Про кохання ❤️

ми всі поспішаємо, не встигаємо, не любимо, намагаємося забути, і все на завтра залишаємо, а завтра… може і не бути.👥

Люди витрачають занадто багато часу, турбуючись про те, щоб знайти "свою" людину, і занадто мало часу, щоб знайти себе і стати тією самою людиною для себе

«Я бинтом обернуся, перекрию всі твої рани. мені не страшні твої чорти, я поцілую всі твої шрами»

Обирайте радість, не чекайте, що стане легше, простіше, краще. Життя завжди буде складним. Навчіться бути щасливими тут і зараз.
Інакше у вас просто не буде часу.

Якщо ваше серце ще трохи болить після того, як ви відпустили когось чи щось, то це нормально.

Це просто означає, що ваші почуття були щирими. Ніхто не любить кінець. І ніхто не любить біль. Але іноді ми повинні покласти край речам, які колись були хорошими після того, як вони стали токсичними для нашого благополуччя.

Не кожен новий початок має тривати вічно. І не кожній людині, яка входить у ваше життя, 5898 судилося залишитися у нім.🥀

усі дівчата схожі лише тим,
що кожна з нас неповторна

головне, не повертатися туди, де
на тебе не чекають, навіть якщо дуже хочеться.

пишайся собою, але не забувай, що можеш набагато більше

якби ви тільки знали, як я вмію кохати.
ви захотіли б любити мене.)

хочу, щоб мою фотографію носили під чохлом)

Серед тисячі повідомлень, твоє буде найяскравішим і найулюбленішим.

От і настав цей день.
Щороку він приносить не радість, а дивне відчуття порожнечі, наче всі очікування від нього давно розтанули. Замість святкових емоцій я відчуваю лише тягар часу, що минає. Це той день, який я ненавиджу, бо він нагадує про речі, які хотілося б залишити позаду...

Ви колись писали плачучи?
Присягаюсь, це боляче...

Я не вмію і не люблю пояснювати людям свій стан, я вважаю краще тихо піти на дно до тих пір, поки мені не стане легше

Найбільший урок...
отриманий цим літом ймовірно полягає в тому, що не слід віддавати так багато себе людям, які не зроблять те ж саме для вас

ви - свій найбільший проект в житті
любіть себе🤍

Якщо ти відчуваєш, що це твоє – нікого не слухай та ризикуй

Колись ми будемо мати свою квартиру, будемо разом жити і готувати наш сніданок... я вірю що це колись буде і ми все подолаємо. Головне не промахати один одного

пам'ятаємо, якою ціною нам дається кожен прожитий день
пам'ятаємо. завдяки кому маємо змогу бачити ранок

пам'ятаємо ціну нашої СВОБОДИ 💔