яном, то всі ми знаєм.

Жнива Господні - віку то кінець,
Ще мають всі заро́дити нагоду,
Тоді прославиться в Христі Отець,
Якщо ми принесем багато плоду.

А плід приносить той хто у Христі,
Як гілка з деревом перебуває,
Сама з себе́ вона не дасть плоди,
Й Отцем відтята у вогні згорає.

Хай свято жнив знов нагадає нам,
Що крім подяці за плоди чудові,
Господь радіє більше тим плодам,
Що зріють в нас у вірі і любові.

Сьогодні день подяки і хвали,
За плід, що нам земля вродила,
За фрукти гарні, овочі рясні
Господня благодать всім наділила.

За сонечко, що гріло сяйвом з неба,
За дощик проливний, за кожний день,
За все нам Богу дякувати треба,
І за пташиний спів пісень.

За квіточку пахучу в чистім полі,
Колосся золотисте на стеблі,
Що маєм вдосталь хліба, солі,
Достаток є на нашому столі.

Для спрагненого чисте джерело,
Господь дарує всім без плати,
І за повітря, що вдихаємо, тепло,
Хвалу Йому потрібно нам віддати.

Ми маєм все: здоров’я, світлий розум,
Ногами ходим, руки у нас є
Господь дає нам все, що просим,
Благословіння Своє з неба щедро ллє.

Та все не зможемо злічити,
Що милість Бога подає,
Давайте будемо хвалити,
За все що було і що є.

За дар спасіння пам’ятаймо,
За прощення усіх гріхів,
Сердечно Богу віддаваймо,
Хвалу Йому Царю Царів!!!!
АМІНЬ!!!

Вітання щирі в Господі Ісусі,
З любов'ю й щирістю, благословляєм вас,
Зібрались нині у одному Дусі
Щоб Господа прославити в цей час.

В нелегкий час тепер усі живемо ,
Та попри все з подякою в серцях!
Завжди хвалу Творцю ми віддаємо.
Молитва радості й подяки на устах!

Прекрасну днину маємо сьогодні ,
В Його руках минуле й майбуття
Дає достаток ми є не голодні
І хліб щоденний і поживу для життя!

В годину радості чи горя,
Заглянь у серце, що там для Творця?
Слова подяки, чи слова докору?
Чи нарікання без кінця?

Нагоду добру ти сьогодні маєш,
Не зволікай у роздумах своіх...
Що є цінніш? Ти знаєш чи не знаєш?
Сьогодні в світі безліч є доріг!

Господь є Цар від віку і довіку
Дає з достатком, і завжди
Лиш ти із щирістю звернись в молитві
За все подякуй
Й просто попроси!

Його любов усюди на планеті ,
Його любов у кожному із нас.
Це дар безцінний в цьому світі
У цей останній і важливий час!

Господь Творець ,ми дякуєм так щиро
Поклін і шану ми Тобі несем.
Наповни небо наше й землю миром.
А ми Тобі хваління принесем!

Нехай по Твоїй волі все вершиться
Спокій, і радість і скорбота у житті .
Твій прихід Господи не забариться,
Тому цінуймо часом в кожнім дні !

Поглянь в серденько сьогодні друже,
По чиїй волі зараз ти живеш?
Хіба тобі майбутнє не байдуже?
Кому поклін й подяку віддаєш?

Звернись до Бога просто й щиро!
Чекає Він і любить без кінця!
Бо Він піклується про все дбайливо ,
Усе в руках у Господа Творця!

А ми прославим нашого Ісуса!
У єдності хвалу складем!
Разом тримаймось щоб пройти спокуси,
Вперед з подякою упевнено ідем!

Бог вічності і всього Вседержитель!
У день подяки славить хор Тебе!
Ти наш притулок Ти є наш Спаситель!
Подяка і хвала від нас ,за все!

Не хлібом одним буде жити людина,
А словом,що сходить із Божих вуст,
У слові - премудрості вічні глибини,
Я в нього,як в дзеркало,завжди дивлюсь.

