Вчора, 18 жовтня, виповнилось 124 роки з дня народження фантастичної українки Харитини Кононенко.
🟥ро цю неймовірну жінку не так багато інформації у відкритих джерелах. Її доля дещо перегукується із шляхом ще однієї видатної українки — Олени Теліги. Обидві сильні, обидві навчалися в Чехословаччині в одній академії, обидві жили в ритмі з Україною, жертовно, і померли за неї. Але, якщо про Телігу вже нарешті заговорили, то про Харитю здебільшого мовчать.
🟥итинство Харитини минало неподалік Кобеляк — на околиці села Миколаївка в будинку родини Вілінських — високоосвічених, діяльних, щирих українських патріотів.
🟥 1907 року разом з тіткою Валерією вона переїздить до Києва. Юна Харитя брала активну участь у багатьох посильних патріотичних справах, зокрема й у похороні Героїв Крут.
1918 року із родиною Вілінських Харитина виїхала за кордон, спочатку до Швейцарії, де професор Вілінський був призначений послом УНР. Потім до Відня, Чехії (там Харитя закінчила Українську господарську академію, здобувши звання доктора економіки), далі до Канади.
🟥ротягом 15 років перебування закордоном, Харитя постійно вела активне громадське життя і підтримувала українську культуру - долучилась до Пласту, стала співзасновницею Союзу українок Канади, вивчила 4 іноземні мови.
🟥ісля смерті тітки у 1930 році Харитина повертається знову до Подєбрад, а відтак мандрує на Закарпаття, до Ужгорода. Веде дитячий гурток при Просвіті, фінансово допомагає українським організаціям, організовує Жіночі секції на Холмщині, Посянні й Лемківщині.
1940 року доля закидає її на Волинь, до Рівного. Саме тут жінка провадила активну просвітянську діяльність, а також проявила себе, як справжня героїня під час німецької окупації, врятувавши тисячі людей. Вона допомагала з харчами, а також – визволяти, лікувати, переміщувати полонених українців; працювала при Українському Червоному Хресті. В умовах окупації організувала легальну школу медсестер та акушерок.
🟥ісля заборони німцями 1942-го діяльності Українського Червоного Хреста, Харитина Кононенко очолює його підпільну структуру, тісно пов’язану з формуваннями Української Повстанської Армії. Організовує медичне забезпечення для бійців УПА. Налагоджує роботу «Жіночої служби України» на Волині. Сьогодні її б назвали волонтеркою.
🟥а співпрацю з УПА Харитину Кононенко 16 липня 1943-го арештувало гестапо. 15 жовтня 1943-го її розстріляли.
🟥еред смертю Харитина залишила заповіт своїй співкамерниці Софії Степанюк: «Краще смерть, як такі зневаги та наруги. Якщо Господь вас збереже, розкажіть про страшні наші страждання. Хай всі українці знають, як гинули їхні брати і сестри. Хай ніколи не вірять ніяким визволителям, а самі здобувають свої права».
