Стійкість для стійких のテレグラム投稿

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для зони чола, м'язу m. frontalis, м'язу гордеця. Він прикріплюється до шкіри чола в області брів і до апоневротичного шолома (galea aponeurotica) згори.
Цей м'яз підіймає брови, створюючи зморшки.
Взагалі він допомагає виражати здивування, тривогу захоплення, а ще допомагає відкривати очі ширше, коли ми втомлені чи напружені.
Цей м'яз іннервуєтеся лицьовим нервом. Спазмуються при переживанні стресу. А сам спазм провокує ще більше відчуття тривоги.
Коли ми впливаємо на активність м'яза, сигнал передається лицьовому нерву, а від нього блукаючому - гілці нашої парасимпатичної системи. І ми відчуваємо більше розслаблення, комфорт та безпеку.

Хоч дві хвилини - для заспокоєння, краси та здоров'я.
Я в дорозі. Але ж практика за розкладом :-)
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму «календарі свят на кожен день» День написаного від руки. Ми зараз напевно не так часто це робимо.
Написання від руки тренує та стимулює мозок. А ще ми повільніше записуємо, ніж друкуємо, це дозволяє краще структурувати свої думки. Дослідження показують, що люди, які пишуть від руки, краще запам’ятовують інформацію. А ще цей процес пов’язаний з творчим мисленням.
Я так люблю писати маленькі нотатки дітям. Хоч роблю це рідко. А на робочому столі у мене записка від чоловіка.
Можливо, сьогодні вам захочеться написати комусь записку, лист чи листівку власноруч. Так ми насправді передаємо часточку свого тепла.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я просила цілу родину виконувати дивне домашнє завдання. Зупинятись. І додавати "ще" чи "поки" до деяких речень. Замість "я не вмію" - "я ще не вмію". Замість "У мене не виходить" - "у мене поки що не виходить".
Це змінює відчуття. Наче додає простору для зони найближчого розвитку.
"Я не спортивна - я ще не займалася спортом". "Я не зможу цього зробити" - 'я поки ще не починала це робити".
Мені сподобалась думка знайомої, що перше речення звучить, як вирок. Воно має якусь кінцевість. А в другому вже є простір для вибору.

Нехай у нас завжди буде можливість вибору, і час на "ще" та "поки"
Доброго безпечного вечора та ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Я тільки що закінчила робочі зуми, прочитала новини. Запоріжжя, це жах і біль. :-( Ми з вами. Обіймаю ❤️

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" смішна #практика: мімічна, для розслаблення та має косметичний ефект. Ми впливатимемо на Круговий м'яз рота (m.orbicularis oris) – він витягує губи вперед, допомагає в вимові деяких звуків, стискає губи, його називають м'язом поцілунків, його робота впливає на прикус, а ще він бере участь в формуванні різних виразів обличчя.
Коли ми незадоволені, напружені і стискаємо, підтягуємо губи - м'яз може зберігати таку перенапружену позицію. Вираз обличчя може залишатись постійно незадоволеним.
Один з наслідків стресу - спазм і цього м'язу.

Повітряні поцілунки, витягування губ у трубочку, чергування усмішки та різних мімічних вправ - це все елементи тілесної терапії :-)

Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму «календарі свят на кожен день» - День відкритих запитань. Відкриті запитання – ті, на які не можна відповісти тільки "Так" чи "Ні".

Якщо ми втомлені, якщо бракує часу та сил – ми частіше ставимо закриті запитання: ти поїв, все добре?
Відкриті запитання дають нашим близьким сигнал: "мені цікаво,чим ти живеш, я готовий\готова бути з тобою, я готова тебе вислухати, мені важливо не тільки узнати щось конкретне, а і відчути тебе". Відкриті запитання роблять нас ближчими.
..Що сьогодні було найважливішого, як пройшов день? …
Навіть, якщо нам відповідатимуть зовсім коротко, це все одно відкриває двері контакту та довіри.

Доброго безпечного нам дня з відкритими запитаннями від тих і для тих, хто нам важливий. І з близькістю

На картинці - лось зі смачним ранковим чаєм, можливо, готується поставити комусь запитання ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні прочитала, що в Америці сьогодні окремо відзначають День «Я не збираюся більше терпіти» (I’m Not Going To Take It Anymore Day). День, який має привернути увагу до того, що ми можемо відчувати та захищати свої кордони, дбати про потреби, відмовлятись від того, що не вважаємо правильним.
Уявіть, це виділено в окреме "свято".
Мені тільки не дуже подобається тут саме слово "терпіти". Бо це означає, що ми вже довго стримували напругу.
Напевно, ця тема і про те, чому ми кажемо "так", а чому "ні" в своєму житті.
Ми для телеканалу плюсплюс робили мультсеріал для дітей, де про вміння сказати НІ є окрема серія. Він має вийти десь в березні, поділюсь.

Я сьогодні давала домашнє завдання: Чому сьогодні ви можете сказати "так" - для себе. І як відчуваєте, що саме зараз важливо сказати "ні". де проходять ваші кордони?

Доброго безпечного вечора та ночі. З можливістю впевнено відчувати свої кордони, відмовлятись і обирати "своє". ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "двох хвилинах для себе" #практика для зони плечей. Вона вийшла неочікувано смішною, бо прийшла кішка, спочатку її хвіст потрапляв у кадр, потім я вже вирішила її долучити :-)
Під дією стресу зона плечей напружується. ми часто підіймаємо плечі та нахиляємо/відводимо їх вперед. Це призводить до зміни центру тяжіння тіла. І навіть до випинання живота. Коли м'язи тривалий час напружені, активується симпатична нервова система, що ще більше підвищує у нас рівень кортизолу.
Напружені м'язи стискають кровоносні судини, що може знижувати кровопостачання голови та шиї.
Постійне напруження викликає підвищену активність у нервових закінченнях, які передають сигнали про біль або дискомфорт до мозку.
Це може створити замкнене коло: мозок сигналізує про дискомфорт, а напруження не зникає.

Нам важливо усвідомлено розслабляти плечі, опускати, відводити назад.

Ми розминаємо м'язи, вдих - підіймаємо, фіксуємо і на видиху опускаємо плечі.

Розслаблення нам. Від кішки - няв ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Доброго ранку! Сьогодні в моєму «календарі свят на кожен день» - День свого місця. День, коли і де б ми не були, ми можемо відчути, і навіть промовити – "я на своєму місці".
Я на своєму місці вдома, в родині, в професії, в Житті.
Як це – почуватися на своєму місці? правда, тіло відгукується розслабленням чи енергією? А всередині, можливо, з’являється впевнений спокій.
Ми на своєму місці
Доброго безпечного впевненого нам дня ❤️
#натхнення
@stijkist СвітланаРойз

Я сьогодні читала В.Стуса. Сьогодні день його народження. Уявляла, як вони з В.Черноволом казали в кінозалі ці слова: "Хто проти тиранії – встаньте!".
Читала його рядки до сина: Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!"

І вірш, який мене зворушив:
Так явно свiт тобi належать став,
що, вражений дарованим багатством
оцього дня, вiдчув як святотатство:
блукати лiсом, йти межи отав,
топтати ряст, аби спiзнати в зорi наближення своїх грiховних прав.
Рушай вперед. I добротою хворий,
розтань росою димною мiж трав.

Нехай у нас вистачає сил "творитись"
❤️
Безпечної тихої ночі
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз