Тиса, свята мати ухилянтів,
Зійди до серця мого,
Полинь бурею вітру ТЦКшного,
Пошумом фейсбучних коментарів,
Постів славного інструктора.юа,
Щітпостом й донатом по пʼять гривень на місяць,
Радісним гомоном економічного фронту!
Нехай юрба наша в тобі не втопиться,
В водах твоїх перестрінеться,
Бо ти пресвята, все життя моє, бо ти щастя моє!
Заспівай мені шелестом повісток, скрипом бусіків в похмурій ранку, принеси мені зойки зайобаних в НЦ, у батах і бригадах!
Щоб хабарі мої були гранітом, щоб росла непридатності міць, щоб тільки не йшов я в бій, як всрались іти до мене, забашлявши і євро і доляри де треба!
Щоб помстити ганьбу по неволі, потоптану честь, глум воєнкомів отих, невинну кров мобілізованих мобізяних твоїх, величну смерть ухилянтів хіхляцької нації і тисячі незнамих нам що їх переловили прикордонники, чи надувні жилети пішли по-пизді!
Спали вогнем зйобським усю кволість у сердці моєму, страху нехай не знаю я, й не знаю, що таке мобілізація!
Скріпи мій дух, загартуй волю, в сердці замешкай моєму, зрости мене до батальйону Монако, в Європці нехай я знайду ПМП, пиздате ПМП за муки при перетині кордону, і розчинюся там і буду жити на допомогу, як біженець.
Бурхлива Тиса: холодна, нестримна!.. та похуй!