GORDEEV

Коротко про дискурс на межі

Двом відвідувачам по черзі стало зле на (від) виступі Трампа

Поки першій непритомній людині надавали допомогу, Трамп попросив увімкнути пісню Ave Maria. А коли знепритомніла друга, Дональд попросив увімкнути йому ту саму пісню, тільки у виконанні італійського оперного співака Лучано Паваротті.

«Ті двоє людей, які впали є патріотами», — сказав Трамп після того, як музика замовкла і замовив ще трохи музики.

Nothing Compares 2 U, кавер-версія Hallelujah і November Rain, під які Трамп нарешті затанцював.
Сцену Трамп покинув під пісню Memory з мюзиклу Cats.

Справжній гангстер великих змін!)

Месіанство і снобізм - базові деформації однаково, як політиків так і журналістів.

Бо всі люди і ті , і інші працюють з людською природою і їхніми слабкостями - хай і формально по-різному і по різні сторони.

І месіанство, і снобізм ведуть до викривлення розуміння власних можливостей і задач, спрощення пояснень до узагальнень і абстракцій, підміни фактажу і співставлення досвідів - гаслами, до капсуляції у власних бульбашках, схильності до повчань і швидких висновків.

Практично всі журналісти знають про ці деформації у політиків.
Практично всі політики знають про ці деформації у журналістів.
І тільки одиниці і тих, і інших здогадуються про спорідненість трагізму їх доль.

Знизити градус деформацій може лише ринок або зусилля над собою.
У нас з усього залишається переважно зусилля. При чому за старою радянською звичкою - не над собою.

Тому далі тільки гірше.

Одні так і не наважаться на серйозну і нелінійну розмову, а інші так і не винайдуть розумний майданчик, який міг би для цього стати вибухом і прецедентом, а не формальною галочкою для грантодавців.

Війни вчать тому, що нічому не можна навчитись. І тому, що немає особливих чи специфічних народів.
Ти можеш щось запамʼятати або забути з війни, але крім гострого небажання це повторювати глибші висновки зробити складно, якщо взагалі можливо.
Помирає покоління і нове не усвідомлює на тваринному рівні навіть цього.
А так не існує ніякої формули війни крім виживання - інколи поразка виводить до переосмислення і процвітання, а перемога до кризи і узурпації. Інколи навпаки.

Чому нації і політичні конструкти (не)занепадають?
Краще поставити питання глобальніше.
(Не) занепадають нації і політичні конструкти від наявності свободи чи її відсутності.
У Робінсона в бестселері NYT склався пазл історії Північної та Латинсткої Америки якраз в цьому контексті. Колонізатори Пд брали золото і підкоряли, колонізаторам Пн - у 17 столітті брати на материку було нічого, треба було вижити і домовлятись. Свобода, як казала мій викладач політекономії, не потреба, а нужда. А нужда у всіх різна. Це вже каже Робінсон)

Тільки мови зараз, що про Нобелівських лауреатів

До останнього думав, що фейк
Скоріш за все - дієва провокація

Все більше чітких відчуттів, хто переможе в США. Серед хорошого - в обох таборах збільшується кількість людей, які вважають допомогу Україні, принаймні, в існуючому обсязі прийнятною. Серед реального - вчитайтесь у цей список головних хвилювань американських виборців і знайдіть там Україну

На Нобеля миру були номіновані Зеленський і Навальний, Гуттеріш і Папа Франциск …

А стала японська організація Nihon Hidankyo. Цей рух людей, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі, отримає премію «за зусилля, спрямовані на створення світу, вільного від ядерної зброї, і за демонстрацію свідчень того, що ядерну зброю більше ніколи не можна використовувати».

Що ми взагалі знаємо про «між крапельок»?!

Чому ні заява УП про цензуру, ні перше пояснювальне інтервʼю головного редактора на радіо НВ нічого не дасть крім хаосу, хайпу і розбрату у медіа тусовці?

Подібна заява - крайній крок, фактично як ядерна зброя для Путіна. Далі - фінішна пряма протистояння, де або тебе (всіх) або ти (зміниш чи переформатуєш). Якщо ти фінальну зброю використовуєш максимально абстрактно - без жодного кейсу, прізвища, фактажу, дати, причинно-наслідкового звʼязку, то це приречено стати інформаційним шумом, де тебе підтримає лише твоя лояльна бульбашка, яка тебе підтримає в будь-якому разі.

Вже прокинулись колеги з каналів Порошенка і Бабеля, де у кого з різними аргументаціями і термінами свої образи, коли їх та ж УП не підтримала .

Зараз не про ці кейси, а про обʼєми особистостей (вразити точністю і підходом), справжні ставки у грі (точно країна, а не гранти?) і точність підходів (де голосні заяви активізму підміняють професійні підходи).

Проблема в тому, що зрозуміло, про що намагається прокричати УП. Але вічна укр проблем

Я не надто терпимий до фрази «війна нас змінила». Бо в неї вкладають переважно позитивний контекст. З хорошого війна може дати лише поштовх.
Давайте подивимось трохи ширше бульбашки ваших лайків і родичів.
Ми здригаємось від думки, що в не густонаселену Україну зовсім скоро можуть приїхати мігранти інших рас і віросповідань. Нам важко прийняти, що вибір людини може бути егоїстичним чи непопулярним. Перше, що виникає у багатьох в голові при зустрічі з ветеранами, які на війні отримали інвалідність - це страх і співставлення і з собою чи рідними.

Дуже хочу, щоб проект «Дай добра мені, людині» став поштовхом і працею. Поштовхом подумати, що прийняття інакшості - це вигідно, поштовхом згадати момент, коли кожен з нас був уразливим - не гуртом, а уразливим поодинці і спробувати нагадати собі, що тоді відчувалось у просторі і чи могли б ми спертися на ці відчуття.

