📌 Продовжуємо занурення в архівні розкопки. Ми вже й самі підзабули, що колись мали рубрику “Travel Guide”, у якій музиканти описували свої рідні міста. Виявляється, дехто з вас й досі з ностальгією повертається у ті часи.
💬 ”Коли ти чєл, що живе в центрі, маєш дуже маленьке коло знайомих і хочеш втікти від людей – ти береш Діксі і поволі йдеш в сторону Цирку вулицею Університетською. Потік людей зменшується вже біля мосту через річку Харків, яка прямує до свого з'єднання із Лопанню на Стрілці.
Перед мостом є вибір – піти ліворуч, мабуть, до-бекетівськими розвалинами Кузнечної вулиці і її околиць, заблукати у дворах, де ти потрапляєш у щось непорушне у часі і розвалене з усіх боків, дивне і безлюдне місце. А як перейдеш міст і підеш праворуч вздовж ріки – ітимеш до Гончаровської греблі, зустрічаючи лише дерева та вітер. Там, перейдеш греблю і знову праворуч – ласкаво прошу у світ Конторської вулиці. Ще поки не відреставрована, як, на жаль, Чоботарська, вулиця Конторська запрошує у подорож надзвичайно тихими місцями, популярними серед тамблер/інста/ватевер-дівчаток із Живота або студентів-операторів з академії Культури, але їх там, благо, не багато, зустрінеш рідко і пройдеш повз, розчинившись у повітрі, наче й не було.
Тут можна хаотично обрати маршрут, насолодитися безлюдністю та усіма архітектурними жахами нинішньої людської байдужості, але і красою дорадянського минулого Харкова, та вийти на найвизначнішу для мене вулицю – Полтавський Шлях, яка вплинула на подальший розвиток слобожанської слїдж-сцени, але це вже інші інсайди”, - писав Олекса (Soom, Пращур) 2018-го про свій рідний Харків.
Ви всі прекрасно знаєте, що зараз росіяни роблять з цим чудовим містом, тож бажаємо харків'янам кріпкості духу та аби тільки вижили, а будівлі вже потім якось відновимо всіє країною.
#неформат_архів