Воно нас навчає, як в світі жити,
Любити,прощати, творити добро,
Щоб світлом в темряві яскраво світити,
Щоб люди в нас бачили Божу любов.

Насичує душу святе Писання,
Бо часто голодна буває вона,
Коли ми до Слова свій зір не звертаєм,
Убога й занедбана буде душа.

Хто в Божому Слові завжди пробуває,
Той буде,як дерево,що навесні
Цвіте буйним цвітом,й на осінь врожаєм
Порадує око тобі і мені.

Радіє Господь,як зародим плодами,
Й в Небесному Царстві складемо скарби,
Й на ниві життєвій залишимо з вами
Не терен колючий,а добрі сліди.

В серцях зберігаймо слова Христові,
Щоб образ Його в нас виднівся завжди,
Воно нам поможе в земній дорозі
Перемагати й духовно рости.

Ми дбаєм про тіло в житті земному,
Та пам'ятаймо ,що є в нас душа,
Життя для неї - не в хлібі одному,
Життя для неї - в Господніх словах.

Тож дякуєм,Боже, за Істини слово,
За те,що для нас Ти його залишив,
У ньому - джерела Твоєї любові,
Ми в ньому спасіння для себе знайшли.

Дай ним дорожити,його цінувати,
Хай буде в пошані у кожній сім'ї,
Й подяку у серці для Тебе складати,
Хай пісня хваління лунає Тобі.

Тяжко так у житті тобі, знаю,
Невідомість лякає навкруг.
Та Я, Бог твій, тебе закликаю -
Ти почуй, що тобі Я кажу.

Я не хочу щоб гинули з ворогом
Мої діти на цій ось землі.
Бо Мене ви не слухали в доброму.
І не кликали ви у добрі.

Не просили про поміч ви, діти
Так, немовби Мене і нема.
Всіх людей Я люблю, ви повірте.
Особливих у Мене нема.

І спішу Я, коли ви до Мене
Кличете: "О, Господь, поможи!"
Відкриваю Свої вам обійми.
І вас кличу: " До Мене прийди"

Та до Мене ідуть - одиниці.
Не потрібен нікому Я тут.
Я до всіх простягаю правицю.
Для спасіння до Себе зову.

Я Отця Свого молю: "Господь Мій,
Не спіши Ти, Мій Отче, судить.
Може бути, що хтось ще сьогодні
Так захоче по новому жить.

Так захоче ось встать на коліна
І сказать: "Мене, Боже, пробач!
Хочу так у цю тяжку годину,
В покаянні, гріхи розказать"

Тиша знов навкруги, тільки десь там
У самотності плаче душа.
Десь у темряві ходить без світла.
Ну а світло горить в небесах.

Все горить, кличе все, все взиває -
Ти до неба свій зір підійми.
І побачиш душа дорогая
Ще багато у радості днів.

Бог живий, Він все бачить і чує.
Часто в серце говорить твоє.
Та живеш ти, як ніби не чуєш.
Ось тому так душа тужить все.

Нема з Богом легкої дороги.
Та одна перевага лиш є,
Що дорогою йти будеш з Богом.
Він підтримає, в вічність введе.

Він потішить, і всі твої рани
Вже оливою Він намастить.
І про тебе найкращії плани
Має, й виконає їх усі.

Не сумуй ти душа дорогая.
Лиш довірся Ісусу Христу.
Руки Він до тебе простягає,
"Ти поклич, Я до тебе прийду"

Потішити віршем

Ось першу проповідь почули ми,
Яка нам розкривала Боже Слово,
Вже й пролунали радісні псалми́,
В яких ми щиро прославляли Бога.

Схилившись на молитву, за Христа
подяку віддали́, за те, що й досі,
Продовжує Творець земне життя,
І кожен грішник, ще спастися в змозі.

Іде зібра́ння, свідчення, пісні
звучать, і я́ чекаю свою чергу,
Служіння бо таке, дав Бог мені,
Потішити вірше́м я винен церкву.

І я завжди́ хвилююсь, бо нема
упе́вненості, в тім, що вірш торкнеться
усіх, що дійсно я знайшов слова,
Якими відшукаю шлях до серця.

