До справедливості дістатись,
Це як торкнутися зірок,
І щоб до влади докричатись,
Зробить важкий потрібно крок.
Важкий тому що ми не звикли,
Просити щось чи вимагать,
Але ж немає більше сили,
Це неподобство нам приймать.
Спостерігаємо два роки,
З наших піаряться пригод,
І хвалять сильно й на всі боки,
Та лиш слова, без нагород.
Сумських як славлять всі героїв,
І визнають заслуги їх,
І про відважних партизанів,
Легенди чуєм від усіх.
Про тих людей що зупиняли,
Колони техніки в лісах,
Невпинно ворога вбивали,
Наводячи на нього страх.
Які важливі їх зусилля,
У тім що Київ ще стоїть,
Наче титани ті всесильні,
Сам президент це говорить.
Мабуть не знає він й до нині,
Та пам'ятає наш народ,
Що ми були лише цивільні,
В той історичний епізод.
Одне із тих часів змінилось,
Давно ми в лавах ЗСУ,
Та не на мить не зупинялись,
Давати відсіч ворогу.
Ні не титани, лише люди,
І ще живі, в бою щодня,
Чи дочекаємося правди?
І від держави визнання?
Vi.P.
07.12.2023.