Російських строковиків масово везуть на Курщину для участі в бойових діях. Це вперше за війну їх свідомо і у значних кількостях залучають для протистояння українській армії(за винятком, можливо, перших тижнів березня 2022-го, коли росіяни щиро вірили, що ми не будемо чинити спротив). І чомусь прийнято вважати, що Путін дуже боявся цього рішення, бо, мовляв, строковики не зеки, і це може викликати хвилювання в російському суспільстві.
Якщо чесно, взагалі не розумію звідки взявся цей наратив. Вважаю, що ніяких масштабних протестів бути не може. Адже як російські матері, так і їхні діти-строковики, не виступають проти війни з Україною. Вони не вважають її злочинною, а вбивство українців не викликає у російського населення бодай жалю. Зараз не 90-ті роки, коли росіяни встигли на коротку мить вхопити грудьми подих змін і свободи. Тоді вони мали бодай якийсь доступ до достовірної інформації, а в країні це жевріла політична конкуренція. Вірніше, росіяни ще не встигли відмахнутись від самої думки про її необхідність( на жаль, відбулось це доволі швидко).
Можливо, вони і не в захваті від цього рішення, але, як типові росіяни, сприймуть його з мовчазним схваленням і сподіванням, що хоч так наблизять російську перемогу. В яку вони, без сумніву, вірять і чекають. Зрештою, 20-річні росіяни вже і не пригадують, що можна якось інакше. Якраз оце покоління солдатів є вже продуктом саме путінської Росії. Від дня свого народження(а для когось вже і до дня загибелі), вони не чули ані критики влади, ані сумнівів у її курсі, ані притомних виступів проти її злочинів. Натомість їх накачували токсичною пропагандою, яка завжди була просочена ненавистю і зневагою до українців.
Це, звісно, погана новина для нас. Так Путін остаточно відкриє для себе, що російське населення стерпить геть усе і обмежуватись у пошуку засобів і ресурсів для війни йому більше не треба.