Я довго йшов до Бога, і тому́,
Здебільше мої вірші сповідальні,
І я надію маю, що кому́сь,
Мій грішний шлях покажеться повчальним.

Можливо в церкві хтось із молодих,
У сумнівах, ваганнях пробуває,
І приклад мій скоріш його прийти,
До Бога з покаянням спонукає.

А тим, хто в вірі зда́вна, з малих літ,
Хотілося б у ві́рші нагадати,
Що ми повинні стан духовний свій,
Постійно, до кінця перевіряти.

А де мені такі слова знайти,
Для тих, хто пробуває у печалі,
Щоб втішилися сестри і брати,
І віри в Божу милість не втрачали.

Писати вірш, заняття не складне,
Неважко римувати слово з словом,
Але в цій справі саме головне,
Це мати серце чисте перед Богом.

І я молюсь щоразу перед тим,
Коли в руках ще чистий лист паперу,
Щоб напоумив Бог і просвітив,
І допоміг розкрити ві́рша тему.

І я́кщо я поставив за мету,
Прославити Творця в своєму ві́рші,
І за любов віддячити Христу,
То я напевно, церкву ним потішу.

МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ

Оглядаюсь на шлях свій: так швидко роки пролітають,
Дні за днями біжать,й не повернуться більше назад,
Ми старієм,на жаль,ну а діти скоріш підростають,
Дочки наші й сини по дорозі ідуть з нами в ряд.

Часом нас обганяють й стають не по віку дорослі,
І здається, за часом не можемо встигнути ми,
Ніби вчора ще літо було, а сьогодні вже осінь
На порозі життя золотими змахнула крильми.

І так хочеться час хоч на хвильку, на мить зупинити,
Щоб у домі лунав ще хоч трохи дитячий сміх,
Щоб під нашим крилом ще побути змогли довше діти,
О,як хочеться нам зупинити років стрімкий біг.

Ми не в змозі спинити життя і назад щось вернути,
На все воля Господня хай буде у кожному дні,
Головне - в круговерті подій нам одне не забути:
Душі наших дітей у молитві до Бога нести.

Знає Він лиш Один,як від зла зберегти їх у світі,
І рука Його буде над ними і вдень,і вночі,
Боже світло їх шлях, ще незнаний, промінням освітить,
Хай молитва не згасне,хай серце твоє не мовчить.

Може,десь не домолишся,сліз всіх не виплачуть очі,
Але в руки Христа ти дітей своїх щиро довір,
Хоч буває за душі їх треба в молитвах боротись,
Та Господь сили дасть, в боротьбі щоб ти з Ним переміг.

Неможливого в нашого Бога немає нічого,
По твоїй невідступності відповідь скоро подасть,
Тільки б руки твої у молитві здіймались угору,
Тільки б віра не згасла, а в Бога на все є свій час.

Світлом й сіллю найперше в своєму будь домі,
Щоб до Бога дітей ти направити вірно зумів,
Коли дім твій міцну буде мати основу,
Захитатись не зможе навіть від найсильніших вітрів.

Та основа - Христос, Його слова в житті виконання,
Йому вірність зумій по стежині земній пронести,
Щоб не сталося,знай,що за Господом слово останнє,
Бачить Він твоє серце й чує щирі твої молитви.

І хоч роки летять, хай душа не скорбить ,не сумує,
Коли дім свій довіриш в міцні руки Ісуса Христа,
Буде спокій в душі,хоч які б не здіймалися бурі,
І обернеться в радість журлива осіння пора.

У серці буря, вітер навиває,
Шалений присмак болю у душі.
Вже рани на колінах не щіпають,
Коли у серці дірка, на межі.

І в скронях загуло сигнал тривоги,
О Боже мій, коли вже той відбій.
Я хочу Боже, хочу так додому,
Де зможу віднайти душі спокій.