Хочу, щоб це стало не про гасла, а про розмову про нормальність в наш ненормальний час.
Бо норма обмежується там, де обмежується твоя свобода.

Жодна зі світових війн не була виграна без США, памʼятаємо ми зі школи, хто ще щось памʼятає. 
Українська війна - світова, памʼятаємо ми з 2022, хто ще памʼятає, що і у якому році залишалось у памʼяті. 
Те, що все відносно, ми вже давно не памʼятаємо, бо давно на лінії і на межі. 

Цей пост не про Білий дім, не про Банкову, ні про майбутнє, ні про помилки чи високу ціну. Цей пост - про те, що все, що відбувається, логічно і не може бути пришвидшено. Складні, перехресні, не в безповітряному просторі процеси, які як у Жванецького, змушують у цій країні мало жити людям, будинкам й могилам - не можливо змінити на раз. 
Весь хейт лише від неспроможності це усвідомити. І це гальмує будь-які структурні процеси зі змін ще більше і ще сильніше. 

Психологічно ми ще не відійшли від скандалу з республіканцями, від страху повісивши всіх собак не на непрогнозованого Трампа у виборчому екстазі, а на власну делегацію. 

Тепер починається кампанія демократів, які продовжуючи політику вʼялої війни, судячи з усього, вирішили дати своєму кандидату якусь вагому перемогу перед виборами, як знак результативності багаторічної обережності ще з часів Обами, який після російської анексії Криму, вперше чогось подібного після Другої світової, просто заборонив кільком російським чиновникам вʼїзд у Діснейленд. 

Під компроміс, як спільну перемогу України і Заходу, готують і західну публіку, качають українців, проводять опитування, публічно і непублічно зондують реакцію різних суспільних груп, збирають аргументи. Часом достатньо імпульсивно і агресивно. 

Взяти у НАТО контрольовану Києвом частину України ні НАТО, ні Байден не наважились, але досі НАТО у якомусь такому чи іншому сценарії - козир для нового компромісу. Козир, про який всі знають і в який вже ніхто не вірить. 

На черговому Рамштайні наступного тижня - ідеальний шанс проштовхнути новий Будапештський меморандум заради перемоги Гарріс і зупинення війни, від якої всі втомились. 

Тиск на українську делегацію буде шалений і в будь-якому разі вони всюди будуть чужі серед своїх і свої серед чужих. І в Рамштайні, і в Україні.  

Бо призупинити війну або не призупинити війну - це складні шляхи десь між нікуди і назавжди. І вийти з цього диявольського роздоріжжя органічно і логічно практично неможливо. 
Давайте просто побажаємо нашій делегації сил і витримки. 

Ну а замість того, щоб звинувачувати захід чи Америку у тому, що вони не вчаться на помилках історії, давайте згадаємо, що на помилках історії не вчиться ніхто і ніколи. Кісінджер, який зараз підморгує Капіталійським пагорбам з того світу, просто не прораховував той фантастичний сценарій, що УРСР за короткий і складний період впливу російської агентури міг переформатуватись у щось нове, сучасне і модерне. І сценарій, дійсно, фантастичний. Тому і жага до агентурних чи грантових грошей на популістські і токсичні історії різного роду набагато більша за ідеї спільного прогресу, конкурентоспроможної ідеї і інтелекту. 

Ні обіцянок, ні пробачень. Лише час і common sense 

Зараз не поклади і не про причини війни
Подивіться на рівень поляризації в коментарях, який вже став нормою

Майор Латынина еще никогда не была так близко к провалу
Ах да, была
И не раз

Та що ви знаєте про дуети?

Маск на мітингу Трампа в Джорджії з написом на голові «Make America great again» і на серці - «Occupy Mars»

Не памʼятаю, чи ділився крутим проектом Жені Філатова і радий, якщо ви давно в курсі

Послухайте Миколаїв, коли світ розриває

Добраніч

https://youtu.be/a2fgzvzfCOU?si=gIkI0lgOz8d8va0c

В Австрії вперше з часів другоі світової війни на виборах в парламент перемогли ультраправі, АПС

Антинмігрантська політика, антиєвропейська і проросійська позиція, зниження податків - все, як ми любимо

Коли на останніх виборах до Європарламенту, Європарламент розірвало на полюси і я писав про це, як про перший дзвоник до початку вистави, переважно всі мої знайомі звідти мене заспокоювали.

Тепер другий дзвоник.
Третій вже, як правило, ніхто не чує, бо не розуміє, який це за рахунком.

Прийнято вважати, що значний економічний спад призводить до пошуку народом простих рішень і тоді приходять популісти. В європейському варіанті сьогодні це, переважно, ультраправі.

Економіки тут замало.
Економіка - і є тим простим поясненням, який заспокоює тих, хто роками, сповідуючи ліберальну адженду, не змінювався, цементувався і перетворювався на комсомольські збори заради всього хорошого проти всього поганого.

Масовий прихід популістів - тотальна криза еліт і інтелектуальна фрустрація, яку історики толерантно назвуть трохи згодом «зміною циклу».

***
Хто де набирає оберти зараз

1. У Нідерландах - радикальна Партія свободи Герта

2. "Брати Італії" на чолі з Джорджею Мелоні в Італії

3. націоналістичний рух "Національне об'єднання" у Франції, очолюване Марін Ле Пен

4. Ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" - перемогли на сході країни, на виборах у Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі, що стало першим випадком перемоги ультраправих у федеральних землях Німеччини з часів другої світової