Останній тиждень я провів у Києві.
Десь місяць назад написала мені Уляна з претензіями чого я не читаю e-mail. Там мене чекало запрошення податись на інструкторський курс від David Nott HEST-A.
Я отримав дозвіл від командування, заповнив форму і через певний час мені повідомили що мене на нього таки прийняли.
На самому курсі я був ще у лютому 2023. Тоді в залі було мало військових лікарів, ми з Уляною були дуже активними, бо на той час вже мали досвід роботи у Бахмуті.
Цього разу було значно по іншому і це відзначають і самі
британці.
Хоч курс не адаптований під нашу війну, а є більш загальним про допомогу при травмі у несприятливих умовах, він досі залишається вельми актуальним.
Зокрема щодо підходів. Навіть у дискусіях досі вилізають прогалини в освіті. Звісно це і антибіотики, і фрази а-ля «медицина-це мистецтво, протоколи для лохів» (гіперболізовано), розмови про різного роду ноу-хау які засновані виключно на чиїсь уяві про фізіологію (ймовірно хибних).
Проте так чи інакше, війна дала чималий поштовх до розвитку і його неможливо не помітити.
Цікаво як це буде рухатись далі, чи захочуть британці адаптовувати курс і на скільки будуть залучати українських кандидатів у інструктори.
А поки готується черговий пост у клуб військової медицини з порадами по дуже актуальній патології.