- Де серце відпочине?
- На колінах.
В молитві, що злітає до небес,
Те серце, що розбите у руїнах,

Отець відродить, дасть тобі вінець.
Він не втомився лікувать від болю,
І не байдужа є для Нього ти,
У Нього все є під контролем,

Тож не хвилюйся, віруй і живи
Не намагайся все порядкувати,
Дозволь Христу тебе зцілить,
Не упирайся, дозволь допомагати,

У Нього сили є, щоб підкріпить,
У Нього є, ти чуєш? Він все бачить,
Він тут з'явився, щоб з тобою жить,
Він тут з Тобою, разом плаче,
Він тут, Він бачить й знає, що болить.

Час не лікує, з часом вчишся жити,
З постійним горем в змореній душі.
Та Бог у силі душу відновити,
Що плакати навчилась у тиші.

Взлетить душа, хоч крила є підбиті,
Молитва підіймала й не таких.
Лиш вірити потрібно і молитись,
Й зусилля докладати, щоб здійнятись ввись.

Ти сильна є, коли Господь в тобі,
Ти сильна є, коли Господь з тобою.
І хоч пройдеш нелегкі сірі дні,
Він поруч буде у години бою.

І навіть, якщо люди не збагнули,
Незрозуміли серця твого біль.
Якщо розчарування захлиснули,
Бог не насипить на рану твою сіль.

Все добре буде, бо настане час,
Пройдеш з Христом ці важкі битви,
І засіяє щастя у очах,
І вдячністю наповняться молитви.

Та поки час нелегкий у житті,
І вітер у душі все навіває,
Ти за Ісусом слідом лиш іди,
Тримайся міцно, я тебе благаю,

В Ісуса спокій серця віднайди,
Які б житті не були перешкоди,
Господь дасть сили, щоб усе пройти,
У вічності чекають нагороди.

Він вчить тебе ходити по воді,
Тримаючись за Нього не потонеш.
Він поруч буде навіть у вогні,
Лише довірся Батьку, вірна доню

https://t.me/I17lovemylife

Хто хоче взаємно рекламу пишіть – @A_N_G_E_L_I_N_A_17

Врятуй від мук

Врятуй від мук, від горя, від біди,
Цього багато маємо, сьогодні,
Дай бачити, Господь, Твої сліди,
Й робити справи, Отче, Тобі вгодні.

Дай бачити, те все, що чиниш Ти,
І через біль, Тобі Творець служити,
Через скорботи, нам йти до мети,
З Тобою завжди, Господи лиш жити.

З Тобою Бог, джерела всі в Тобі,
В цім світі нам ніхто не допоможе,
Слова Святі, тримати дай в собі,
В Тобі хто, Твоїм Йменням переможе.

У тебе таке добре й чуйне серце…
Це Я його, дитя, таким створив.
Неначе чисте і ясне озерце
В якому відблиск всіх Моїх світил.

Візьмись за руку, дорога дитино,
Даю тобі Я необхідних сил,
Щоб ти могла пробачити людину,
Яка для тебе завдавала біль.

Я знаю, тяжко, тяжко це зробити.
Та все ж ти спробуй…. Я тебе прошу.
Я здатний серце те перемінити
Й тобі Я це невдовзі покажу.

Не знемагай під натиском зневіри,
Відкинь свій сумнів і свою тугу.
Я був і є і буду Богом вірним,
До цілі Я дитя Своє веду.

У відчаї , дитино, ти не падай.
Чому так опустила ти свій зір?
Невже забула, в кого є вся правда?
У Мене, дочко. Тільки щиро вір.

Твою дорогу нині Я рівняю.
І напрямок тобі Я Свій вкажу
Від тебе лиш довіри Я чекаю,
Тож будь готова, коли Я скажу

А себе працю цю від Мене взяти,
Ту працю, яку Я тобі даю.
Все необхідне, дочко, будеш мати,
А відпочинок буде у раю.

Твоє життя дитя Моє владнаю.
Тебе люблю. Тебе благословляю.

А є серця на цій землі Господні,
Які творять навколо себе мир.
А Бог їх називає – миротворці,
Блаженними Він називає їх.

Творити мир – це зовсім є не просто
Серед гріха, що злобою кипить.
А миротворець – як безлюдний острів,
Куди людей заносить вітер злий.

Де душі, що шукають де б зігрітись,
До себе слово добреє знайдуть.
Де є у Бога люблячеє серце,
Готове в темряві зігріти тут.

Готове своїм миром поділитись,
Що дав Господь, щоби цим миром жить.
Вода жива із душ отих струмить все,
В покликаних Христом щоб мир творить.

І виливається туди, де нема миру,
Де ненависть, де ллється зло із вуст.
А миротворці не проходять мимо,
Як мимо не проходив наш Ісус.

Як важко бути в світі миротворцем.
Вони не прийняті у світі цім не раз.
Та мир їх з ними назавжди лишився,
На хмарах зустрічатимуть Христа.

Вони блаженні поміж всіх живучих.
Від них завжди струмить любов Христа.
Нема нічого краще на землі тут,
Ніж мир в душі лиш завжди зберігать.

Коли туга серце твоє оповила

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
І здається усе твої зламані крила
Ти впади на коліна , згадай про любов

Про любов на хресті що тоді розіпʼяли
Про любов , що терпіла ті муки страшні
Що ні слова лихого вона не сказала
Бо Любов все простила тобі і мені

Хай наповнить уста твої щира молитва
Хоч не довга від серця хай буде вона
І Бог буде з тобою Він поможе у битвах
Лиш відкрий свою душу для Ісуса Христа

До Нього завжди звертайся мій друже
Якщо дуже важко стає на душі
Впади на коліна з сльозами і тут же
Відчуєш ти руку Його на плечі

Тебе Він потішить , всі рани загоїть
Бо любить тебе як не любить ніхто
Дорогу твою Він легко подвоїть
Любовʼю і миром і просто добром

Бо знає Господь що у серці людини
Відомі йому всі дороги й шляхи
Чого потребує душа твоя нині
А що не потрібно сьогодні тобі

Не думай що Ісус тебе не почує
Лиш ворог шле в серце тобі ці думки
Він завжди на тебе як лев той чатує
А ти не здавайся вперед з Богом йди

Довір Йому все що тяжить твою душу
Христос понесе Він поможе в біді
Наповнить водою всередині сушу
І Славу Господню побачиш тоді

Бо той хто створив небеса і простори
Створив і людину а значить й тебе
Хто ліс поливає і зрошує гори
Не лишить ніколи він поруч іде

Коли відчуваєш самотність дитино
Ти руку на серце своє поклади
Бо там проживає Спаситель єдиний
І в серці твоєму він буде завжди

Тільки молитва нас зближує з Богом
І лиш на колінах відчуєш Його
У щирій молитві зникає тривога
Бажання серця він чує твого

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
Ти повір… лиш повір Бог подасть тобі сили
На руках понесе , бо Він є любов !

В КОГОСЬ ЖНИВА ?

Ось знов жнива , увімліває літо
Свій серпень серп вже вивів на поля
На радість трударю достигло жито
А в когось ще - не орана рілля …

Не всі ще бурьяни із поля зжаті
Та чи йому на те , відмірить Господь час ?
Земні літа - ви в Божій благодаті
Хто ще ціну не склав їй , хто із нас ?

Господній дар , хвилини , дні , години
О як комусь їх так не вистача ?
Остались у Ван Гох , нескінчені картини
Його дочасно згасла враз свіча

Ось соло не закінчивши на сцені
Пішов з життя кумир людей Ван Блюз
Ні слава , почесті , ні папірці зелені
Не зняли із нього смертельний груз

О дні життя ! - ви як коротке літо
Туман осінній ось вже зляже на поля
Здається вчора - зеленіло жито
Та вже зима привиділась здаля

Життя - коротка пісня журавлинна
Що вирвалась із піднебесних хмар
Комусь приторна , а комусь полинна
Та всім дочасна як над морем пар

Не повернуть її , у часі , не здогнати
Не взять її сумну до своїх рук
Як пташку вільну нам не упіймати
Так той журливий її в небі звук

Один лиш раз життя земне ми маєм
Один лиш раз на ноги зіпялись
Один лиш раз ми весняним розмаєм
У цім житті - короткім розлились

Один лиш раз в дитинство тихо входим
Хоч згадуєм його усе життя
Ми кладку юностіі так швидко переходим
А далі зрілість , старість … - майбуття

Життя воно не безкінечна нива
Останній крок , а там , Господь спита
Зерно твоє , життя твого , де жниво ,
За ті що дав Я на землі літа … ?

Сльозами не омить земную втрату
І не вернуть когорту земних днів
Якщо ми хліб не розділяли з братом
Ми заслужили похвалу , чи гнів ?

Якщо ми ворога , прощати не уміли
А в серці тамували скритий гнів
Чи ж Отче – Наш , проказувать ми сміли
Заучно вивчивши , ту низку добрих слів ?

Якщо ми сироту вдову , не знали
А лиш свою ласкали ніжно плоть
І прихід в світ лиш свій ми зустрічали
Чи не спита із нас , за це , Господь

Якщо ми про спасіння не сказали
Тому хто близько , про той з Неба Хліб
То ми талант свій в землю закопали
Ми Богу не принесли добрий сніп

Життя земне - це наше з вами поле
І від весняних , до осінніх днів
Орати й сіяти добро у свою долю
Господь як Батько , всім нам заповів

Не закопать , і не згубить , не втратитить
Хай збереже від цього Господь нас
Великий дар , що не втрачає вартість
Що носить назву - наш життєвий час !

Огляньмось навкруги - жнива сьогодні
О як збіліли вже Землі поля
Як близько вже до нас той день Господній
Коли пожата буде вся Земля.

Під серп Господній ляжуть всі народи
Не дай Господь , щоб потерпів , хтось з нас
Цінуймо ми , як Неба нагороду
Цінуймо ділом - Богом данний Час !

Я хочу щоби ти була зі мною.
Я Бог твій і до тебе говорю.
Прийду і твою душу заспокою,
Бо так, дитино, Я тебе люблю.

Душа твоя давно Мене шукає,
Та тіло все сумує за земним.
Я хочу, щоб ти більше не страждала,
Жила у небі з Господом твоїм.

Там, де немає горя і страждання.
Там де усюди ллється лиш любов.
Оселю вічну Я для тебе маю,
Тебе у неї кличу знов і знов.

Прийми Мене, дитя, у своє серце.
Мене у своє серце запроси.
Я знаю що у ньому, чим живеш ти.
До Мене всі гріхи ти принеси.

Я все пробачу і візьму у небо.
Не хочу, щоб загинула в гріхах.
Лиш ті, кого простив, ідуть до Мене.
Нечисте не ввійде у небеса.

Я бачу як душа твоя страждає.
Віддай Мені гріхи і тягарі,
Які тут на землі тебе тримають,
Ось кличу Я, довірся лиш Мені.

Повір, що Я люблю тебе й чекаю,
Щоб ти до Мене тільки лиш прийшла.
Прийшла в сльозах і в щирім покаянні.
Лиш Я один спасіння можу дать.

І радість можу дать у небі вічну.
Не люди, ні, Я за тебе вмирав.
Ніхто не любить так тебе дитино.
Чекаю, щоб до Мене ти прийшла.

ОСЬ ХРЕСТ...

Ось хрест, а на хресті висить Син Божий,
В стражданнях, понівечений, Святий,
Поглянеш чи на Нього, перехожий?
Прийняв Він муки, за людей, Благий.
Смиренно так, не осудив, в любові,
Він звершив все, спасти щоб від гріха,
Спасіння людства є в Ісуса Крові,
Чом досі, в серцях людських є пиха.
Всі зупиніться, на Христа погляньте,
В скорботні очі, в них, любов та біль,
На бік любові Божої тож станьте,
Почуйте Христа заклик звідусіль.
Прийми ЛЮБОВ, сьогодні перехожий,
Прийміть Христа, у розкаянні йдіть,
До Бога, нині кличе всіх Син Божий,
Доки є час, всі Господа знайдіть.
А ті, хто вже пізнав любов Христову,
Про смерть Господню, нині сповістіть,
Нас Бог поставив, на стежину нову,
Тож з вдячним серцем, нею лише йдіть.